9. Основнi вiдомостi про структуру комп’ютера Pentium.

Структура на протязi багатьох рокiв виникла мiнi комп’ютерах, а також на 1-их моделях. Але оскiльки процесори i пам’ять починають працювати швидше то можливостi 1-ї шини по керуванню передачi даних досягли своєї мети, в результатi добавились додатковi шини як для прискорення з шиною В.В. так i для пресилки даних мiж процесором i пам’яттю. Внаслiдок цiєї рефолюцiї система Pentium виглядає по-iнакшому.

В системi 8 шин (шина КЕШу, локальна шина, шина пам’ятi PCI, SCSI, USB, ID та ISA) кожна з своєю своєю швидкiстю передачi даних i своїми функцiями. Працювати в оточеннi зображеному на рис. 2.5 ОС має вмiти розпiзнавати апаратнi складовi та вмiти їх налагоджувати.

10. Основнi поняття операцiйної системи.

Ключовими поняттями ОС виступає процес. Процесом називають проламу в момент виконання. З кожним процесом пов’язаний його адресний простiр – це список адрес пам’ятi вiд деякого min до деякого max, якi процес може прочитати i якi вiн може писати. Адресний простiр мiстить саму програму, данi до неї i її стек. В багатьох ОС вся iнформацiя про кожен процес додатково до вмiсту його адресного простору мiстить в таблицi ОС. Таким чином призупинений процес складається з власного адресного простору, який називається образом пам’ятi i компонентiв таблицi процесу.

Головними системними викликами, якi керують процесом є виклики, якi пов’язанi iз створенням i закiнченням процесiв, коли взаємодiють 2 або бiльшу процесiв, то вони можуть попасти випадковi ситуацiй, з яких не можна вийти без створення допомоги, така ситуацiя називається тупiковою або взаємо блокуванням.

11. Загальна структура операцiйних систем.

Найчастiше використовуються 5 рiзних варiантiв:

1) по монолiтнiй системi; 2) по багаторiвневiй системi; 3) вiртуальнi машини;

4) екзоядро; 5)модель клiєнт-сервер.

В загальному випадку органiзацiя монолiтних систем представляє собою вел. невпорядкованiсть, структура поняття в нiй є вiдсутня. ОС написана у виглядi процедур, кожна з яких може викликати iншу, коли ї це потрiбно. Монопольна система може мати деяку структуру: 1) головна програма, яка викликає потрiбну службову процедуру; 2) набiр службових процедур, якi виконують системнi виклики; 3) набiр утилiт, якi обслуговують службовi процедури.

Поява вiртуальних машин пов’язана з бажанням користувачiв OS/360 працювати в системi з роздiленням часу. Систему, яку було створено, пiзнiше назвали CD/CNS, а пiзнiше переiменували у VM/370. Вона була з роздiленим часом i забезпечувала багатозадачнiсть та розширену машину з бiльш зручним iнтерфейсом.

13. Модель клiєнт-сервер.

Модель клiєнт-сервер в розвитку сучасних ОС спостерiгається тенденцiя в сторону подальшого переносу коду у верхнiй рiвень i видалення при цьому всього, що тiльки можливо з режиму ядра, запишеться min мiкро ядро. Найчастiше це здiйснюється перериванням виконання бiльших задач ОС на зособи користувацьких переносiв. Отримуючи запит на будь-яку дiю користав. процес вiдправляє запит серверному обслугов. процесу, який його обробляє i вiдправляє назад у вiдповiднiсть.

Якщо клiєнт спiлкується з сервером, вiдправляючи йому повiдомлення, то клiєнту не потрiбно знати чи його повiдомлення обробляється локал. на його власнiй машинi, чи воно було вiдправлено по мережi на вiддалену машину. З точки зору клiєнта вiдбувається одне i теж в обох випадках: Запит було вiдправлено i на нього було отримано вiдповiдь.