27.Методи нормування праці.

В нормуванні праці використовують 2-і групи методів:

1) Аналітичні методи передбач. встановлення норм на основі аналізу конкретного труд. процесу, проектування раціональних режимів роботи устаткування й прийомів праці робітників, визначення норм за елементами труд. процесу з урахуванням специфіки конкретних роб-х місць і виробничих підрозділів. Різновидами аналітичних методів є:

• аналітично – розрахункові (при їх застосуванні за основу беруться нормативні матеріали). За розрахунково-аналітичним методом норму часу встановлюють на кожний елемент операції, яку попередньо розчленовують. Він хар-ний для масового, великосерійного і серійного типів вир-а, де операція повторюється багато разів. В умовах ін6дивідуального і дрібносерійного вир-а застосування його обмежене, тільки для розрахунку норм на дуже складні операції;

• аналітично – дослідницькі (основані на даних, отриманих шляхом спостереження за трудовими процесами на досліджуваних робочих місцях).

2) При сумарних методах норми визначаються без аналізу конкретного трудового процесу і проектування раціональної організації праці на основі досвіду нормувальника (так званий досвідний метод) або на підставі статист. даних про виконання аналогічних робіт (статистичний метод).Зазвичай ці норми встановлюються на разові роботи; у допоміжних цехах; на види робіт з великою часткою ручної праці. Часто % виконання таких норм вище, ніж у тих, хто працює за технічно обґрунтованими нормами. Велика к-ть досвідно – статистичних норм може призвести до появи “вигідних” і “невигідних” робіт, а це відображається на роботі п-ва та його підрозділів. Тому, норми, які отримані на основі сумарних методів, слід замінювати на аналітичні, що сприятиме ефективному використанню вир-х ресурсів.

28.Методи вивчення ефективності використання робочого часу.

Вивчення витрат робочого часу здійснюється за допомогою хронометражу, фотографії робочого часу, фотохронометражу.

Хронометраж – метод спостереження і реєстрації елементів операцій, які багатократно повторюються. При його проведенні вивчається лише оперативний час. Хронометраж служить для: аналізу прийомів праці;встановлення нормованої трив-ті елементів операцій.

Спостереження ведуться за допомогою секундоміра, кінокамери, починаючи через 1 – 1,5 години після початку зміни та закінчуючи за 1,5 години до її закінчення. Розрізняють 3 способи проведення хронометражу: безперервний – всі елементи певної опер-ї досліджують у послідовності їх виконання; відбірковий спосіб хронометражу застосовується для вивчення окремих елементів незалежно від послідовності їх виконання; цикловий спосіб – для дослідження тих елементів операції, що мають незначну трив-ть (3-5с).

Перед початком вимірювання розробляється хронометражний лист спостережень, на якому операція, що вивчається, розбивається на окремі елементи, за кожним з яких робиться 10 – 20 замірів.

Рез-ти замірів вивчаються та аналізуються. Всі відхилення від норм-го виконання операцій (брак, падіння заготовки тощо) і перерви помічаються спостерігачем як дефектні замірі внизу хронокарти. Знаючи трив-ть усіх замірів, хроноряди аналізують за кожним елементом операції і виключають дефектні заміри.

При обробці хронометражних рядів і обчисленні нормальної трив-ті елементу операції користуються декількома статистичними параметрами:

1. Попередньо кожен хроноряд перевіряється на стійкість за коефіцієнтом стійкості, який хар-ує якість проведених замірів:

Кст = tmax/tmin

де К_cm – коефіцієнт стійкості хроноряду;

t_max – максимальний час на виконання елементу операції;

t_min– мінім час на виконання того ж елементу операції.

Розрахунковий К_cm порівнюють з нормативним значенням цього ж коеф-ту (К_cm.н.), який приймає різні значення в залежності від типу вир-а і хар-ру роботи, що виконується. Якщо К_cm. > К_cm.н., то хроноряд є нестійким. У цьому випадку слід відкинути нетипове одне максим. або/та мінім. значення трив-ті операції (але не більше 2-х замірів) і знову перевірити ряд на стійкість. Якщо і тепер хроноряд виявився нестійким, то заміри за даним елементом операції потрібно повторити. Якщо К_cm. < К_cm.н., то хроноряд вважається стійким і, визначивши середню трив-ть операції, можна встановити відповідну норму часу.

2. Середня арифметична хроноряду: t =∑ ti/m де ti – трив-ть елементу операції за і – м заміром в очищеному хроноряді (без дефектних замірів і тих, які були виключені при розрахунку коефіцієнту стійкості);

m – число якісних замірів.

Аналіз рез-тів хронометражу виконується з метою пошуку можливостей скороч-я витрат оперативного часу та зменшення стомленості робітника. Для цього складається фактична карта трудового процесу, в яку заносяться (з хронокарти) елементи труд. процесу і дається їх докладний опис (розміщення та оснащення робочого місця, методи виконання роботи, дії обох рук, їх чергування, бездія тощо). Аналіз карти повинен дати відповідь на питання: де виконувати елементи операції, коли і як.

Фотографія робочого часу – це метод спостереження і реєстрації всіх без виключення витрат робочого часу протягом певного періоду (зміни, її частини або декількох змін). На відміну від хронометражу цей метод дозволяє вивчити трудовий процес протягом усього робочого дня і виявити втрати і нераціональні витрати внутрішньозмінного фонду робочого часу. Фотографії робочого часу проводяться у відношенні виконавців, устаткування та виробничого процесу (виконавців та устаткування разом). Спостереження може здійснюватися 2-а способами: безперервним і вибірковим.

В процесі проведення фотографії робочого часу виконавця: з’ясовуються причини невиконання норм виробітку; виявляються втрати робочого часу і причини, що їх обумовили; досліджуються синхронність між дільницями і узгодженість в бригадах; визначається інформація для удосконалення організації праці на робочих місцях; збираються вихідні дані для розробки нормативів часу обслуговування робочого місця, ПЗЧ, часу на відпочинок та власні потреби; вивчається передовий досвід робітників щодо використання часу зміни.

Фотографія робочого часу устаткування передбачає спостереження за його роботою і перервами в ній протягом певного періоду, виявлення причин простоїв устаткування, а також одержання даних з метою обґрунт-я затрат часу на обслуг-я устаткування 1 чи кількома робітниками.

Фотографія ви-го процесу – це одночасне вичення затрат робочого часу виконавців, часу використання устаткування і режимів його роботи.При проведенні фотографії робочого часу заповнюється спостережний лист фотографії робочого часу. На заключному етапі проводиться опрацювання даних фотографій робочого дня, їх аналіз, розробл-ся орг.-техн. заходи щодо усунення затрат робочого часу і проектується нормативний баланс робочого часу за зміну.

Фотохронометраж застос для досліджень нестабільних тр-х процесів в індивід-му та дрібносерійному вир-ах з трив-тю окремих операцій понад 0,25 год. Фотохронометраж звичайно зд-ться методом прямих вимірів за поточним часом із застосуванням цифрової або графічної форми запису. В окремих випадках доцільно заст-ти моментно-безперервний метод спостереження. Затрати часу встановл-ся в основному шляхом обліку частоти повторювання конкретних труд-х прийомів.