Допустимі рівні локальної вібрації на органах керування

Середньо-геометричні частоти октавних смуг, Гц	Віброприскорення, м/с2	Віброшвидкість, х10-2м/с	Рівень вібрації, ДБ
	ХрYр*	ХрYр	ХрYр
8 16 31,5 63 125 150	1,4 1,4 2,7 5,4 10,7 21,3	2,8 1,4 1,4 1,4 1,4 1,4	115 109 109 109 109 109

* Координатна вісь Х„ повинна збігатися з геометричною віссю місця охоплен­ня джерела вібрації, а вісь Y повинна бути розташована у площині, що проходить через вісь Х_р і вісь передпліччя. Вісь Z_р перпендикулярна осям Y_р та Х_р .

Гігієнічна класифікація праці за показниками вібраційного чинника, виробничого середовища наведена у табл. 11.

Таблиця 11.

Класи умов праці залежно від рівня вібрації

Чинник виробничого середовища	Класи умов праці
	Допусти­мий 2	Шкідливий 3				Небезпечний (екстремаль­ний) 4
		1 сту­пінь 3,1	2 сту­пінь 3,2	3 сту­пінь 3,3	4 сту­пінь 3,4
Вібрація загальна, локальна, рівень віброшвидкості, дБа, екв.кор	<ГДР	<3*	3,1-6	6,1-9	9,1-12	>12
Вібрація імпульсна, віброприскорення, разів	<ГДР	-	1,1-2	2,1-3	3,1-4	>4

* Перевищення рівня віброшвидкості на дБа. Екв.кор.

При одночасній дії загальної, локальної та імпульсної вібрації оцінку умов праці здійснюють за найвищим класом та ступенем шкідливості, приймаючи всі різновиди вібрації як один самостійний чинник — вібрацію

2.1.8 Професійні захворювання, спричинені мікрокліматичним чинником виробничого середовища

Повітря — основний чинник, що забезпечує життєдіяльність людини в усіх сферах її перебування. Повітря джерело кисню, який потрібен організму для окислювальних процесів і підтримки життє­діяльності. Органи дихання за один цикл дихання (вдих-видих) по­глинають приблизно 25% кисню, що входить до складу повітря, що вдихається.

Доросла людина протягом доби вдихає 15-20 м³ повітря. При вдиханні чистого атмосферного повітря відбувається поглинання кисню і виділення вуглекислого газу. Дорослій людині, яка знахо­диться в стані спокою, потрібно близько 350 мл кисню за хвилину. При виконанні певної роботи, коли зростає м'язова діяльність, по­треба організму в кисні зростає.

Для організму людини велике значення має не тільки абсо­лютне значення вмісту кисню в повітрі, а також його парціальний тиск. Встановлено, що доросла людина протягом 1 години виділяє близько 22-23 л вуглекислого газу. Якщо концентрація вуглекисло­го газу в повітрі приміщення досягає 0,07-1%, це може призвести по порушення функціонального стану організму.

В атмосферному повітрі вміст кисню істотно не змінюється.

Гігієнічний стан повітря виробничих приміщень оцінюється за вмістом вуглекислого газу. Вуглекислий газ, що знаходиться у повітрі в незначних кількостях, відіграє роль фізіологічного стимулятора ди­хання, але при значних кількостях може викликати смерть людини.

Основною складовою частиною атмосферного повітря є азот (78,08%). Розчиняючи кисень в атмосферному повітрі, азот знижує його токсичну дію на організм людини при надмірному парціально­му тиску кисню.

Залежно від хімічного складу повітря, його фізичних і інших властивостей, а також наявності в ньому інших забрудників у виг­ляді пилу, патогенних мікроорганізмів різного походження, повітря­не середовище може бути сприятливим, несприятливим або навіть небезпечним.

Створення сприятливого мікрокліматичного середовища на виробництві є однією з основних умов здорової і високопродуктив­ної праці.

Мікроклімат, як комплекс значень фізичних характеристик метеорологічних показників в обмеженому просторі (виробниче приміщення, кабіна машини) забезпечує тепловий обмін між тілом людини і зовнішнім середовищем на робочому місці.

Параметри окремих показників мікроклімату можуть значно впливати на здоров'я, працездатність і продуктивність праці.

Встановлено, що відхилення температури повітря від норма­тивних значень на 1°С може знизити продуктивність праці на 1%.

При різних метеорологічних умовах в організмі виникають відповідні зміни функцій ряду систем органів, що приймають участь в терморегуляції — в системі кровообігу, нервовій і потовидільній системі.

Інтегральним показником теплового стану організму людини в тих чи інших метеорологічних умовах є температура тіла. Про ступінь напруги терморегуляційних функцій і його тепловий стан, можна судити також по зміні температури шкіри і тепловому ба­лансі. Побічним показником стану терморегуляції можуть бути втра­ти вологості і реакції серцево-судинної системи (частота серцевих скорочень, рівень артеріального тиску і хвилинний об'єм крові).

При температурах повітря, що перевищують нормативи в умо­вах нагріваючого мікроклімату обмеження або навіть повне вик­лючення окремих шляхів тепловіддачі може привести до перегріву організму.

Стан перегріву організму характеризується підвищенням тем­ператури тіла, сильним потовиділенням, а при сильному перегріві (тепловий удар) — розладнанням координації руху, анемією. Трива­ле перебування в несприятливих мікрокліматичних умовах з пост­ійною напругою терморегуляції може призвести до стійких змін фізіо­логічних функцій організму — порушення функцій серцево-судинної системи, пригнічення центральної нервової системи, порушення у водно-солевому обміні. Постійні теплові впливи призводять до по­слаблення імунобіологічних реакцій і зниження загальної резистен­тності організму.

Інфрачервоне випромінювання крім теплової дії на організм працюючих, має і специфічний вплив, який залежить від інтенсив­ності випромінювання окремих дільниць його спектру. Суттєво впли­ває на променевий теплообмін організму оптична властивість шкіри, що поглинає і пропускає інфрачервону радіацію.

Під впливом інфрачервоної радіації в організмі людини виника­ють функціональні зміни стану центральної нервової системи, роз­виваються гальмівні процеси, зменшується нервово-м'язове збуд­ження, знижується загальний обмін речовин.

При дії високих температур і теплового випромінювання мож­ливе небезпечне перегрівання, внаслідок якого можуть виникати гострі захворювання — гіпертермія і судомна хвороба, а також яви­ща хронічного перегріву.

Легкі форми перегріву проявляються в загальній слабкості, головному болі, запамороченнях, потемнінні в очах, шуму у вухах, сухості в роті, іноді нудоті і рвоті.

Тяжкі форми перегрівання ("тепловий удар") розвиваються при більш вираженому впливові несприятливих чинників (ремонт горя­чих печей, чистка топок в котельні і т.ін.) Симптоматика така ж, але в більш вираженій формі: температура тіла 40-42 °С, втрата свідомості, дихання часте, поверхневе, розширення, а потім зву­ження зіниць.

Друга форма перегріву — "судомна хвороба". Виникають хво­робливі судоми в м'язах кінцівок і тулуба. Температура тіла, як пра­вило, не підвищена, спостерігається підвищена збудженість нервів та м'язів. В основі розвитку цього стану лежить велика втрата води і солей внаслідок посиленного потіння і порушеного питного режиму.

При зниженні температури повітря тіло втрачає більше тепла і людина відчуває холод. Наслідком переохолодження організму можуть бути різні захворювання.

Холодовий дискомфорт (конвекційний і радіаційний) викликає в організмі людини терморегуляційні зрушення, спрямовані на обмеження тепловтрат і збільшення теплоутворення. Зменшення теп­ловтрат організму відбувається за рахунок звуження судин в пери­феричних тканинах. Посилення теплопродукції має місце тоді, коли обмеження тепловитрат не компенсує постійність температури тіла.

При короткочасній дії холоду скорочення периферичних судин чергується з реактивним їх розширенням. При дуже значному охо­лодженні організму спостерігається стійкий судинний спазм, що призводить до порушення їх живлення і сильного охолодження, що призводить до зміни кров'яного тиску (підвищення артеріального тиску), зменшення числа серцевих скорочень. Охолодження орган­ізму призводить до пригнічення центральної нервової системи, зни­ження всіх видів шкіряної чутливості. Таке переохолодження орган­ізму супроводжується виникненням простудних захворювань, зни­женням опірності організму до різних захворювань. Можуть бути захворювання периферичної нервової і м'язової системи, а також суглобів: радікуліти, неврити, міозіти, ревматоїдні захворювання.

При пониженій температурі в умовах охолоджуючого мікроклі­мату в організмі людини діє в основному хімічна терморегуляція — збільшується виробіток тепла за рахунок мобілізації глікогена печін­ки і підвищення активності щитовидної залози. Одночасно звужу­ються судини шкіри, що зменшує віддачу тепла у зовнішнє середо­вище.

У виробничих умовах існують професії, де можливе охолод­ження всього організму (будівельні роботи, землекопи, робітники холодильників) або переважно охолодження кінцівок.

Дія низьких температур проявляється сильніше при високій відносній вологості і високій рухливості повітря. Велике значення має радіаційне охолодження, тобто низька температура стін, облад­нання, огородження (так звана від'ємна радіація).

Гостре місцеве переохолодження може призвести до обморо­ження, хронічне — до розвитку поліневритів, тяжких нервово-су­динних захворюваннях (спонтанна гангрена).

Професійні поліневрити виникають внаслідок охолодження місцевого і загального, а також місцевої дії вібрації, особливо якщо вона супроводжується охолодженням рук.

Для професійних поліневритів характерним є скарги на тупі болі в руках, оніміння в пальцях, поколювання, "бігання мурашок", пере­важно вночі, порушення сну, набряк пальців, посилення потіння або, навпаки, сухість шкіри долонь і пальців.

При переохолодженні страждає больова і температурна чут­ливість. Поверхнева чутливість знижується на кистях рук, а іноді і на передпліччях. У більш виражених випадках знижується сила кистей і може бути атрофія дрібних м'язів рук.

В умовах охолоджуючого мікроклімату тяжкі нервово судинні захворювання (гангрена) зустрічаються переважно у чоловіків у віці 25-40 років. При цьому уражаються, як правило, судини нижніх кінцівок, що призводить до прогресуючого порушення кровопоста­чання внаслідок звуження судин.

З професійних чинників сприяє розвитку цієї хвороби тривала праця в умовах значного охолодження. Захворювання визначаєть­ся професійним частіше всього у геодезистів, топографів, геологів, лісорубів, будівельників і працюючих в умовах тривалого перебу­вання на ногах при понижених і низьких температурах.

Ознаками цього захворювання спочатку є підвищена втомлю­ваність і відчуття оніміння пальців стоп, що посилюється при ходінні. Трофічні розлади аж до гангрени пальців спостерігаються у запу­щених випадках.

Загальне переохолодження організму сприяє простудним зах­ворюванням.

Таким чином тривала і інтенсивна дія тепла і холоду може призвести до порушення апарату терморегуляції і розвитку патоло­гічних процесів.