3.1.3. Аналіз виробничого травматизму за причинами і травмуючими чинниками

Потенційну небезпеку на галузевих об'єктах виявляють шля­хом аналітичного вивчення всіх функціональних сторін виробничої діяльності та соціально-економічних наслідків виробничого трав­матизму.

За останні роки рівень травматизму на окремих видах буді­вельних робіт не знизився, а навпаки, збільшився. Зросла кількість нещасних випадків при експлуатації будівельних машин, обладнан­ня. Збільшився також травматизм при роботах з монтажу будівель­них конструкцій.

За статистичними даними з загальної кількості нещасних ви­падків в умовах галузі 18% припадає на електротравматизм, який призвів до найбільшої кількості травм з смертельним наслідком. Види робіт і причини, що викликали ураження працюючих елект­ричним струмом, розподіляються таким чином: роботи під напру­гою — 51,5; відсутність огороджуючих пристроїв — 10.5; відсутність надійної ізоляції — 20; відсутність заземлення — 9; невикористову­вання засобів індивідуального захисту — 6; відсутність безпечної напруги (36 В і нижче) — 3%.

В умовах галузі частіше всього травмуються монтажники, водії, строповщики-вантажники; різноробочі; мотористи-оператори; машиністи автокранів. За частотою випадків травматизму особ­ливо небезпечними є професії, що пов'язані з обслуговуванням бу­дівельно-дорожніх машин.

Рівень травматизму, пов'язаний з засобами механізації в умо­вах галузі, складає 48% від загальної кількості травм.

В умовах галузі для зниження рівня травматизму особливе значення має правильне і своєчасне розслідування нещасних ви­падків та аналіз виробничого травматизму за причинами і травму­ючими чинниками залежно від специфіки структурних підрозділів.

Аналіз виробничого травматизму ставить перед собою мету встановити закономірності, які спричинили появу нещасних випадків.

Нещасному випадку завжди передує те чи інше відхилення від нормального ходу виробничого процесу. Тому аналіз травматизму дає можливість розробити комплекс профілактичних заходів, що усувають небезпечні і шкідливі умови праці на галузевих об'єктах.

Проблема безпеки праці на галузевих об'єктах розглядається комплексно з врахуванням всіх чинників, що створюють умови не­щасних випадків і захворювань. В процесі аналізу чинників, що впли­вають на виробничий травматизм, необхідно вивчити взаємозв'я­зок людини з елементами системи праці (рис. 2).

Рис. 2. Схема взаємодії людини з елементами системи праці.

втручання у виробничий процес галузевого об'єкту при появі в ньо­му негативних тенденцій.

3.1.4. Економічна оцінка наслідків виробничого травматизму в галузі

Травматизм на галузевих об'єктах має соціальні, економічні, моральні і психофізіологічні наслідки. Матеріальні наслідки вироб­ничого травматизму враховуються в актах про нещасні випадки, де враховується число днів непрацездатності; виплата по лікарня­ному листку; вартість аварійного обладнання та інструменту, ма­теріалів і вартість зруйнованих будівель і споруд.

Такий об'єм втрат включає в основному витрати, що виникли безпосередньо від нещасного випадку. В реальному житті ці втра­ти є більш значними.

Матеріальні витрати, внаслідок непрацездатності робітника у зв'язку з травмою або захворюванням, складаються з двох умов­но прийнятих груп збитків.

О_П = К+С_П,

де К — загальнодержавні затрати, гривень; С_П — затрати галузе­вого об'єкту, гривень.

Загальнодержавні затрати визначаються як сума затрат на амбу­латорне і клінічне лікування, оплату соцстраху, виплату пенсій і т. ін.

Затрати галузевого об'єкту визначаються як сума затрат: від простою обладнання та бригади за час надання першої допомоги потерпілому, вартості розслідування нещасного випадку, затрат на оплату по регресивному позову і т. ін.

Підрахунок цих витрат детально викладено в роботі Л.А. Кузьмінова і Л.Н. Швальова "Економічна оцінка роботи з охорони праці в будівництві".

Для оцінки економічної ефективності покращення умов праці рекомендується використовувати наступні два показника:

N річна економія робочого часу в процентах у зв'язку зі ско­роченням тимчасової непрацездатності, що визначається за фор­мулою:

П=(Д_ф-Д_n) х 100/Д

де П — приріст річного фонду робочого часу на одного працюю­чого, %;

Д_ф — фактичні витрати робочого часу по тимчасовій непра­цездатності на одного працюючого в рік, дні;

Д_n — планові витрати робочого часу по тимчасовій непрацез­датності на одного робітника в рік, дні;

Д — фактичний річний фонд робочого часу одного робітника, дні.

Вартість одного дня непрацездатності, гривень, визначається за формулою

де Н, Н\ — втрати робочого часу по тимчасовій непрацездат­ності протягом року (до і після впровадження заходів), дні;

— середній денний розмір збитків, що зазнала організація внаслідок отримання робітником виробничої травми, гривень (виз­начається за період 3-5 років). Визначають ці збиткі за формулою:

д е —в- оплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, грн.;

— оплата регресивних позовів за рахунок підприємства на відшкодування збитків особам, що отримали виробничу травму або професійне захворювання, грн.;

— виплата пенсій при умові переходу працюючого на івалідність, грн.;

— витрати, повязані зі зниженням обєму випуску продук­ції, грн-;

— витрати на перепідготовку кадрів, грн.;

— витрати на утримання додаткової чисельності робочих на покриття втрат, грн.;

— інші витрати, грн.

Якщо відома вартість одного дня непрацездатності, можна визначити річний економічний ефект на об'єкті від скорочення ви­робничого травматизму і професійної захворюваності. Це дозво­лить розробляти заходи щодо запобігання виробничого травматиз­му і професійних захворювань і планувати фінансування цих заходів.