
- •Розділ 1. Система управління охороною праці в галузі, її складові та функціонування
- •1.1 Система управління охороною праці в галузі
- •1.2 Загальні вимоги до побудови суопг
- •1.3 Функції та структура суопг
- •1.4. Інформаційний чинник організації управління безпекою праці
- •1.5. Організація робіт з охорони праці
- •1.6. Планування заходів з охорони праці
- •1.7. Система навчання нормам і правилам охорони праці
- •1.8. Система управління трудовою і технологічною дисциплінами
- •1.9. Система забезпечення безпечних умов праці
- •1.10. Організація паспортизації і атестації робочих місць згідно умов охорони праці
- •1.11. Роль соціально-психологічних чинників у суопг
- •Розділ 2. Проблеми фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії у галузі
- •2.1. Стан умов праці в галузі
- •2.1.1. Чинники, що формують умови праці
- •2.1.2. Завдання аналізу умов праці
- •2.1.3. Аналіз умов праці за показниками чинників виробничого середовища
- •2.1.4. Деякі професійні захворювання характерні для працівників галузі
- •2.1.5. Гігієнічне нормування умов праці за показниками мікроклімату
- •Класи умов праці за показниками wвст-індексу для виробничих приміщень та відкритих територій в теплу пору року (°с)
- •Класи умов праці за показниками мікроклімату для виробничих приміщень та відкритих територій в теплу пору року
- •Класи умов праці за показниками мікроклімату для виробничих приміщень у холодну пору року
- •Класи умов праці за показниками мікроклімату для відкритих територій в холодну пору року (зима) та в холодних приміщеннях
- •2.1.6. Гігієнічне нормування умов праці за показниками виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку
- •Класи умов праці залежно від рівня шуму, інфразвуку та ультразвуку на робочих місцях
- •2.1.7. Гігієнічне нормування умов праці за вібраційними чинниками
- •Деякі технічні характеристики основних типів шліфувальних машин
- •Допустимі величини коливальної швидкості ручних машин, що діють на руки працюючих
- •Допустима загальна вібрація на сидінні або робочому майданчику
- •Допустимі рівні локальної вібрації на органах керування
- •Класи умов праці залежно від рівня вібрації
- •2.1.8 Професійні захворювання, спричинені мікрокліматичним чинником виробничого середовища
- •2.1.9 Оцінка шкідливої дії шуму, ультразвуку і інфразвуку на організм людини
- •2.1.10 Професійні захворювання, спричинені вібраційним чинником
- •2.2. Поліпшення стану виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості трудового процесу
- •2.2.1. Основні напрямки зниження важкості та напруженості трудового процесу в умовах галузі
- •2.2.2 Поліпшення стану виробничого середовища за мікрокліматичними показниками
- •2.2.3. Засоби і заходи поліпшення стану виробничого середовища за шумовими характеристиками
- •Значення коефіцієнта звукопоглинання
- •2.2.4 Раціональні заходи поліпшення стану виробничого середовища щодо вібраційного чинника
- •Допустимі величини параметрів вібрації робочих місць (з сн 245-71)
- •Допустимі величини вібрації на сидінні або робочі площадки (і) і на органах управління (п) (сн 1102-73)
- •2.2.5 Заходи щодо організації режиму праці робітників вібронебезпечних професій
- •Допустима сумарна тривалість дії вібрації (за зміну) ручних машин і робочих місць, що не відповідають діючим санітарним нормам
- •Розділ 3. Проблеми профілактики виробничого травматизму в галузі
- •3.1. Травмонебезпечні виробничі чинники та стан виробничого травматизму в галузі
- •3.1.1. Аналіз умов праці у галузі за травмонебезпечними чинниками
- •3.1.2. Умови безпечної експлуатації галузевих об'єктів
- •3.1.3. Аналіз виробничого травматизму за причинами і травмуючими чинниками
- •3.1.4. Економічна оцінка наслідків виробничого травматизму в галузі
- •3.2. Підвищення безпеки праці та профілактика виробничого травматизму в галузі
- •3.2.1. Умови та обставини виникнення небезпечних ситуацій на галузевих об'єктах
- •3.2.2. Організація виконання земляних робіт відповідно до вимог безпеки
- •Найменша допустима відстань по горизонталі від підошви укосу виїмки до найближчої до неї опори машин
- •3.2.2. Техногенні аварії і катастрофи на галузевих об’єктах підвищеної небезпеки.
- •3.2.4. Основні шляхи зниження травматизму на будівельно-монтажних роботах
- •Частота випадків падіння різних типів конструкцій
- •3.2.5. Антиаварійні заходи при експлуатації піднімально-транспортного обладнання
- •Розподілення аварій і травматизму
- •3.2.6. Організація проведення робіт на галузевих об'єктах підвищеної небезпеки
- •3.2.7. Організація видачі нарядів — допусків на роботи підвищеної небезпеки
- •3.2.8. Порядок оформлення оперативної документації щодо техніки безпеки
- •3.2.9. Рішення питань безпеки в технічній документації
- •3.2.10. Техногенні аварії та катастрофи
- •3.2.11. План ліквідації аварії при будівництві наземної або підземної споруди
- •3.2.12. Методика технічного розслідування випадків падіння залізобетонних
- •І. Загальні положення
- •II. Технічне розслідування
- •1. Опис аварії та її наслідків
- •2. Опис зовнішнього стану конструкції після падіння
- •3. Технічний аналіз стану петель і строп
- •4. Складання схем зацеплення і падіння конструкцій
- •III. Висновок про причини аварії
- •1. Аналіз умов виконання робіт і технічного стану гнучких вантажозахватних пристроїв
- •2. Заключення і висновки комісії
- •3.2.13. Підвищення безпеки робіт при освоєнні ділянок нового будівництва
- •3.2.14. Обов'язки органів виконавчої влади при освоєнні ділянок нового будівництва
- •3.2.15. Методи навчання з питань охорони праці
- •Розділ 4 пожежна безпека галузевих об’єктів
- •4.1. Актуальність питань пожежної безпеки
- •4.2. Чинники пожежної небезпеки
- •4.3. Пожежонебезпечні властивості та особливості галузевих об'єктів
- •4.4. Причини пожеж на галузевих об'єктах
- •Дані термічного аналізу конструктивних матеріалів кабелів
- •Мінімальна енергія запалюваная паро- і газоповітряних сумішей при різних температурах, мДж
- •4.5. Причини пожеж від проявів механічної та хімічної енергії
- •4.6 . Аналіз пожежної небезпеки галузевих об'єктів
- •4.7. Класифікація галузевих об'єктів за їх вибуховою і пожежною небезпекою
- •Категорії приміщень за вибухопожежною і пожежною небезпекою згідно з онтп24-86.
- •4.8. Методи розрахунку категорій вибухопожежної небезпеки приміщень
- •Коефіцієнт участі пального у вибуху
- •Визначання коефіцієнта
- •Розрахунок надмірного тиску вибуху для горючого пилу
- •4.9. Класифікація пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон галузевих об'єктів
- •Класифікація приміщень і зовнішніх установок згідно з пуе
- •4.10. Класифікація будівель за ступенем вогнестійкості
- •4.11. Заходи та засоби систем забезпечення пожежної безпеки
- •4.12. Попередження пожеж при використанні електроструму на галузевих об'єктах
- •Допустима відстань між світильниками та горючими матеріалами
- •4.13. Забезпечення пожежної безпеки при виконанні вогневих робіт
- •Радіус зони проведення вогневих робіт
- •4.14. Система організаційно-режимних заходів пожежної безпеки у галузі
- •4.15. Організація служби пожежної безпеки у галузі
- •4.16. Навчання з питань пожежної безпеки
- •4.17. Пожежно-технічні комісії
- •4.18. Добровільні пожежні дружини
- •4.19. Державний пожежний нагляд
- •4.20. Дії працівників галузевих об'єктів на випадок пожежі
- •Список літератури
- •2.2. Поліпшення стану виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості трудового процесу 42
- •3.1. Травмонебезпечні виробничі чинники та стан виробничого травматизму в галузі 55
- •3.2. Підвищення безпеки праці та профілактика виробничого травматизму в галузі 61
4.3. Пожежонебезпечні властивості та особливості галузевих об'єктів
Визначення пожежовибухонебезпечних властивостей та особливостей необхідне для створення системи забезпечення пожежо-вибухобезпеки галузевих об'єктів.
Показники пожежовибухонебезпеки речовин і матеріалів використовуються для класифікації небезпечних вантажів, для вибору категорії приміщень та будівель згідно з вимогами норм технологічного проектування, також з метою здійснення пожежного нагляду за підприємствами і установами галузевих об'єктів.
Оцінка пожежної небезпеки полягає у визначенні комплексу показників, вибір яких залежить від агрегатного стану та умов використання речовин і матеріалів. Характеристика пожежовибухонебезпеки речовин і матеріалів наведено в ГОСТ 12.1.044 -91 "По-жежовибухонебезпека речовин і матеріалів. Показники і методи їх визначення".
Пожежовибухонебезпека речовин та матеріалів - це сукупність властивостей, які характеризують їх здатність до виникнення і поширення горіння.
Показниками пожежовибухонебезпеки є: група горючості; температура спалаху; спалах; температура само спалахування, температура самозаймання, температурні межі поширення вогню і ін.
За горючістю речовини та матеріали поділяються на три групи: негорючі (неспалимі), важкогорючі (важко спалимі), горючі (спалимі).
Початковою стадією горіння під дією джерела запалювання є спалахування. Щоб речовина спалахнула і горіла необхідно нагріти її до температури спалахування
Температура спалахування — це та найменша температура речовини, при якій вона займається від джерела спалахування і продовжує горіти після його вилучення.
Значення температури спалахування використовується при визначенні групи горючості речовини, оцінці пожежної небезпеки устаткування і технологічних процесів, пов'язаних з переробкою горючих речовин, при розробці заходів щодо забезпечення пожежної безпеки.
Горіння, яке виникає без впливу відкритого полум'я, а спричиняється дією зовнішнього нагрівання, називається самоспалахуван-ням. Самоспалахування характеризується температурою самоспа-лахування.
Температура самоспалахування — це найменша температура навколишнього середовища, за якої в результаті подальшого самоокислення спостерігається самоспалахування речовини.
Отже, при спалахуванні загоряється лише обмежена частина об'єму речовини, а самоспалахування виникає в усьому її об'ємі.
Значення температури спалахування використовується при визначенні групи вибухонебезпечної суміші для вибору типу вибу-хозахищеного електроустаткування при розробці заходів щодо забезпечення пожежовибухобезпеки технологічних процесів та ін.
Стандартна температура самоспалахування рідин визначається рівномірним нагріванням сумішей горючих газів або пари з повітрям за відсутністю зовнішнього джерела запалювання.
Стандартна температура самоспалахування для метану становить +537°С, ацетону +465°С, дизельного палива +250°С.
Граничне допустима температура безпечного нагрівання поверхонь технологічного та іншого устаткування і трубопроводів не повинна перевищувати 80% величини стандартної температури Самоспалахування речовин, які можуть потрапити на нагріту поверхню при нормальній роботі або у раз і аварії.
Безпечною з точки зору ймовірності самоспалахування газоповітряної суміші прийнято вважати температуру на 10°С меншу за нижню або на 15°С вищу за верхню температурну межу поширення полум'я для даної речовини.
Температурні межі поширення полум'я — це температури речовини, за яких в окислюваному середовищі вона утворює концентрації, що дорівнюють нижній та верхній концентраційній межі поширення полум'я (відповідно НКМП та ВКМП).
Нижня концентраційна межа поширення полум'я — це найменша кількість горючої речовини в об'ємі повітря, за якої можливе поширення полум'я по суміші на будь-яку відстань від джерела запалювання.
Верхня концентраційна межа поширення полум'я — це максимальний вміст горючої речовини в об'ємі повітря, за якого можливе поширення полум'я при наближенні джерела вогню.
Значення НКМП та ВКМП включається до стандартів, технічних умов на гази, легкозаймисті рідини, на тверді речовини, що здатні утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні суміші, при цьому для пилу визначається тільки нижня концентраційна межа. Відсутність верхньої межі для пилу пояснюється тим, що утворення пилозависєи з такими великими концентраціями практично не досягається.
Значення концентраційних меж застосовується також при визначенні категорії приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою; при розрахунках вибухонебезпечних концентрацій газів, парів і пилу в середині технологічного устаткування і трубопроводів, при проектуванні вентиляційних систем, а також при розрахунках гранично допустимих вибухобезпечних концентрацій парів і пилу в повітрі робочої зони з потенційним джерелом запалювання, при розробці заходів щодо забезпечення пожежної безпеки галузевих об'єктів.
Горючі пари і гази з нижньою концентраційною межею поширення полум'я до 10% по об'єму повітря і зависі з НКМП до 15г/м є особливо вибухонебезпечними.
Наприклад, концентраційна межа поширення полум'я в об'ємі повітря для ацетону — 2,6 та 12,8%; ацетилену — 2,5 та 81,1%; бензину — 0,96 та 4,96%; метану — 5,3 та 14%.
Значення температурних меж поширення полум'я використовується під час розробки заходів щодо забезпечення пожежовибухобезпеки об'єктів, при розрахунку пожежовибухобезпечних температурних режимів роботи технологічного устаткування, при оцінці аварійних ситуацій, пов'язаних з розливом горючих рідин та ін.
Деякі речовини, в основному органічного походження здатні до самозаймання.
Самозаймання — це процес горіння, який виникає від теплоти, що утворюється в речовині внаслідок теплових, біологічних або фізикохімічних процесів.
Умови, необхідні для виникнення процесу самозаймання, — це достатня подрібненість горючої речовини, легка її горючість, велика поверхня окислення і виділення такої кількості теплоти, що перевищує розсіювання її в зовнішнє середовище.
Залежно від причин виникнення розрізняють теплове, хімічне та мікробіологічне самозаймання. Результати оцінки умов та причин виникнення теплового самозаймання використовують при виборі безпечних умов зберігання і переробки самозаймистих речовин і матеріалів. Для кожної групи речовин встановлюється відповідний порядок їх зберігання.
Наведені показники пожежовибухонебезпеки речовин і матеріалів використовуються з метою забезпечення пожежовибухобез-пеки процесів, виробництв, перероблення, зберігання і їх транспортування.