1.5. Гуманізація праці

В усьому світі з початку 70-х років все більше утверджується ідея гуманізації економіки, зміст котрої зводиться до того, що у взаємодії матеріальних та людських ресурсів акцент зміщується в бік людини. Ця тенденція зумовлена підвищенням потреб людей у результатах праці та в самій праці, підвищенням ролі висококваліфікованого працівника у ви­робництві, зростанням вимог різноманітних видів діяльності до осо­бистих якостей та здібностей людини.

Зростання продуктивності праці та ефективності виробництва створюють передумови для зміни на краще умов трудової діяльності та життя людей. Відчуваючи потребу у всебічній гуманізації праці, розвинуті країни докладають значних зусиль для поліпшення умов праці, роз­витку загальної та професійної освіти, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, забезпечення населення житлом, високоякісни­ми побутовими послугами тощо. Основою є зміна змісту та умов праці, котра пов'язана з удос­коналенням техніки та технології внаслідок впливу науково-технічно­го прогресу. На практиці гуманізація праці забезпечується законодав­чими актами, спеціальними галузевими та регіональними програма­ми, колективними договорами підприємств.

Класична програма гуманізації праці складається з таких основ­них елементів.

• Збагачення змістовності праці, коли здійснюється суміщення функцій працівників основного і допоміжного виробництв, контролю за якістю продукції та деякі організаційно-економічні функції, групуються кілька різнорідних операцій тощо.

• Розвиток колективних форм організації праці.

• Демократизація управління.

• Широке залучення працівників до управління виробництвом.

• Покращення умов праці.

•Раціоналізація режимів праці та відпочинку.

Тема 2 Трудові ресурси і трудовий потенціал 2.1Населення показники кількісних змін.

Населення – с-ть людей які прож. на певній території. Насел. Є одночасно джерелом трудових ресурсів та носієм інформації про попит на товари та послуги оскільки є їх споживачем.

Кількісні зміни чис-ті. Насел. Х-ся такими показниками:

-абсолютний приріст (вибуття) насел. Ч=Чк-Чн

-коеф. Приросту: Кпр = Ч/Ч͞͞͞н*100%

Де- Чн- середня чисельність нас. Яка визначається як:Чн͞=Чп.р.+Чк.р./2

Де Чп.р., і Чк.р. – відповідно чисельність на початок і кінець року.

2.2 Відтвореня населення типи види режим Показник руху населення

2)Основною х-кою зміною чисельністю є його відтворення.

Відтворення-це історично та соціально економічно обумовлений процес постійного і безперервного поповнення людських поколінь.

Основними х-ками відтворення є:

1)види руху населеняє : а)природні-це результат процесів народжуваності і смертності.

Б)механічний рух-як результат міграційних процесів (зовн. І внут. Міграція)

В)соціальний рух-виявляється у зміні освітньої професійної, національної та інших структур населеня.

Г)економічний рух-пов'язаний із зміною його трудової активності.

У природньому русі населеня розрізняють типи відтвореня:

1)традиційний тип-х-ся високою нерегульованою народжував. І високою смертністю, нерозвинутим рівнем медицини та низьким рівнем життя.

2)сучасний тип-обумовлений соціально-економічним розвитком зростанням рівня житя, досягненя в медицині.

Режими відтворення:

А)розширене відтвореня- х-ся переважанямкількості народжуваності над к-тю померлих.

Б)просте відт. – х-ся однаковою к-тю померлих осіб які народилися і померли.

В)звужене відт. – х-ся більшою к-тю померлих осіб по відношеню народжуваних.

Показники природного руху населеня:

Абсолютні:

-чисельність народжуваних Чн.

-чис. Померлих Чп.

-к-ть зареєстрованих шлюбів.

-к-ть зареє. Розлучень.

Відносні:

-коеф. Народжуваності Кн= Чн/Чп*1000

-коеф.смертності Ксм= Чп/Чн*1000

-коеф шлюбності Кщл.= Чш/Чн*1000

-коеф.розлучень Кр = Чр/Чн*1000

Показники механічного руху населеня:

Абсолютні:

-чисель. Прибулих на дану територію за рік Чпр.

-чисель. Вибулих із даної тер. Протягом року Чвиб.

Сальдо міграції (механічний приріст):М= Чпр.-Чвиб.

-міграційний оборот : Мо = Чпр.+Чвиб.

Відносні:

-коеф. Прибутя Кпр.= Чпр./Чн*1000

Коеф. Вибутя Квиб= Чвиб./Чн*1000

-к-ть механічного прирісту Км.пр. = М/Чн*1000

-к-ть механічного обороту Км.о.= Мо/Чн*1000.

2.3. Економічна активність — це прагнення працездатної людини застосувати на практиці наявні у неї здібності до праці, знання та досвід за винагороду в грошовій або іншій формі. Реалізація цього прагнення виявляється у зайнятості людини економічною діяльністю. Нереалізація його виявляється у безробітті.

Для оцінки реальних обсягів та зміни економічної активності, зайнятості та безробіття населення органами державної статистики в Україні з 1995 р. проводяться щорічні, а з 1999 р. — щоквартальні обстеження домашніх господарств з питань економічної активності за методикою, рекомендованою Міжнародною організацією праці1.

Міжнародною організацією праці рекомендована система класифікації, відповідно до якої населення віком від 15 до 70 років поділяється на економічно активне і економічно неактивне (рис. 3.1).

Економічно активне населення, або робоча сила, відповідно до методики МОП, — це населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили на ринку праці. Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних, до яких за цією методикою належать чітко визначені групи людей.

Зайняті економічною діяльністю — це особи у віці 15—70 років, які:

· працювали вподовж обстежуваного тижня хоча б 1 годину за наймом за винагороду в грошовому або натуральному виразі; працювали індивідуально (самостійно) на власному (сімейному) підприємстві або в окремих громадян;

· працювали впродовж 30 годин на тиждень безоплатно на підприємстві, у бізнесі, що належить будь-кому з членів домогоспо-дарства або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, що вироблена внаслідок цієї діяльності;

· були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (бізнес), але не працювали впродовж обстежуваного періоду з незалежних від них особисто обставин (хвороба, відпустка, в тому числі і без збереження заробітної плати з ініціативи адміністрації або за власним бажанням, сезонний характер роботи тощо).

Зайнятими за цією методикою вважаються зазначені вище особи незалежно від того, була це у них постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.

До складу зайнятого населення не включаються особи, які виконують неоплачувану громадську чи добровільну роботу, та особи, які виконують тільки домашні обов'язки.