25. Склад і структура робочого часу

Робочий час (РЧ) – це встановлена на п-ві трив-ть часу, протягом якого працівники повинні виконувати доручені їм роботи. Сукупність РЧ за певний період складає фонд РЧ (може бути змінним або денним, тижневим, місячним і річним). РЧ зміни або її частини складається з 2-х частин: часу роботи (часу здійснення виробничого процесу) і часу перерви. Кожна з цих складових поділяється на окремі, більш однорідні види витрат РЧ.

Час роботи – це час, який безпосередньо витрачається на дії, пов’язані з виконанням роботи. Його елементами є:

1. Підготовчо – заключний час (ПЗЧ) – це час, який витрачається на підготовку до виконання заданої роботи і на дії, пов’язані з її завершенням. Протягом цього часу, як правило, здійснюється:

а) отримання інструментів, пристосувань, технологічної і планово – облікової документації;

б) ознайомлення з роботою, кресленням, інструктаж про порядок виконання роботи;

в) початкова установка інструменту і пристосувань;

г) налагодження і переналагодження устаткування;

д) початкове заточування інструменту;

е) здавання готової продукції відділу технічного контролю, залишків сировини, матеріалів, інструментів, документації і т. ін.

Особливістю ПЗЧ є те, що він витрачається 1 раз на роботу (партію предметів праці) і не залежить від обсягу робіт, які виконуються за даним завданням.2. Оперативний час – це час, який витрачається на зміну форми, розміру або властивості предмету праці та на додаткові дії, необхідні для цієї зміни.Оперативний час поділяється на: а) основний (технологічний) час – час, протягом якого відбувається якісна або кількісна зміна предмету праці;б) допоміжний час – час, який витрачається виконавцем на дії, що сприяють протіканню основної роботи. До нього включають час на завантаження машин сировиною і напівфабрикатами, установку заготовок, контроль якості, переміщення робітника при виконанні роботи, зняття заготовок і т. ін.3.Час обслуговування робочого місця – це час, який витрачається робітником на підтримання чистоти і порядку на робочому місці та на догляд за устаткуванням в процесі роботи. Він поділяється на:а) час технічного обслуговування – це час на підналагодження устаткування в процесі роботи, заміну зношеного інструменту, його заточування, чистку, змазку верстата;б) час організаційного обслуговування – це час, який витрачається на створення порядку і чистоти на робочому місці: розкладання і прибирання інструменту, документації, прибирання відходів, приймання і здавання зміни.До часу технічного обслуговування входить час на обслуговування устаткування при виконанні конкретної роботи, а до часу організаційного обслуговування – час на догляд за устаткуванням, пов’язаний з виконанням роботи протягом усієї зміни.

Час перерви – це час, протягом якого виконавець не приймає участі в роботі. Його елементи:

1.Час регламентованої перерви – це час, який встановлений нормативними матеріалами на певні види робіт, у тому числі:а) час на відпочинок і власні потреби – час на перерви, які надаються протягом зміни для відпочинку, з метою підтримки нормальної працездатності і попередження стомленості, а також перерви на власні потреби (відвідування санвузлів тощо). б)час перерви, обумовленої технологією та організацією вир-а (або перерви за орг. – техн. причинами) – це час перерв, пов’язаних з очікуванням протікання якогось процесу через різну тривалість взаємопов’язаних операцій тощо (наприклад, перерви багатоверстатників, якщо об’єктивно не можна повністю синхронізувати процес багатоверстатного обслуговування).

2.Час нерегламентованої перерви – це час перерв, які обумовлені різними неполадками на вир-і та які викликають часткову зупинку вир-х процесів, а саме:

а)час перерви внаслідок порушення виробничого процесу – це час перерв, що трапляються через поломки устаткування, відсутність заготовок, електроенергії, води, очікування транспорту та т. ін.;б) час перерви через порушення трудової дисципліни – це тривалість часу, яка втрачається внаслідок запізнення працівника на роботу на початку робочої зміни або після обідньої перерви, передчасного залишення ним робочого місця, самовільних відлучень, сторонніх розмов.в) час перерви з дозволу адміністрації – сумарний час відсутності працівника на робочому місці, викликаний особистими потребами, сімейними та іншими обставинами.

Усі перелічені витрати РЧ поділяють на нормовані (корисні, які включаються до складу норм часу) і ненормовані (втрати РЧ). До нормованих відносять ПЗЧ, оперативний час, час обслуговування робочого місця, час на відпочинок і власні потреби, і час перерви, обумовленої технологією та орг-цією вир-а та передбаченої трудовим законодавством. Усі інші категорії витрат РЧ відносять до зайвих і в норму не включають (час непродуктивної роботи, нерегламентованих перерв).

У разі складання фактичного балансу робочого часу до нього включаються всі нормовані і ненормовані затрати. Нормативний баланс охоплює лише нормовані затрати часу.

При проведені аналізу витрат РЧ слід розрізняти час, що перекривається і не перекривається. Час, що перекривається – це час виконання окремих трудових дій в період протікання основної машинної роботи устаткування. Тобто цей час перекривається основним машинним часом. Перекриватись можуть елементи допоміжного, ПЗЧ та часу обслуговування робочого місця. Їх величина не включається в розрахунок норми часу та оплаті не підлягає.

26.Норми праці та їх розрахунок.

Система норм праці включає:

1.Норма часу – це час на виготовлення одиниці продукції або на виконання однієї виробничої операції 1 робітником або бригадою. Встановлюється ця норма в год., хв., сек. У складі норми часу виділяють 2 елемента: а) штучний час; б)підготовчо – заключний час.

Норма штучного часу складається, як правило, з норми основного часу, допоміжного часу, часу обслуговування роб. місця і часу перерв на відпочинок і власні потреби.

Трив-ть основного часу визнач-ся на основі спец-х нормативів роботи устаткування (числа оборотів інструменту, довжини різьби, швидкості робочого ходу машин тощо) та параметрів продукції (діаметр деталі, довжина поверхні обробки, число проходів тощо), що має специфічні ознаки в різних типах вир-а, при використанні різних видів устаткування.

Допоміжний час визначається на основі відповідних нормативів на виконання окремих допоміжних операцій.

В практиці нормування розмір часу на обслуговування робочого місця і перерви на відпочинок і власні потреби встановлюється у % від нормованих витрат оперативного часу. Отже, формула штучного часу має вигляд:

Н_час^шт.= (Тосн+Тдоп)*(1+a+B)

Тосн - оперативний час;

а_обсл/100=а, а_відп/100= В

а_обсл- відсоток часу на обслуговування робочого місця;

а_відп- відсоток часу на відпочинок і власні потреби.

Норма часу на партію виробів визначається за формулою:

Н_час^пар=Н^шт_час*n+Т _n-з

де Н_час^пар – нормований час на партію виробів;

п – к-ть виробів у партії;

Т _n-з – підготовчо – заключний час.

На підставі цієї формули визначення норми штучно – калькуляційного часу приймає вигляд:

Н_час^шт.-к= Н_час^шт.+ Т _n-з/ п

де Н_час^шт.-к - норма штучно – калькуляційного часу.

Норма штучно – калькуляційного часу використовується в різних планово – економічних розрахунках (наприклад, при визначенні строків випуску і запуску деталей), однак для встановлення відрядних розцінок її застосовувати не можна.

2.Норма виробітку відображає к-ть продукції, яка повинна бути виготовлена 1 робітником або бригадою за певний проміжок часу (годину, зміну, місяць). Ця норма, хар-уючи необхідний рез-т д-ті робітників, є зворотною величиною до норми часу і визначається за формулою:

Нвир = Фр.ч/Нчас

де Н_вир – норма виробітку в натуральних одиницях;

Ф_р.ч. – фонд робочого часу за визначений інтервал;

Нчас – встановлена норма часу на одиницю продукції.

Норма виробітку встановлюється тоді, коли на робочому місці виконується 1 операція або обмежене їх число. Найбільш розповсюдженими є годинні і змінні норми виробітку.

Варіанти розрахунку норми виробітку:

1. через норму штучного часу:

Нвир=Фр.ч-Тп-з/Н_час^шт.

2) через норму оперативного часу:

Нвир=(Ф_р.ч-Т_н-з-Т_обсл-Т_відп)/Н_час^оп

де Т_обсл - час обслуговування робочого місця;

Т_відп - час на відпочинок і власні потреби.

Варіант розрахунку даної норми залежить від особливостей вир-а (типу вир-а), що відображається на рівні спеціалізації.

3.Норма обслуговування показує к-ть верстатів, робочих місць, одиниць виробничої площі та інших виробничих об’єктів, закріплених для обслуговування за 1 робітником або бригадою. Норми обслуговування використ-ся для нормування праці допоміжних робітників (слюсарів, монтерів та ін.). Для визначення норми обслуговування враховують трудомісткість роботи, що виконується та її складність.

4.Норма чисельності – це ч-ть робітників, необхідних для виконання певного обсягу роботи, наприклад, для обслуговування 1 або декількох агрегатів. Норми ч-ті встановлюються на основі розрахункової ч-ті, з урахуванням нормативу завантаження робітників.

5.Норма керованості (число підлеглих) – це к-ть робітників, які повинні бути безпосередньо підпорядковані 1-му керівнику.

6.Нормоване завдання визначає необхідний асортимент та обсяг робіт, які повинні бути виконані одним робітником або бригадою за певний проміжок часу (зміну, добу, місяць). На відміну від норми виробітку, воно може встановлюватися не тільки в натур-х одиницях, але й в нормо – годинах, нормо – гривнях. Тому норма виробітку – це поодинокий випадок нормованого завдання.

З позицій співвідношення витрат та результатів норму часу і норму ч-ті відносять до норм витрат, а норму виробітку і нормоване завдання – до норм результатів. Норми обслуговування і норми керованості безпосередньо не вимірюють ні витрат, ні рез-тів праці. Останні хар-ують розміри робочих місць багатоверстатників, наладчиків тощо.