4.8. Методи розрахунку категорій вибухопожежної небезпеки приміщень

1. Для визначення критеріїв вибухопожежної небезпеки треба вибирати найбільш несприятливий варіант аварії, при якому у вибуху бере участь-найбільша кількість речовин чи матеріалів, які є найнебезпечнішими щодо наслідків такого вибуху.

2. Кількість речовин, що Може надійти у приміщення, визначається з таких передумов:

а) сталася розрахункова аварія одного з апаратів згідно з пунктом 1;

б) увесь вміст апарату надійшов у приміщення;

в) виникає одночасно витік речовин з трубопроводів, які живлять апарат по прямому і зворотному потоках протягом часу, необхідного для відключення трубопроводів.

Розрахунковий час відключення трубопроводів визначається v кожному конкретному випадку, виходячи з реальної обстановки.

Розрахунковий час відключення трубопроводів приймають за­лежно від паспортних даних установки:

° 3 с, якщо імовірність відмови системи автоматики не пе­ревищує Ю"⁶ на рік або забезпечене резервування її елементів;

° 120 с, якщо імовірність відмови системи автоматики пере­вищує 10"⁶ і не забезпечено резервування її елементів;

° 300 с у разі ручного відключення.

Під часом спрацювання і часом відключення слід розуміти проміжок часу від початку можливого надходження горючої речо­вини з трубопроводу у приміщення до повного припинення. Швидкодійні клапани-відсікачі повинні автоматично перекрити подачу газу чи рідини у разі порушення електропостачання.

г) виникає випаровування з поверхні рідини, що розлилася, пло­ща випаровування при розливі на підлогу визначається (у разі відсут­ності довідкових даних), виходячи з розрахунку, що 1л сумішей і розчинів, які містять 70%, та менше (за масою) розчинників, роз­ливається на площі 0,5 м², а решта рідин — на метр підлоги приміщення;

д) виникає випаровування рідини з ємкостей, які експлуатують­ся з відкритим дзеркалом рідини та з свіжопофарбованих поверхонь;

е) тривалість випаровування рідини приймається рівною часу її повного випаровування, але не більше 3600 с.

3. Кількість пилу, який може утворювати вибухонебезпечну суміш, визначається з таких передумов:

а) розрахунковій аварії передувало пилонакопичення у вироб­ничому приміщенні;

б) під час розрахункової аварії сталася раптова розгерметиза­ція одного з технологічних апаратів, через що стався аварійний викид у приміщення усього пилу, що був у апараті.

4. Вільний об'єм приміщення визначається як різниця між об'є­мом приміщення та об'ємом, що займає технологічне обладнання. Якщо вільний об'єм приміщення визначити неможливо, його умов­но приймають 80% герметичного об'єму приміщення.

5. Розрахунок надмірного тиску вибуху для горючих газів, парів легкозаймистих та горючих рідин. Надмірний тиск вибуху АР для горючих речовин, які складаються з атомів С, Н, О, М, СІ, Вг, І, Р визначається за формулою:

(1)

Р_тах — максимальний тиск вибуху суміші у замкнутому об'ємі, що визначається за даними довідника; у разі відсутності даних прий­маються Р_тах рівними 900 кПа;

р0 — початковий тиск, кПа (приймають рівним 101 кПа);

т — маса горючого газу (ГГ) або парів легкозаймистих (ЛЗР) і горючих рідин (ГР), кг, що надійшли внаслідок можливої аварії у приміщення; яка обчислюється для ГГ за формулою (5), а для парів ЛЗР та ГР за формулою (10);

z — коефіцієнт участі пального у вибуху, який може бути роз­рахунковий за характером розподілення газів і парів в об'ємі при­міщення. Допускається приймати значення 2 за табл. 26

VB—вільний об'єм приміщення, м³;

ρг.п. густина пари чи газу, кг-мЗ;

СCT — стехіометрична концентрація ГГ або парів ЛЗР, ГР у %, що обчислюється за формулою

(2)

де стехіометричний коефіцієнт кисню в

реакції горіння; п_с, п_н, п₀, п_х — кількість атомів С, Н, О і галоїдів у молекулі пального;

К_н—коефіцієнт, який враховує негерметичність приміщення і недіабатичність процесу горіння (допускається приймати КН рів­ним 3).

Таблиця 26.