3.3 Показники зайнятості.

Характеристикою трудової діяльності населення є показник рівня зайнятості, який розраховується по відношенню до загальної чисельності працездатного населення так і до не інституційної чисельності населення (без врахування осіб, які знаходяться у трудово-виправних колоніях, психлікарнях та інших установах.

або

Вихідні показники для аналізу зайнятості є рівень економічної активності населення.

= =

Іншими показниками зайнятості є:

• фактична тривалість робочого періоду

• робочий час, неповний робочий день

• добровільна неповна зайнятість

• неповна зайнятість з різних причин

• характер роботи, наявність роботи

• професія

• розмір з/п

• наявність сумісництва, додаткової роботи

3.4. Показники безробіття

Для аналізу чисельності безробітних проводять опитування за наступними методиками:

1. в США та Японії проводять опитування домогосподарств періодично раз в пів року.

2. В Великобританії чисельність безробітних обліковують за кількістю заявок на отримання соціальної допомоги.

3. За методикою міжнародної організації до чисельності офіційно зареєстрованих безробітних включають тих, що працюють неповний робочий день та тих які зневірились у пошуках роботи.

В офіційній статистиці України розраховують наступні показники рівня безробіття:

- рівень без-ття за методикою МОП

- рівень зареєстрованого безробіття

або

- показник рівня довготривалого безробіття при кому враховують чисельність безробітних, які шукають роботу понад 3 місяці та більше.

або

- рівень безробіття серед осіб, які втратили роботу з різних причин

- показник рівня розширеного безробіття, при якому враховують чисельність офіційно зареєстрованих безробітних та тих, які зневірились у пошуках роботи.

- загальний дефіцит попиту на працю

Тема 4 Ринок праці

4.1 Ринок праці – це сист.суспільних відносин, пов’язаних з наймом і пропозицією праці, тобто з купівлею і продажем послуг праці.

Це також економічний простір – сфера працевлаштування в якій взаємодіють покупці і продавці праці і це механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями і найманими працівниками та регулює її попит та пропозицію.

Структура:

- пропозиція – включає все економічно активне населення

- попит – загальна потреба економіки у найманій робочій силі.

Поточний ринок – менша частина сукупного ринку праці з причин природного механічного та економічного руху робочої сили і робочих місць.

Сукупна пропозиція включає всі категорії екон-акт населення тобто всіх, хто працює або бажає працювати.

Сукупний попит визначається кількістю і структурою робочих місць, що існують в економіці країни.

4.2Конюктура ринку праці – співвідношення попиту і пропозиції на ньому.

Вона обумовлена багатьма чинниками, серед яких основними є загальний стан економіки:

- галузева структура економіки

- рівень НТП, розвитку країни

- стан інфраструктури.

Типи конюктур:

1. трудодефіцитна – якщо попит перевищує пропозицію.

2. трудонадлишкова – якщо пропозиція перевищує попит.

3. рівноважна – коли попит відповідає пропозиції, що впринципі є теоретичним ідеалом, до якого треба прямувати.

4.3.Інфраструктура ринку праці включає державні і недержавні заклади сприяння зайнятості, кадрові служби підприємств і фірм, громадські організації і фонди, нормативно-правове середовище, що забезпечують взаємодію між попитом і пропозицією праці. Основною функцією інфраструктури ринку праці є регулювання відносин між роботодавцями і працівниками з приводу оплати праці, її умов, вирішення соціально-трудових конфліктів. У країнах з розвиненою ринковою економікою провідною силою регулювання ринку праці є колективно-договірна система. Безсумнівною перевагою колективно-договірного регулювання ринку праці є гнучкість прийняття взаємовигідних рішень, яку не можна порівняти ні з законодавчими, ні з адміністративними методами. Умови колективного договору набирають форму угоди між роботодавцями та працівниками, яка зобов'язує обидві сторони діяти у відповідності з цими умовами, не вдаючись до крайніх заходів — страйків чи масових звільнень, що забезпечує економічну та соціальну стабільність. Цивілізований ринок праці, окрім взаємодії роботодавців і найманих працівників, передбачає також наявність інституційних структур захисту колективних інтересів обох сторін (наприклад, профспілок, спілок підприємців, об'єднань працівників з обмеженою конкурентоздатністю тощо і державного посередництва в питаннях соціального партнерства. Участь спеціальних ^державних органів у відносинах суб'єктів ринку праці покликана забезпечувати паритетність відносин, організовувати і регулювати політику зайнятості за допомогою економічних інструментів та правових норм. До функцій інфраструктури ринку праці відноситься також посередництво між працівником та роботодавцем, сприяння їх контактам та взаємодії, допомога в доборі й відборі працівників та виборі місця роботи, в укладанні трудового контракту тощо. Основну частку цієї роботи виконують недержавні підприємства, попит на послуги яких зростає пропорційно розвитку та диференціації ринку праці. У відповідності з цими та іншими функціями в інфраструктурі ринку праці можна виділити такі елементи: комплекс регулювання та гарантування зайнятості: закони та нормативні акти, що гарантують громадянські права в сфері трудової зайнятості (див. додаток 1 в кінці підручника); комплекс регулювання заробітної плати (закони угоди, договори, арбітраж тощо); комплекс регулювання компенсацій у зв'язку із втратою або переміною роботи, а також при перепідготовці (закони та нормативні акти, що регулюють компенсації при звільненні з роботи, допомогу по безробіттю, допомогу на утриманців безробітного, підйомні при переїзді на нове місце роботи, стипендію при перенавчанні тощо); пенсійна система, оскільки вона має значний вплив на економічну активність працівників передпенсійного віку, на кількість економічно активного населення за рахунок працездатних людей пенсійного віку, які можуть або займатися найманою працею, або ні, залежно від розміру пенсії тощо; комплекс регулювання умов праці (закони та нормативні акти, що регулюють використання праці різних категорій працівників взагалі (наприклад, неповнолітніх, вагітних жінок, інвалідів), і зокрема у несприятливих для здоров'я умовах; служби зайнятості та працевлаштування. Сюди передусім відноситься державна служба зайнятості, а також численні недержавні посередники між роботодавцями та працівниками на ринку праці (біржі праці, агенції по добору персоналу, агенції по працевлаштуванню, організації, що надають послуги з профорієнтації, консалтингу персоналу, лізингу персоналу тощо); система професійної підготовки та перенавчання об'єднання працівників як виразники їхніх інтересів (передусім профспілки); об'єднання роботодавців як виразники їхніх інтересів; кадрові служби підприємств і фірм, громадські організації і фонди сприяння зайнятості. Таким чином, багатофункціональна і високоефективна інфраструктура — невід'ємна характеристика цивілізованого ринку праці, показник його розвиненості й критерій дієвості. На жаль, слід зазначити, що в Україні така інфраструктура в повному розумінні поки що не створена.