Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
СПЗ_.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
129.54 Кб
Скачать

38. Однозадачна система без пiдкачки даних.

Системи керуванням пам’ятi подiляються на класи: 1) перемiщення процесу мiж ОП i дисковою пiд час їх виконання, тобто здiйснюючи пiдкачку процесiв повнiстю, swappin або використовуючи посторiнкову пiдкачку; 2) тi, що цього не роблять.

Найпростiшою з схем КП є та, при якiй в кожен конкретний момент часу лише одно програма. При цьому пам’ять розташовується мiж програмою i ОС.

Iснують i iншi можливi варiанти, коли система органiзована так, що в кожен момент часу може працювати один процес. Як тiльки користувач набирає команду, ОС копiєю потрiбну програму з дискiв в пам’ять i виконує її, а пiсля закiнчення процесу виводить на екран символ повiдомлення про готовнiсть отримання нової команди. Отримавши команду вона завантажує нову програму поверх попередньої.

39. Багатозадачнiсть з фiксованими розмiрами.

Бiльшiсть сучасних систем дозволяють одночасний запуск кiлькох процесiв. Найпростiший спосiб досягнення являє собою простий розподiл пам’ятi на n можливо невiрних роздiлiв. Так роблять вручну при запуску системи, коли завданням поступає пам’ять його розмiщення у вхiдну чергу до найменшого роздiлу. Багатозадачнiсть ставить 2 проблеми: 1) налагодження адрес для примiщення програми в пам’ятi; 2) захист.

40. Поняття про пiдкачку.

Органiзацiя пам’ятi у виглядi фiксованих роздiлiв ефективна для роботи пакетними системами. У випадку систем сучасного часу, або ПК орiєнтується на роботу з графiкою ОП iнколи недостатньо. Для тог, щоб вмiстити сi поточнi активнi процеси частину з них зберiгають на диску, а для обробки динамiчно переносить в пам’ять. Є 2 способи пiдходу до керування пам., якi залежать вiд доступного апаратного забезпечення. Саму просту стратегiю називають пiдкачкою. Вона полягає в тому, що процес повнiстю переноситься в пам’ять, працює деякий час i повнiстю повертається на диск.

Друга стратегiя називається вiртуальною пам’яттю. Згiдно з нею програмiсту дозволяється працювати тiльки тодi коли вони частково знаходяться в ОП. Розподiл пам’ятi при пiдкачцi змiнюється по мiрi того, як процеси поступають в пам’ять i покидають її. Недолiки: 1) стискування пам’ятi коли є невикористанi; 2) рiст областi даних i стеку.

41. Облiк використання пам’ятi, яка видiляється.

Якщо пам’ять видiляється динамiчно, то цим процесом має керувати ОС. Iснує 2 способи використання пам’ятi: 1) бiтовi масиви (їх iнколи називають бiтовими картами); 2) список вiльних дiлянок.

При роботi з бiтовими масивами пам’ять роздiляють на одиничнi байти. Чим менший одиничний блок тим бiльший масив трека. При малому одиничному блоку, що = 4 байтам, для 32-х бiт пам’ятi треба 1 бiт в картi. (1/33 частина пам’ятi). 2-й спосiб вiдслiдковування стану пам’ятi надає пiдтримка зв’язкiв спискiв, зайнятих i вiльних фрагментiв пам’ятi, де сегментом є або процес, або дiлянка мiж двома процесами.

42. Вiртуальна пам’ять. Основнi поняття.

Вже досить давно виникла проблема розмiщення програм, якi виявились великими i тому не помiщаються в доступнiй фiзичнiй пам’ятi. Тi адреси, на якi робить посилання процес, що виконується, називаються вiртуальними адресами, а тi адреси, що iснують у первиннiй пам'ятi, називаються реальними (або фiзичними) адресами. Дiапазон вiртуальних адрес, до яких може звертатися процес, що виконується, називається простором вiртуальних адрес V цього процесу. Дiапазон реальних адрес, що iснують у конкретнiй обчислювальнiй машинi, називається простором реальних адрес R цього комп'ютера. Для установлення вiдповiдностi мiж вiртуальними i реальними адресами розробленi рiзнi способи. Так, механiзми динамiчного перетворення адрес (DAT) забезпечують перетворення вiртуальних адрес у реальнi пiд час виконання процесу. Усi подiбнi системи мають загальну властивiсть: сумiжнi адреси вiртуального адресного простору процесу не обов'язково будуть сумiжними в реальнiй пам'ятi, цю властивiсть називають "штучною сумiжнiстю").