2.За наявністю чи відсутності стосунків підпорядкованості.

А)горизонтальні-коли субєкти відносин різні за статусом,а стосунки підпорядкованості відсутні.

Б)Вертикальні-коли субєкти взаємовідносин,перебувають у підпорядкованостів рамках службової ієрархії.

3.За субєктом,що вступають у відносини :

А)Міжорганізаційні(колектив-колектив)

Б)внутрішньоорганізаційні(колектив-особистісь,особистість-колектив)

4.За ступенем регламентованості:

А)формальні- що офіційно оформлені будь-якими документами.

Б)неформальні-які складаються самі по собі (традиції,взаємні симпатії,нелегальні правила)

5.За способом підтримання стосунків:

А)безособистісні.

Б)міжособистісі

Що опосередковані обміном інформацією,предметом праці,взаємоєвязком цілей та завдань.

6.За характером впливу на результати економічної діяльності та якістю життя:

А)конструктивні-це відносини допомоги чи конкуенції ,спрямовані на досгнення позитивних результатів .

Б)деструктивні-це виникають тоді ,коли інтереси працівників не співпадають з інтересами та цілями підприємства .

Соціально –трудові відносини виступають в двох формах :

1)правова,яка відображає соціально-трудові відносини на інституційному,законодавчому та нормотворчому рівнях.

2)фактична,що існує на субєктивному і обєктивному рівнях.

Система соціально-трудових відносин складається з таких компонентів:

1.Субєкти соціально-трудових відносин:

А)найманий працівнк

Б)профспілка

В)роботодавець

Г)держава.

2.Рівні соціально-трудових відносин:

А)індивідуальний (працівник-працівник,працівник-роботодавець,роботодавець-працівник)

Б)груповий (колектив-роботодавець,роботодавець-колектив)

В)змішаний (працівник-держава,роботодавець-держава).

3.Предмет соціально-трудових відносин є:

Соціально-економічні процеси та явища ,які виникають у соціально-трудовій сфері у різних етапах діяльності :

А)етапи житт людини –від народження до закінчення навання

Б)найм на робту та створення сімї.

В)трудове життя

2)Старість

На рівні колективу (кадрова політика щодо організації та управління підприємством)

Типи соціально трудових відносин :

1)Патерналізм

2)Соціальне партнерство-характерне для країн ринкової організації .

3)Конкуренція.

4)Солідарність-передбачає суспільну відповідальність та взаємодопомогу

5)Субсидарність-це прагненнялюдини до особистісної відповідальності та вирішення певних проблем .

6)Дискримінація-обмеження прав людини .

7)конфлікт-загострення,протидій у трудових відносинах .

Форми конфлікту:

1)Трудовий спір .

2)Стройки

3)Масові звільненя.

5.2.Чинники формування соціально трудових відносин .

1)Соціальа політика-це діяльність держави ,щодо створення та регулювання соціально економічних умов життя суспільства з метою підвищення рівня життя ,добробуту ,стабільності .

Основні обєкти соціальної політики :

1)ринок праці та зайнятість .

2)Соціально-трудові відносини.

3)Оплата праці та доходи.

4)Система соціального забезпечення .

5)Інфраструктура соціального забезпечення .

Основні завдання соціальної політики

Завданням соціальної політики є діяльність державних та громадських інститутів, соціальних груп та окремих осіб (суб’єктів соціальної політики), яка спрямована на реалізацію соціальних потреб людини на основі принципу соціальної справедливості при дотриманні її громадянських прав та свобод. Соціальна політика включає законодавчо або іншим чином встановлені гарантії соціального захисту, соціальної підтримки та соціальної допомоги, які представляють собою різні системи заходів, диференційовані за адресною спрямованістю:

соціальний захист – система законодавчих, економічних, соціально-психологічних гарантій, яка надає працездатним громадянам рівні умови для покращення свого добробуту за рахунок особистого трудового вкладу в конкретних економічних умовах, а непрацездатним та соціально вразливим верствам населення – перевагу в користуванні суспільними фондами споживання, пряму матеріальну підтримку, зниження податків;    соціальне забезпечення – система заходів, направлених на поліпшення умов життя тих груп населення, котрі з різних причин перебувають у гіршому становищі, ніж переважна більшість суспільства. Соціальне забезпечення включає пенсії і різного роду допомоги (у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю й пологами, по догляду за дитиною до 3 років, на поховання та ін.);    соціальна допомога – це система соціальних заходів у вигляді сприяння, підтримки і послуг, що надаються окремим особам чи групам населення соціальною службою для подолання або пом’якшення життєвих труднощів, підтримки їхнього соціального статусу, повноцінної життєдіяльності та адаптації в суспільстві;    соціальна підтримка – система заходів з надання допомоги певним категоріям громадян, які тимчасово опинилися у важкому економічному становищі (частково або повністю безробітні, молодь, що навчається та ін.), шляхом надання їм необхідної інформації, фінансових коштів, кредитів та інших пільг.    Соціальна політика представляє собою синтез декількох напрямків державної політики, в тому числі політики у сфері праці, соціально-трудових відносин; політики доходів населення; політики зайнятості, регулювання ринку праці, міграційної політики; політики у соціальній сфері; демографічної політики; екологічної політики та ін.    2) Глобалізація економіки.    Термін „глобалізація” означає взаємозалежність економік, яка виникає у зв’язку з обміном товарами, послугами та потоками капіталів. Глобалізація економіки є чинником, що регулює соціально-трудові відносини в сучасному світі.

Глобалізація економіки –це процес формування системи мужнародного розподілу праці .

3)Розвиток суспільної праці та виробництва .Появляється в формах розподілу праці,зростанням продуктивності праці,заміщенням живої праці капіталом,під впливом науково-технічного процесу.

Мінімальний споживчий кошик ,прожитковий бюджет .

4) Життєвий цикл розвитку підприємства.    Важливим чинником формування соціально-трудових відносин є цілі, до досягнення яких прагнуть люди і підприємства на різних етапах їх діяльності. Життєвий цикл людини включає декілька стадій. Західні дослідники опираються на трифазну модель життєвого циклу. У роботах японських авторів прослідковується поділ на чотири основні стадії життєвого циклу людини: - від народження до закінчення навчання; - період вступу на роботу та укладення шлюбу; - період трудової діяльності; - період після трудової діяльності.