Допустима сумарна тривалість дії вібрації (за зміну) ручних машин і робочих місць, що не відповідають діючим санітарним нормам

При розробці режимів праці необхідно дотримуватися співвідно­шення тривалостей дії вібрації і виконання інших операцій, не пов'я­заних з нею, не менше 1:2.

Наприклад, при перевищенні санітарних норм вібрації ручної машини до 9дБ доцільно встановити порядок роботи з машиною по 10 хвилин з періодами других видів робіт по 20 хвилин кожний, тоб­то 10 хв + 20хв + 10 хв + 20хв + 10 хв + 20хв + 10 хв = 100хв.

В залишковий робочий час (480-100 = 380хв) повинні викону­ватися роботи, не пов'язані з вібрацією .

Робота з машинами, рівні вібрації яких понад у 4 рази (>12дБ) перевищують санітарні норми, забороняється.

При роботах на машинах, що генерують загальні вібрації (за­соби транспорту, самохідні машини і т.ін.), якщо неможливо ввести внутрішньозмінні режими; встановлюються режими робочих циклів. Для впровадження режимів рекомендується організація комплекс­них бригад із взаємною заміною професій, суміщення професій.

Власник галузевих об'єктів, який експлуатує на підприємстві всі види вібруючих інструментів і обладнання, має забезпечити дотримання діючих санітарних правил і таких вимог:

○ до експлуатації допускати тільки справні машини;

○ не допускати проведення понадурочних робіт з вібруючи­ми машинами;

○ до роботи з вібруючими машинами допускати осіб, що до­сягай 18 років, пройшли попередній медичний огляд, мають відпо­відну кваліфікацію і здали технічний мінімум з правил безпечного виконання робіт;

○ всі працюючі, що будуть мати справу з вібронебезпечним обладнанням, повинні проходити попередній медичний огляд і один раз на рік періодичний медичний огляд;

○ працюючі мають забезпечуватися засобами індивідуаль­ного захисту від вібрації і шуму;

○ підприємство має мати профілакторій, оснащений фізіоте­рапевтичною апаратурою, для проведення гідропроцедур з метою профілактичного лікування робітників вібронебезпечних професій;

○ на підприємстві повинні бути організовані спеціальні дільниці по ремонту вібруючих машин, з обов'язковим контролем параметрів вібрацій, що генеруються.

Розділ 3. Проблеми профілактики виробничого травматизму в галузі

3.1. Травмонебезпечні виробничі чинники та стан виробничого травматизму в галузі

Реформування економіки в нашій країні стало причиною зміни традиційних форм організації і режимів праці: з'явились нові інфор­маційні технології, впроваджуються автоматизовані виробничі про­цеси, нові хімічні і полімерні матеріали, зросло значення людського чинника в складних ергатичних системах.

Колись єдині галузеві об'єкти розпалися на численні підприєм­ства, об'єднання, компанії, асоціації, корпорації, спільні та малі підприємства.

Впровадження ринкових відносин, переміщення і задіяння ве­ликої кількості робочої сили в малих орендних та власних підприєм­ствах потребує відповідного забезпечення, контролю і нагляду щодо охорони праці, обґрунтування режимів праці, відпочинку та оптимізації трудової діяльності.

Власники приватних та державних підприємств не дотримують­ся санітарно-гігієнічних вимог щодо створення відповідних умов праці. Більшість власників мають низький рівень знань щодо вимог охорони праці.

Аналіз причин виробничого травматизму при розслідуванні нещасних випадків в таких підприємствах свідчить про те, що кер­івники та посадові особи абсолютно не підготовлені з питань охо­рони праці, деякі з них навіть не знають Закону "Про охорону праці".

Аналіз показників загального та смертельного травматизму в будівельній галузі визначив головні травмуючі чинники: падіння з висоти — 34%, обвал ґрунтових мас, конструкцій, матеріалів — 26%, нехтування засобами індивідуального захисту або їх відсут­ність — 15%.

На новостворені підприємства в будівельній галузі припадає до 60% нещасних випадків зі смертельними наслідками.

Малі підприємства дістають ліцензії на будівельну діяльність і починають працювати без дозволу органів Держкомнаглядохоронпраці, тобто без документу, який підтверджує, що всі питання без­пеки працюючих вирішено. На підприємствах взагалі не створю­ються служби охорони праці, не розробляються посадові інструкції, працюючі не забезпечуються нормативними документами про охо­рону праці. В більшості організацій будівельної галузі перестала діяти система управління охороною праці, в статутах крупних компаній не відображаються конкретні обов'язки щодо охорони праці, не пе­редбачається централізоване навчання і перевірка знань шляхом атестації і переатестації посадових осіб та інженерно-технічних працівників. Підприємства галузі не забезпечуються інженерно-технічними засобами охорони праці, будівельно-монтажні та інші види робіт проводяться з порушенням правил і норм охорони праці.

Робітники більшості підприємств забезпечуються засобами індивідуального захисту тільки на 30-50%, виходять на роботу без спецодягу, без захисних шоломів та інших засобів захисту; з боку керівників немає відповідного контролю та нагляду. На будівництві в 1998р. загинули електрозварник та монтажник. Це сталося під час переміщення залізобетонної балки масою 11 т за допомогою крана. Робота виконувалася без відповідного страхування. Сама балка була виготовлена зі змінами в конструкції: монтажний варі­ант замість монолітного. Зачепили її за одну петлю, яка була не розрахована на таку масу. Петля розірвалася, балка впала та смер­тельно травмувала робітників.

Безвідповідальність породжує відчуття вседозволеності. Робо­чі місця знаходяться в небезпечних зонах, котловани не огороджу­ються, входи і виходи не облаштовуються, зварювальні апарати працюють без випробування, не розробляються заходи з безпеки праці генпідрядними і субпідрядними організаціями. Більшість робіт виконується з відхиленнями від проекту або при відсутності проектної документації. Металеві трубчасті риштовання не приймають­ся за актом; відсутні драбини; щити робочого помосту не уклада­ються по всій ширині риштовань, а робочі помости не огороджу­ються; під вертикальні елементи риштувань підкладаються випад­кові матеріали, а риштовання не закріплюються по висоті.

Більшість машин і механізмів будівельної галузі, починаючи з 90-х років, не оновлювалися, вичерпали робочий ресурс і морально застаріли. На багатьох заводах залізобетонних виробів стрічкові конвеєри працюють без захисних огороджень та сигналізації. Бето­нозмішувачі працюють без блокуючих пристроїв. Технологічний транспорт не проходить належний технічний огляд та не реєструєть­ся в органах Держкомнаглядохоронпраці. Обладнання та машини ремонтуються в аварійному порядку, тому часто в рейс виходить не відремонтована або погано відремонтована техніка.

Понад 70% вантажопідйомних кранів на будмайданчиках відпрацювали нормативні терміни. В ВАТ "Будмеханізація" з 346 баштових кранів 276 потрібно списувати або капітально ремонту­вати. Крани працюють зі зношеними механізмами, гальмами, елек­трообладнанням, інші пристрої безпеки на багатьох механізмах відсутні або не діють, а металоконструкції роз'їдаються корозією, баштові крани не пофарбовані. Монтажні роботи на кранах викону­ються з порушенням технології виконання робіт або без технологі­чних карт.

Однією з причин травмування в будівельній галузі є незадовіль­ний стан електрогосподарства. На багатьох підприємствах елект­роустановки, електрообладнання та електроінструменти не випро­бовуються, застаріли та не ремонтуються, а обслуговуючий персо­нал не проходить навчання. Електрокабелі на будмайданчиках незахищені від механічних пошкоджень, електроспоживачі працюють без заземлення, відсутні схеми електроживлення будівельних об'єктів і т.ін. Враховуючи такий стан охорони праці в галузі щодо виконання вимог Закону "Про охорону праці", були розроблені та введені під державний контроль конкретні заходи з визначенням термінів виконання.

Всі новостворені підприємства або підприємства, що змінили форму власності, мають обов'язково отримати дозвіл на початок роботи в територіальних органах Держкомнаглядохоронпраці,

В ліцензіях на спеціальні види робіт та проектування мають обов'язково враховуватися вимоги з охорони праці.

Всі новостворені підприємства в галузі повинні реєструватися в органах Держкомнаґлядохоронпраці.

Таким чином, реалізація розроблених в галузі конкретних за­ходів створить умови для виконання вимог Закону "Про охорону праці", де гарантується соціальний захист працюючих від шкідли­вих і небезпечних чинників, що мають місце в тих чи інших органі­заціях відповідної галузі.