
- •Розділ 1. Система управління охороною праці в галузі, її складові та функціонування
- •1.1 Система управління охороною праці в галузі
- •1.2 Загальні вимоги до побудови суопг
- •1.3 Функції та структура суопг
- •1.4. Інформаційний чинник організації управління безпекою праці
- •1.5. Організація робіт з охорони праці
- •1.6. Планування заходів з охорони праці
- •1.7. Система навчання нормам і правилам охорони праці
- •1.8. Система управління трудовою і технологічною дисциплінами
- •1.9. Система забезпечення безпечних умов праці
- •1.10. Організація паспортизації і атестації робочих місць згідно умов охорони праці
- •1.11. Роль соціально-психологічних чинників у суопг
- •Розділ 2. Проблеми фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії у галузі
- •2.1. Стан умов праці в галузі
- •2.1.1. Чинники, що формують умови праці
- •2.1.2. Завдання аналізу умов праці
- •2.1.3. Аналіз умов праці за показниками чинників виробничого середовища
- •2.1.4. Деякі професійні захворювання характерні для працівників галузі
- •2.1.5. Гігієнічне нормування умов праці за показниками мікроклімату
- •Класи умов праці за показниками wвст-індексу для виробничих приміщень та відкритих територій в теплу пору року (°с)
- •Класи умов праці за показниками мікроклімату для виробничих приміщень та відкритих територій в теплу пору року
- •Класи умов праці за показниками мікроклімату для виробничих приміщень у холодну пору року
- •Класи умов праці за показниками мікроклімату для відкритих територій в холодну пору року (зима) та в холодних приміщеннях
- •2.1.6. Гігієнічне нормування умов праці за показниками виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку
- •Класи умов праці залежно від рівня шуму, інфразвуку та ультразвуку на робочих місцях
- •2.1.7. Гігієнічне нормування умов праці за вібраційними чинниками
- •Деякі технічні характеристики основних типів шліфувальних машин
- •Допустимі величини коливальної швидкості ручних машин, що діють на руки працюючих
- •Допустима загальна вібрація на сидінні або робочому майданчику
- •Допустимі рівні локальної вібрації на органах керування
- •Класи умов праці залежно від рівня вібрації
- •2.1.8 Професійні захворювання, спричинені мікрокліматичним чинником виробничого середовища
- •2.1.9 Оцінка шкідливої дії шуму, ультразвуку і інфразвуку на організм людини
- •2.1.10 Професійні захворювання, спричинені вібраційним чинником
- •2.2. Поліпшення стану виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості трудового процесу
- •2.2.1. Основні напрямки зниження важкості та напруженості трудового процесу в умовах галузі
- •2.2.2 Поліпшення стану виробничого середовища за мікрокліматичними показниками
- •2.2.3. Засоби і заходи поліпшення стану виробничого середовища за шумовими характеристиками
- •Значення коефіцієнта звукопоглинання
- •2.2.4 Раціональні заходи поліпшення стану виробничого середовища щодо вібраційного чинника
- •Допустимі величини параметрів вібрації робочих місць (з сн 245-71)
- •Допустимі величини вібрації на сидінні або робочі площадки (і) і на органах управління (п) (сн 1102-73)
- •2.2.5 Заходи щодо організації режиму праці робітників вібронебезпечних професій
- •Допустима сумарна тривалість дії вібрації (за зміну) ручних машин і робочих місць, що не відповідають діючим санітарним нормам
- •Розділ 3. Проблеми профілактики виробничого травматизму в галузі
- •3.1. Травмонебезпечні виробничі чинники та стан виробничого травматизму в галузі
- •3.1.1. Аналіз умов праці у галузі за травмонебезпечними чинниками
- •3.1.2. Умови безпечної експлуатації галузевих об'єктів
- •3.1.3. Аналіз виробничого травматизму за причинами і травмуючими чинниками
- •3.1.4. Економічна оцінка наслідків виробничого травматизму в галузі
- •3.2. Підвищення безпеки праці та профілактика виробничого травматизму в галузі
- •3.2.1. Умови та обставини виникнення небезпечних ситуацій на галузевих об'єктах
- •3.2.2. Організація виконання земляних робіт відповідно до вимог безпеки
- •Найменша допустима відстань по горизонталі від підошви укосу виїмки до найближчої до неї опори машин
- •3.2.2. Техногенні аварії і катастрофи на галузевих об’єктах підвищеної небезпеки.
- •3.2.4. Основні шляхи зниження травматизму на будівельно-монтажних роботах
- •Частота випадків падіння різних типів конструкцій
- •3.2.5. Антиаварійні заходи при експлуатації піднімально-транспортного обладнання
- •Розподілення аварій і травматизму
- •3.2.6. Організація проведення робіт на галузевих об'єктах підвищеної небезпеки
- •3.2.7. Організація видачі нарядів — допусків на роботи підвищеної небезпеки
- •3.2.8. Порядок оформлення оперативної документації щодо техніки безпеки
- •3.2.9. Рішення питань безпеки в технічній документації
- •3.2.10. Техногенні аварії та катастрофи
- •3.2.11. План ліквідації аварії при будівництві наземної або підземної споруди
- •3.2.12. Методика технічного розслідування випадків падіння залізобетонних
- •І. Загальні положення
- •II. Технічне розслідування
- •1. Опис аварії та її наслідків
- •2. Опис зовнішнього стану конструкції після падіння
- •3. Технічний аналіз стану петель і строп
- •4. Складання схем зацеплення і падіння конструкцій
- •III. Висновок про причини аварії
- •1. Аналіз умов виконання робіт і технічного стану гнучких вантажозахватних пристроїв
- •2. Заключення і висновки комісії
- •3.2.13. Підвищення безпеки робіт при освоєнні ділянок нового будівництва
- •3.2.14. Обов'язки органів виконавчої влади при освоєнні ділянок нового будівництва
- •3.2.15. Методи навчання з питань охорони праці
- •Розділ 4 пожежна безпека галузевих об’єктів
- •4.1. Актуальність питань пожежної безпеки
- •4.2. Чинники пожежної небезпеки
- •4.3. Пожежонебезпечні властивості та особливості галузевих об'єктів
- •4.4. Причини пожеж на галузевих об'єктах
- •Дані термічного аналізу конструктивних матеріалів кабелів
- •Мінімальна енергія запалюваная паро- і газоповітряних сумішей при різних температурах, мДж
- •4.5. Причини пожеж від проявів механічної та хімічної енергії
- •4.6 . Аналіз пожежної небезпеки галузевих об'єктів
- •4.7. Класифікація галузевих об'єктів за їх вибуховою і пожежною небезпекою
- •Категорії приміщень за вибухопожежною і пожежною небезпекою згідно з онтп24-86.
- •4.8. Методи розрахунку категорій вибухопожежної небезпеки приміщень
- •Коефіцієнт участі пального у вибуху
- •Визначання коефіцієнта
- •Розрахунок надмірного тиску вибуху для горючого пилу
- •4.9. Класифікація пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон галузевих об'єктів
- •Класифікація приміщень і зовнішніх установок згідно з пуе
- •4.10. Класифікація будівель за ступенем вогнестійкості
- •4.11. Заходи та засоби систем забезпечення пожежної безпеки
- •4.12. Попередження пожеж при використанні електроструму на галузевих об'єктах
- •Допустима відстань між світильниками та горючими матеріалами
- •4.13. Забезпечення пожежної безпеки при виконанні вогневих робіт
- •Радіус зони проведення вогневих робіт
- •4.14. Система організаційно-режимних заходів пожежної безпеки у галузі
- •4.15. Організація служби пожежної безпеки у галузі
- •4.16. Навчання з питань пожежної безпеки
- •4.17. Пожежно-технічні комісії
- •4.18. Добровільні пожежні дружини
- •4.19. Державний пожежний нагляд
- •4.20. Дії працівників галузевих об'єктів на випадок пожежі
- •Список літератури
- •2.2. Поліпшення стану виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості трудового процесу 42
- •3.1. Травмонебезпечні виробничі чинники та стан виробничого травматизму в галузі 55
- •3.2. Підвищення безпеки праці та профілактика виробничого травматизму в галузі 61
Радіус зони проведення вогневих робіт
-
Висота точки
зварювання над
0-2
2
3
4
6
8
10
понад
рівнем підлоги чи
10
прилеглої території, м
Мінімальний радіус
5
8
9
10
11
12
13
14
зони, м
Іскри, що виникають при зварюванні, є малопотужним джерелом запалювання. Час їхнього існування становить 3-5 с. Але іскри спроможні викликати тління з наступним горінням цілого роду горючих матеріалів. Промащене ганчір'я спалахує від іскор на відстані до 10 м від місця зварювання, а клоччя – до 16м.
При газозварювальних роботах джерелом теплової енергії є полум'я, яке утворюється під час горіння газу (ацетилен, водень, природний газ) у суміші з чистим киснем.
У разі використання ацетилену температура полум'я досягає 3150°С. Ацетилен може утворювати вибухонебезпечні суміші з повітрям (у межах: 2,2-81% за об'ємом) і з чистим киснем (2,3-93%). Суміш ацетилену з повітрям і киснем може вибухати від інтенсивного нагрівання або іскри у широких концентраційних межах. Температура самозаймання ацетилену лежить у межах 240‑630°С.
Для газозварювання використовують газові балони, а також ацетиленові генератори, в яких шляхом взаємодії карбіду кальцію з водою отримують ацетилен, що значно підвищує пожежну небезпеку таких видів робіт.
Карбід кальцію зберігають у спеціальних металевих барабанах, розкривати які необхідно спеціальним латунним ножем або латунним зубилом. Це запобігає іскроутворенню, бо під час розкриття за рахунок вологи у повітрі може утворитися вибухонебезпечна ацетилено-повітряна суміш.
Ацетиленові генератори встановлюють на відкритих майданчиках, а іноді в добре провітрюваних приміщеннях не ближче 10м від місця проведення зварювальних робіт, відкритого вогню, нагрітих предметів, місць примусового забору повітря та не менше 5м від балонів з киснем та горючими газами.
Кисень, що застосовується в газозварювальних роботах, у разі контакту з мастилами, жирами, вугільним пилом може призвести до самозаймання або навіть вибуху. Тому всю кисневу апаратуру, кисневопроводи та балони потрібно знежирювати. Відкривати та закривати вентилі кисневих балонів можна тільки вручну без застосування інструментів, а вентилі ацетиленових балонів - за допомогою спеціального ключа. Балони з киснем мають блакитний колір з написом чорною фарбою, для ацетиленових балонів відповідно біла та червона фарби, пропанових – червона та біла. Балони з газами повинні бути захищені від впливу сонячного повітря та інших джерел тепла (1 м від приладів опалення і не менше 5 м від джерел відкритого вогню). Відстань від пальників до балонів повинна бути не менш 10м.
Причинами вибуху балонів з киснем можуть бути: потрапляння на вентиль мастил та жиру; удар чи падіння або нагрівання, внаслідок чого тиск газу може стати вищим за допустимий.
Транспортувати балони можна тільки на ресорних транспортних засобах, на спеціальних ручних візках або ношах.
Перевозити кисневі та ацетиленові балони у вертикальному положенні дозволяється тільки у спеціальних контейнерах. Забороняється одночасне транспортування кисневих та ацетиленових балонів. Газопідвідні шланги на редукторі, пальнику та генераторі треба кріпити надійно за допомогою спеціальних хомутів. Перед початком роботи з метою запобігання утворення горючих сумішей лінії постачання ацетилену та кисню слід продути.
Під час виконання електрозварювальних робіт джерелами запалювання можуть бути: електрична дуга, розігрітий метал, іскри, нагріті до високої температури поверхні зварювального обладнання при його несправності.
Проводи для електрозварювання з'єднують відповідно до ПУЕ шляхом: обтискування, опресування, зварювання, паяння або спеціальних затискачів. Ввімкнення проводів до електродержака та зварювального апарата слід робити мідними кабельними наконечниками, скріпленими болтами з шайбами.
Електрозварювальна установка на весь період роботи має бути надійно заземлена, а температура нагрівання її окремих частин не повинна перевищувати 75°С. Залишки електродів слід складати у спеціальний металевий ящик, який встановлюється біля місця зварювальних робіт.
До вогневих робіт, які можуть призвести до виникнення пожежі, відноситься бензогасорізання металів. Під час проведення таких робіт робоче місце влаштовується так само, як і для зварювальних робіт.
Пожежна небезпека паяльних робіт характеризується можливістю вибуху паяльної лампи, займання від її полум'я розташованих поблизу горючих матеріалів, викиду полум'я з паяльної лампи. Тому місце проведення паяльних робіт в радіусі 5м повинно бути очищене від горючих матеріалів. Заправляти паяльні лампи і розпалювати їх слід у спеціально відведених для цього місцях. Забороняється для ламп, що працюють на гасі, використовувати бензин або суміш бензину з гасом; заповнювати лампу паливом більше ніж на 75% об'єму її резервуара; підвищувати тиск у резервуарі лампи більше допустимого; відкручувати повітряний гвинт та паливну пробку, коли лампа горить або ще не охолола.
Розігрівання або варіння бітумів та смол є небезпечним у пожежному відношенні видом робіт. Цей вид вогневих робіт здійснюється у спеціальних котлах, які заповнюються не більше ніж на 75% їх місткості. Завантажений у котел наповнювач має бути сухим.
Для розігрівання бітуму котел встановлюють похилом так, щоб його край, розташований над топкою, був на 50-60 мм вище протилежного, щоб уникнути виливання мастики у топку та її спалахування. Топковий отвір котла повинен бути обладнаний відкидним козирком з негорючого матеріалу.
Місце розігрівання бітумів та смол необхідно забезпечити ящиками із сухим піском, лопатами та не менше ніж двома вогнегасниками, а також огородити валом або бортиком з негорючих матеріалів не менше 0,3 м заввишки.
При розміщенні бітумного котла на будівельному майданчику над ним необхідно встановлювати навіс із негорючих матеріалів. Котли можна встановлювати групами. Кількість котлів в одній групі не повинна перевищувати трьох. Між групами котлів має бути відстань не менше 9 м.
Місце розігрівання бітумів та смол розташовується на спеціальних майданчиках на відповідних відстанях від будівель та споруд залежно від ступеня їх вогнестійкості.
При розігріванні бітумів або смол забороняється залишати котли без нагляду, встановлювати їх на горищах та на покриттях будівель. Неприпустимо продовжувати розпалювати котел з бітумом у разі появи витікання. У цьому випадку необхідно негайно загасити топку, очистити котел та відремонтувати або замінити його.
Особливо небезпечними є вогневі роботи, що проводяться у сприятливих для акумуляції теплоти умовах. За таких умов може спостерігатися прихований розвиток горіння, який здатний тривати декілька годин і навіть більше доби. Виконання вогневих робіт небезпечне також у приміщеннях, де можливе приховане розлітання іскор і накопичення токсичних продуктів.
Місця проведення вогневих робіт поділяються на постійні, які влаштовуються у спеціально обладнаних для цього ділянках: цехах, дільницях, в майстернях чи на відкритих майданчиках, та тимчасові, коли вогневі роботи проводяться безпосередньо в будівлях, приміщеннях, у місцях, не обладнаних для їх постійного проведення.
Визначення постійних місць проведення вогневих робіт здійснюється відповідними наказами, розпорядженнями керівника підприємства. Огородження таких місць будівельними конструкціями (перекриття, перегородки, стіни, підлоги) виконується з негорючих матеріалів.
Проведення тимчасових вогневих робіт дозволяється виключно за наявності підписаного наряду-допуску, який до початку виконання робіт необхідно узгодити з відомчою пожежною охороною, а в разі її відсутності – з добровільною пожежною дружиною. Форма наряду-допуску на виконання тимчасових вогневих робіт встановлене правилами пожежної безпеки. За проведенням тимчасових вогневих робіт встановлюється обов'язковий контроль.