4.3. Пожежонебезпечні властивості та особливості галузевих об'єктів

Визначення пожежовибухонебезпечних властивостей та особ­ливостей необхідне для створення системи забезпечення пожежо-вибухобезпеки галузевих об'єктів.

Показники пожежовибухонебезпеки речовин і матеріалів ви­користовуються для класифікації небезпечних вантажів, для вибо­ру категорії приміщень та будівель згідно з вимогами норм техно­логічного проектування, також з метою здійснення пожежного на­гляду за підприємствами і установами галузевих об'єктів.

Оцінка пожежної небезпеки полягає у визначенні комплексу показників, вибір яких залежить від агрегатного стану та умов ви­користання речовин і матеріалів. Характеристика пожежовибухо­небезпеки речовин і матеріалів наведено в ГОСТ 12.1.044 -91 "По-жежовибухонебезпека речовин і матеріалів. Показники і методи їх визначення".

Пожежовибухонебезпека речовин та матеріалів - це сукупність властивостей, які характеризують їх здатність до виникнення і по­ширення горіння.

Показниками пожежовибухонебезпеки є: група горючості; тем­пература спалаху; спалах; температура само спалахування, темпе­ратура самозаймання, температурні межі поширення вогню і ін.

За горючістю речовини та матеріали поділяються на три групи: негорючі (неспалимі), важкогорючі (важко спалимі), горючі (спалимі).

Початковою стадією горіння під дією джерела запалювання є спалахування. Щоб речовина спалахнула і горіла необхідно нагріти її до температури спалахування

Температура спалахування — це та найменша температура речовини, при якій вона займається від джерела спалахування і про­довжує горіти після його вилучення.

Значення температури спалахування використовується при визначенні групи горючості речовини, оцінці пожежної небезпеки устаткування і технологічних процесів, пов'язаних з переробкою горючих речовин, при розробці заходів щодо забезпечення пожеж­ної безпеки.

Горіння, яке виникає без впливу відкритого полум'я, а спричи­няється дією зовнішнього нагрівання, називається самоспалахуван-ням. Самоспалахування характеризується температурою самоспа-лахування.

Температура самоспалахування — це найменша температура навколишнього середовища, за якої в результаті подальшого само­окислення спостерігається самоспалахування речовини.

Отже, при спалахуванні загоряється лише обмежена частина об'єму речовини, а самоспалахування виникає в усьому її об'ємі.

Значення температури спалахування використовується при визначенні групи вибухонебезпечної суміші для вибору типу вибу-хозахищеного електроустаткування при розробці заходів щодо за­безпечення пожежовибухобезпеки технологічних процесів та ін.

Стандартна температура самоспалахування рідин визначаєть­ся рівномірним нагріванням сумішей горючих газів або пари з по­вітрям за відсутністю зовнішнього джерела запалювання.

Стандартна температура самоспалахування для метану ста­новить +537°С, ацетону +465°С, дизельного палива +250°С.

Граничне допустима температура безпечного нагрівання по­верхонь технологічного та іншого устаткування і трубопроводів не повинна перевищувати 80% величини стандартної температури Самоспалахування речовин, які можуть потрапити на нагріту по­верхню при нормальній роботі або у раз і аварії.

Безпечною з точки зору ймовірності самоспалахування газо­повітряної суміші прийнято вважати температуру на 10°С меншу за нижню або на 15°С вищу за верхню температурну межу поши­рення полум'я для даної речовини.

Температурні межі поширення полум'я — це температури ре­човини, за яких в окислюваному середовищі вона утворює концен­трації, що дорівнюють нижній та верхній концентраційній межі по­ширення полум'я (відповідно НКМП та ВКМП).

Нижня концентраційна межа поширення полум'я — це наймен­ша кількість горючої речовини в об'ємі повітря, за якої можливе поширення полум'я по суміші на будь-яку відстань від джерела за­палювання.

Верхня концентраційна межа поширення полум'я — це макси­мальний вміст горючої речовини в об'ємі повітря, за якого можли­ве поширення полум'я при наближенні джерела вогню.

Значення НКМП та ВКМП включається до стандартів, техн­ічних умов на гази, легкозаймисті рідини, на тверді речовини, що здатні утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні суміші, при цьо­му для пилу визначається тільки нижня концентраційна межа. Відсутність верхньої межі для пилу пояснюється тим, що утворен­ня пилозависєи з такими великими концентраціями практично не досягається.

Значення концентраційних меж застосовується також при виз­наченні категорії приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою; при розрахунках вибухонебезпечних концентрацій газів, парів і пилу в середині технологічного устаткування і трубопроводів, при проектуванні вентиляційних систем, а також при розрахунках гранично допустимих вибухобезпечних концентрацій парів і пилу в по­вітрі робочої зони з потенційним джерелом запалювання, при розробці заходів щодо забезпечення пожежної безпеки галузевих об'єктів.

Горючі пари і гази з нижньою концентраційною межею поши­рення полум'я до 10% по об'єму повітря і зависі з НКМП до 15г/м є особливо вибухонебезпечними.

Наприклад, концентраційна межа поширення полум'я в об'ємі повітря для ацетону — 2,6 та 12,8%; ацетилену — 2,5 та 81,1%; бензину — 0,96 та 4,96%; метану — 5,3 та 14%.

Значення температурних меж поширення полум'я використо­вується під час розробки заходів щодо забезпечення пожежовибухобезпеки об'єктів, при розрахунку пожежовибухобезпечних тем­пературних режимів роботи технологічного устаткування, при оцінці аварійних ситуацій, пов'язаних з розливом горючих рідин та ін.

Деякі речовини, в основному органічного походження здатні до самозаймання.

Самозаймання — це процес горіння, який виникає від теплоти, що утворюється в речовині внаслідок теплових, біологічних або фізикохімічних процесів.

Умови, необхідні для виникнення процесу самозаймання, — це достатня подрібненість горючої речовини, легка її горючість, ве­лика поверхня окислення і виділення такої кількості теплоти, що перевищує розсіювання її в зовнішнє середовище.

Залежно від причин виникнення розрізняють теплове, хімічне та мікробіологічне самозаймання. Результати оцінки умов та при­чин виникнення теплового самозаймання використовують при ви­борі безпечних умов зберігання і переробки самозаймистих речо­вин і матеріалів. Для кожної групи речовин встановлюється відпов­ідний порядок їх зберігання.

Наведені показники пожежовибухонебезпеки речовин і мате­ріалів використовуються з метою забезпечення пожежовибухобез-пеки процесів, виробництв, перероблення, зберігання і їх транспор­тування.