
- •1. Поняття про операцiйнi системи та їх мiсце в загальнiй структурi комп’ютера.
- •2. Основнi функцiї операцiйної системи.
- •3. Розподiл керування ресурсами комп’ютера.
- •4. Iсторiя операцiйних систем.
- •6. Центральний процесор комп’ютера.
- •7. Пам’ять комп’ютера.
- •8. Поняття про пристрої вводу-виводу комп’ютера.
- •9. Основнi вiдомостi про структуру комп’ютера Pentium.
- •10. Основнi поняття операцiйної системи.
- •11. Загальна структура операцiйних систем.
- •13. Модель клiєнт-сервер.
- •14. Поняття процесу.
- •15. Модель процесу.
- •16. Створення процесу.
- •21. Поняття про потоки.
- •25. Семафори та їх використання.
- •26. Поняття м’ютекса.
- •27. Поняття монiторiв.
- •28. Поняття бар’єрiв.
- •29. Розробка систем передачi повiдомлень.
- •30. Основнi поняття взаємо блокування.
- •31. Умови та моделювання взаємо блокування.
- •32.Виявлення та усунення взаємоблокування
- •33. Уникнення взаємо блокувань при наявностi декiлькох ресурсiв кожного типу.
- •34. Вихiд iз взаємо блокування.
- •35. Уникнення взаємо блокувань.
- •36. Алгоритм банкiра для одного та декiлькох видiв ресурсiв.
- •37. Уникнення взаємо блокувань.
- •38. Однозадачна система без пiдкачки даних.
- •39. Багатозадачнiсть з фiксованими розмiрами.
- •40. Поняття про пiдкачку.
- •41. Облiк використання пам’ятi, яка видiляється.
- •42. Вiртуальна пам’ять. Основнi поняття.
- •43. Вiртуальна пам’ять. Сторiнкова органiзацiя пам’ятi.
- •44. Характеристика основних алгоритмiв замiщення сторiнок
38. Однозадачна система без пiдкачки даних.
Системи керуванням пам’ятi подiляються на класи: 1) перемiщення процесу мiж ОП i дисковою пiд час їх виконання, тобто здiйснюючи пiдкачку процесiв повнiстю, swappin або використовуючи посторiнкову пiдкачку; 2) тi, що цього не роблять.
Найпростiшою з схем КП є та, при якiй в кожен конкретний момент часу лише одно програма. При цьому пам’ять розташовується мiж програмою i ОС.
Iснують i iншi можливi варiанти, коли система органiзована так, що в кожен момент часу може працювати один процес. Як тiльки користувач набирає команду, ОС копiєю потрiбну програму з дискiв в пам’ять i виконує її, а пiсля закiнчення процесу виводить на екран символ повiдомлення про готовнiсть отримання нової команди. Отримавши команду вона завантажує нову програму поверх попередньої.
39. Багатозадачнiсть з фiксованими розмiрами.
Бiльшiсть сучасних систем дозволяють одночасний запуск кiлькох процесiв. Найпростiший спосiб досягнення являє собою простий розподiл пам’ятi на n можливо невiрних роздiлiв. Так роблять вручну при запуску системи, коли завданням поступає пам’ять його розмiщення у вхiдну чергу до найменшого роздiлу. Багатозадачнiсть ставить 2 проблеми: 1) налагодження адрес для примiщення програми в пам’ятi; 2) захист.
40. Поняття про пiдкачку.
Органiзацiя пам’ятi у виглядi фiксованих роздiлiв ефективна для роботи пакетними системами. У випадку систем сучасного часу, або ПК орiєнтується на роботу з графiкою ОП iнколи недостатньо. Для тог, щоб вмiстити сi поточнi активнi процеси частину з них зберiгають на диску, а для обробки динамiчно переносить в пам’ять. Є 2 способи пiдходу до керування пам., якi залежать вiд доступного апаратного забезпечення. Саму просту стратегiю називають пiдкачкою. Вона полягає в тому, що процес повнiстю переноситься в пам’ять, працює деякий час i повнiстю повертається на диск.
Друга стратегiя називається вiртуальною пам’яттю. Згiдно з нею програмiсту дозволяється працювати тiльки тодi коли вони частково знаходяться в ОП. Розподiл пам’ятi при пiдкачцi змiнюється по мiрi того, як процеси поступають в пам’ять i покидають її. Недолiки: 1) стискування пам’ятi коли є невикористанi; 2) рiст областi даних i стеку.
41. Облiк використання пам’ятi, яка видiляється.
Якщо пам’ять видiляється динамiчно, то цим процесом має керувати ОС. Iснує 2 способи використання пам’ятi: 1) бiтовi масиви (їх iнколи називають бiтовими картами); 2) список вiльних дiлянок.
При роботi з бiтовими масивами пам’ять роздiляють на одиничнi байти. Чим менший одиничний блок тим бiльший масив трека. При малому одиничному блоку, що = 4 байтам, для 32-х бiт пам’ятi треба 1 бiт в картi. (1/33 частина пам’ятi). 2-й спосiб вiдслiдковування стану пам’ятi надає пiдтримка зв’язкiв спискiв, зайнятих i вiльних фрагментiв пам’ятi, де сегментом є або процес, або дiлянка мiж двома процесами.
42. Вiртуальна пам’ять. Основнi поняття.
Вже досить давно виникла проблема розмiщення програм, якi виявились великими i тому не помiщаються в доступнiй фiзичнiй пам’ятi. Тi адреси, на якi робить посилання процес, що виконується, називаються вiртуальними адресами, а тi адреси, що iснують у первиннiй пам'ятi, називаються реальними (або фiзичними) адресами. Дiапазон вiртуальних адрес, до яких може звертатися процес, що виконується, називається простором вiртуальних адрес V цього процесу. Дiапазон реальних адрес, що iснують у конкретнiй обчислювальнiй машинi, називається простором реальних адрес R цього комп'ютера. Для установлення вiдповiдностi мiж вiртуальними i реальними адресами розробленi рiзнi способи. Так, механiзми динамiчного перетворення адрес (DAT) забезпечують перетворення вiртуальних адрес у реальнi пiд час виконання процесу. Усi подiбнi системи мають загальну властивiсть: сумiжнi адреси вiртуального адресного простору процесу не обов'язково будуть сумiжними в реальнiй пам'ятi, цю властивiсть називають "штучною сумiжнiстю").