Коефіцієнт участі пального у вибуху

Вид горючої рідини	Значення коефіцієнта 2
Горючі гази	0,5
Легкозаймисті й горючі рідини, які нагріті до температури спалаху та вище	0,3
Легкозаймисті й горючі рідини, які нагріті нижче температури спалаху, за наявності можливості утворення аерозолю	0,3
Легкозаймисті й горючі рідини, які нагріті нижче температури спалаху, за відсутності можливості утворення аерозолю	0

6. Розрахунок Р для речовин, крім тих, які складаються з атомів С, Н, О, N, Сl, Br, I, F, а також сумішей, визначаєть­ся за формулою:

(3)

де Н_T – теплота згорання, Дж*кг ^-1;

р_п – густина повітря до вибуху при початковій темпе­ратурі Т₀, кг*м ^-3;

С_р – теплоємність повітря, Дж*кг*К^-1 (допускається приймати рівною 1,01*10^‑3 Дж*кг ^‑1 *К^‑1);

t₀ – початкова температура повітря, К.

7. У випадку наявності у приміщенні горючих газів, лег­козаймистих і горючих рідин при визначенні значення маси m, яка входить до формули (1), допускається враховувати роботу аварійної вентиляції, якщо вона має резервні венти­лятори, які розташовані у безпосередній близькості від місця можливої розрахункової аварії.

При цьому масу m горючих газів або парів легкозайми­стих або горючих рідин, нагрітих до температури спалаху і вище, які надійшли до об'єму приміщення, треба розділити на коефіцієнт К, який визначається за формулою:

К= At + 1 (4)

де А - кратність повітрообміну, що створюється аварійною вентиляцією, с^-1;

t – тривалість надходження горючих газів і парів легко­займистих і горючих рідин до об'єму приміщення, с (прий­мається за пунктом 2).

8 . Маса m(кг) газу, який надійшов у приміщення при роз­рахунковій аварії, визначається за формулою:

(5)

V_an – об'єм газу, який вийшов з апарата, м³ ,

V_T – об'єм газу, який вийшов з трубопроводів, м³;

При цьому

( 6)

де Р₁ – тиск в апараті, кПа;

V – об'єм апарата, м³.

(7)

де V₁T – об'єм газу, який вийшов з трубопроводу до його включення, м^З;

V₂T – об'єм газу, який вийшов з трубопроводу після його включення, м^З.

(8)

де q – витрата газу, яка визначається залежністю від тиску у трубопроводі, його діаметра, температури газового середо­вища, м³*с^-1;

t – час відключення трубопроводів за пунктом 2, с.

(9)

де Р₂ – максимальний тиск газу у трубопроводі відповід­но до технічного регламенту, кПа;

r – внутрішній радіус трубопроводів, м;

L – довжина трубопроводів від аварійного апарата до засувок, м.

9. Маса парів рідини т, які надійшли у приміщення за наявності декількох джерел випаровування (поверхня розли­тої рідини, поверхня, на яку нанесли цю рідину, відкритий посуд чи ємність та ін.), визначається за виразом:

(10)

де т_р – маса рідини, яка випарувалася з поверхні розливу, кг;

т_смн – маса рідини, яка випарувалася з поверхонь відкритих ємностей, кг;

т_св.п – маса рідини, яка випарувалася з поверхонь, на які на­несено склад, що застосовується, кг.

При цьому кожний з доданків у формулі (10) визначається за формулою:

(11)

де W – інтенсивність випаровування, кг*с^-1*м^-2;

f_b – площа випаровування, м², яка визначається згідно з пун­ктом 2 залежно від маси рідини mп, що надійшла у приміщення.

10. Маса рідини m(кг), яка надійшла у приміщення, визначається за пунктом 2.

11. Інтенсивність випаровування W визначається за даними довідника. Для ЛЗР за відсутності даних допускається обчислювати W за формулою:

( 12)

де – коефіцієнт, який приймається за табл. 27 залежно від швид­кості й температури повітряного потоку над поверхнею випарову­вання;

М – молекулярна маса;

р_н – тиск насичених парів при розрахунковій температурі ріди­ни, який визначається за даними довідника, кПа.

Таблиця 27.