6. Центральний процесор комп’ютера.

ЦП виступає основною складовою частиною комп’ютера. Вiн вибирає з пам’ятi команди i виконує їх. Звичайний цикл роботи процесора виглядає так: вiн читає 1-шу команду, додає ї для визначення її типу i операндiв, виконує команду, потiм зчитує дикодує i виконує наступнi команди, таким чином здiйснюється виконання програм.

Для Кожного ЦП iснує набiр команд, який вiн в змозi виконати. Всi ЦП мiстять внутрiшнi регiстри для зберiгання ключових змiнних i тимчасових результатiв. Крiм основних регiстрiв бiльшiсть комп’ютерiв мають декiлька спец регiстрiв, якi видимi для програмiста, 1 з них називається лiчильником команд, в ньому мiститься адреса наступної команди, яка знаходиться в черзi на виконання. Ще 1 регiстр процесора назив. вказiвником стеку, вiн мiстить адресу вершини стека пам’ятi. З метою покращення характеристик ЦП їх розробники вiдмовились вiд простої моделi, в якiй 1 такт може бути зчитана, декодована i виконана лише одна команда.

7. Пам’ять комп’ютера.

Основними проблемами при використаннi оперативно пам’ятi є:

- як захистити програми одну вiд одної, а ядро системи вiд всiх них;

- як керувати перемiщенням програм в пам’ятi.

Переключення вiд однiєї програми до iншої називається переключенням контексту.

Регiстри Кеш Оперативна пам’ять

- середнiй час доступу 1н.с. середнiй час доступу 2н.с. середнiй час доступу 10н.с.

- середнiй об’єм менше 1кБ середнiй об’єм … середнiй об’єм …

Описана iєрархiя є найбiльш типовою, в нiй також може бути присутнiй оптичний диск, невелика кiлькiсть пам’ятi з доступом i пам’ять для зберiгання поточної дати i часу.

8. Поняття про пристрої вводу-виводу комп’ютера.

Пристрої В.В. взаємодiють з ОС, вони складаються з 2-х частин: контролера i сомого пристрою. Контролер – це мiкросхема або набiр мiкросхем на платi, яка встановлюється в роз’єм i яка фiзично керує пристроєм. Контролер приймає команди ОС. В багатьох випадках фактично керування пристроєм i вимагає високого рiвня деталiзацiї, тому в роботу контролера входить представлення простого iнтерфейсу.

Програма яка спiлкується з контролером вiддає йому команди i отримує вiдповiднi назви драйверам пристрою. Кожен виробник контролеру має доставляти драйвери.

Є 3 способи встановлення драйверiв ядром:

1) полягає в тому, щоб заново скомпонувати ядро з новим драйвером i потiм перезавантажується система.

2) створюється запис у вхiдному в ОС-файлi, що потрiбен драйвер. i потiм перезавантажити систему. Пiд час початкового завантаження ОС сама знаходить потрiбнi драйвери i завантажує їх.

3) Ос може приймати новi драйвери, не перериваючи роботу i оперативно встановлює їх, не потребуючи перезавантаження. Цей спосiб використовується рiдко, а шини USB i IEEE1394 завжди потребують динамiчного завантажуваних драйверiв.

12. Поняття про екзоядро.

В системi VM 370 кожен користувач отримує точну копiю справж. маш. На Pentium в режимi ВМ 8086 кожен користувач отримує точну копiю iншої машини. Розвинувши цю iдею далi, дослiдники Масачусетського тех. iнституту винайшли систему, яка забезпечувала кожного користувача областю копiй реального комп’ютера, але з пiдмножиною ресурсiв. На нижньому рiвнi в режимi ядра працює програма, яка називається екзоядром, в її задачу входить розподiл ресурсiв для ВМ, а пiсля цього перевiрка їх використання, тобто вiдслiдковування прав машин з вiдслiдков. їх ресурсiв. Переваги система екзоядра є те, що не потрiбен рiвень вiдображення. При iнших методах роботи кожна ВМ вважає, що вона використовує свiй власний диск з нумерацiєю блокiв, вiд 0 до max.