§ 46. Галузі українського права: основні поняття і норми

Які види суспільних відносин і як регулюють конституційні, адміністративні, цивільні й інші галузі українського права? Чи мають права за українським законодавством неповнолітні? Які види юридичної відповідальності покладені на повнолітніх і чому?

КОРИСНО ПОВТОРИТИ ПИТАННЯ:

Про поведінку, що відхиляється від норм, про право в системі соціальних норм.

Вам відомо, що система українського права поділяється на великі складові частини - галузі. Нагадаємо, що галузі права є сукупністю норм, які регулюють яку-небудь сферу суспільних відносин. До провідних галузей українського права відносяться: державне (конституційне), адміністративне, карне, цивільне, сімейне, трудове право. Розглянемо деякі з цих галузей.

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО

Провідною галуззю українського права є конституційне (державне) право. Воно включає сукупність правових норм, що закріплюють основи конституційного ладу України; права, свободи й обов'язки особистості, національно-державний устрій країни, порядок організації і компетенцію органів державної влади, а також місцеве самоврядування.

Першорядну значимість мають, як вам відомо, норми, зафіксовані в Конституції України, і насамперед конституційні принципи. Саме вони характеризують конституційний лад України: по-перше, основи державної влади; по-друге, основи взаємин держави й особистості; по-третє, основи організації життя громадянського суспільства.

Україна проголошується державою демократичною, правовою з республіканською формою правління. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є український народ, а також інші народи, що проживають на території України. Установлюється змішана модель республіки, закріплюється принцип поділу державної влади, розмежовуються функції Президента України, Верховної Ради, Уряду України.

Державно-територіальний устрій України базується на принципі унітаризму, що забезпечує рівноправність націй і народностей у складі України. Україна відповідно до Конституції має державний суверенітет і є частиною світового співтовариства.

Конституція закріплює принцип взаємної відповідальності держави й особистості. Людина, її права і свободи є вищою цінністю, їхнє дотримання головний обов'язок держави. Українська держава зобов'язана також проводити соціальну політику, спрямовану на забезпечення гідного життя і вільного розвитку громадянина. Громадянин, у свою чергу, зобов'язаний дотримуватись Конституції й інших нормативних актів держави, платити податки, охороняти природу, навколишнє середовище, захищати свою Батьківщину.

Організація життя громадянського суспільства будується на основі ідеологічного різноманіття громадських організацій, багатопартійності, відділення релігійних об'єднань від держави, їхньої рівності перед законом. Економічний фундамент суспільства орієнтований на розвиток ринкового господарства: закріплюються принципи рівності приватної, державної, муніципальної й іншої форм власності, свободи підприємницької й іншої, не забороненої законом економічної діяльності.

Таким чином, конституційне право України закріплює загальновизнані демократичні цінності і регулює найбільш важливі відносини між людиною, суспільством, державою.

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО

Слово "адміністрація" у перекладі з латинської означає "управління, керівництво". Тому адміністративне право нерідко називають особливим, управлінським правом. Воно є галуззю права, що регулює суспільні відносини, які виникають у сфері управління, тобто в зв'язку з організацією і діяльністю органів виконавчої влади.

Видами адміністративно-правових відносин є внутрішньо-апаратні відносини (наприклад, між керівником відділу апарату управління і підлеглими йому працівниками); відносини між супідрядними органами державного управління (Урядом України і міністерствами); між несупідрядними органами (двома міністерствами). У цьому випадку один з виконавчих органів має право робити юридично владні дії стосовно іншого. Так, Міністерство охорони здоров'я України в особі його санітарно-епідеміологічної служби має право призупинити будівництво об'єктів у випадку порушення санітарних норм. Адміністративне право регулює також взаємини виконавчих органів з органами місцевого самоврядування; державними і недержавними господарськими, соціально-культурними об'єднаннями, підприємствами, установами (скажімо, взаємини міського відділу освіту з приватним ліцеєм). Види адміністративно-правових відносин - це взаємини виконавчих органів з громадськими організаціями (зокрема, відносини обласної адміністрації і Ради ветеранів); виконавчих органів із громадянами. Наприклад, взаємовідносини Відділу внутрішніх справ і громадянина, зобов'язаного дотримуватись правил паспортної системи, дорожнього руху, протипожежної безпеки тощо.

Одна з особливостей адміністративно-правових відносин у тому, що в них неодмінно бере участь який-небудь виконавчий орган державної влади (Уряд

України, міністерство тощо) чи посадова особа. Друга особливість - виключення юридичної рівності сторін, тому що норми адміністративного права на одного учасника покладають юридичні обов'язки (наприклад, на водія автотранспорту - дотримуватися встановленої швидкості), а іншому надають права (інспектору ДАІ спостерігати за рухом транспорту).

До найважливіших джерел адміністративного права відноситься Кодекс України про адміністративні правопорушення. Правомірні дії громадян випливають з їх юридично закріплених обов'язків за ними і виражаються в добровільному виконанні цих обов'язків. Наприклад, навчання в школі, вузі припускає систематичне відвідування занять, самопідготовку, складання іспитів тощо. Неправомірні дії утворюють правопорушення (адміністративні провини). Адміністративне правопорушення (провина) - це протиправне, винне діяння, що зазіхає на державний і суспільний порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, за який законодавством встановлена адміністративна відповідальність.

Розглянемо сутнісні риси і види адміністративних правопорушень (провин) на конкретному прикладі.

Двоє старшокласників переходили вулицю на зелене світло світлофора і, опинившись на середині дороги, вирішили перебігти її, незважаючи на те що світлофор переключився на червоний сигнал. Водій легкового автомобіля, що їхав швидше встановленої швидкості, різко загальмував, і його винесло на зустрічну смугу, якою рухався автобус. Шофер автобуса, відвернений лайкою в салоні, викликаної бешкетом п'яного хулігана, на мить переключив свою увагу, і машини зіштовхнулися. На щастя, ніхто не постраждав. Проте винні в дорожньо-транспортному випадку були притягнуті до адміністративної відповідальності.

Приклад ілюструє наступні види адміністративних порушень (провин): порушення правил дорожнього руху пішоходами (старшокласниками); перевищення швидкості водієм легкового автомобіля; дрібне хуліганство (поведінка бешкетника в автобусі). До речі, під дрібним хуліганством, розуміється поведінка індивіда, який допускає в громадських місцях ненормовану лексику, образливе ставлення до людей, інші подібні дії, що порушують суспільний порядок і спокій громадян. Ці й інші види адміністративних провин (дрібне розкрадання, стрілянина з вогнепальної зброї в населених пунктах, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях, збереження без мети збуту наркотичних засобів у невеликих розмірах, їхнє споживання без призначення лікаря тощо) характеризуються загальними рисами. До них відносяться: антигромадськість (заподіяння шкоди інтересам громадян, суспільству, державі); протиправність (порушення норм адміністративного права); винність (наявність провини, тобто дії, здійсненої навмисне або з необережності); караність діяння (адміністративна відповідальність).

Адміністративна відповідальність настає з 16 років і є різновидом юридичної відповідальності. Вона виражається в адміністративних стягненнях - мірі відповідальності. До осіб у віці від 16 до 18 років, що здійснили адміністративні провини, застосовуються міри, передбачені Положенням про комісії зі справ неповнолітніх. Однак якщо в цьому віці особа здійснила дрібне розкрадання державної чи суспільної власності, злісно не виконує вимоги міліції, порушує правила руху пішоходів та інше, то вона підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах. Так, наші "горе-пішоходи" одержали попередження, тобто застереження на майбутнє. На водія легкової автомашини був накладений штраф у розмірі двох мінімальних розмірів оплати праці. До речі, якби з'ясувалося, що він вів машину в стані сп'яніння, то йому загрожувало б позбавлення прав водія терміном від 1 до З років. За дрібне хуліганство в автобусі громадянин, що, як з'ясувалося, протягом року вже піддавався адміністративним стягненням, був арештований на 15 діб. Адміністративний арешт - це короткочасне позбавлення волі з можливим використанням арештованого на фізичних роботах без оплати його праці. Він застосовується у виняткових випадках, у тому числі за повторні адміністративні правопорушення.

Попередження, штраф, позбавлення спеціальних прав, адміністративний арешт - види адміністративних покарань. їхня головна мета виховання особи в дусі дотримання законів і поваги до правопорядку, попередження нових правопорушень.

КАРНЕ ПРАВО

Цю галузь називають карним правом тому, що в минулому людина, яка здійснила злочин, нерідко підлягала страті чи іншому тяжкому покаранню, тобто в буквальному значенні слова відповідала своєю головою. Сучасне українське карне право - найсуворіше право. Воно є сукупністю юридичних норм, що визначають злочинність і караність діянь, небезпечних для даної системи суспільних відносин.

Норми карного права цілком і повністю зосереджені в єдиному систематизованому законодавчому акті - Кримінальному кодексі України.

Основні поняття карного права - "злочин" і "покарання". Злочин - це винне, суспільно небезпечне діяння, заборонене Кримінальним кодексом під загрозою застосування карного покарання.

Наведемо приклад. Група підлітків з ініціативи і під безпосереднім керівництвом раніше засудженого Віктора С. викрала дитину - сина великого комерсанта і шантажувала батька по телефону, загрожуючи вивезти дитину за межі країни, якщо той не виплатить за звільнення хлопчика велику суму. Найнята Віктором нянька - співучасниця злочину - незабаром покаялася і подзвонила в міліцію. Бандити були заарештовані.

Отже, вчинене серйозне правопорушення.

Чи злочинні зазначені дії? Так, тому що наявні всі риси злочину: суспільна небезпека, протиправність, винність, караність. Злочинне діяння спрямоване проти людини. Його здійснила організована група підлітків за злим наміром, у корисливих цілях, викликаних бажанням наживи.

Нагадаємо, що головна відмінність злочину від адміністративної провини й інших видів правопорушень у тому, що вона має особливу суспільну небезпеку, тобто заподіює істотну шкоду чи створює загрозу такої шкоди особистості, суспільству, державі.

За характером і ступенем суспільної небезпеки злочини підрозділяються на 4 види: невеликої важкості, середньої важкості, важкі й особливо важкі.

Злочин, здійснений організованою групою підлітків, відноситься до числа важких і підлягає карному покаранню. Згідно з Кримінальним кодексом, злочинцем може бути оголошена особа, яка досягла 16-літнього віку. 14-літні підлітки, як ви знаєте, теж можуть стати суб'єктами злочину, якщо ними зроблені такі суспільно небезпечні діяння, як крадіжка, злісне хуліганство, викрадення людини, вимагання, грабіж, зґвалтування, убивство тощо. Карне покарання - це міра, застосовувана від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у здійсненні злочину, і що полягає в передбаченому законом позбавленні чи обмеженні прав та інтересів засудженої. Карне покарання за своїм змістом більш суворе, ніж інші види покарань. Воно встановлюється, як випливає з визначення, тільки за обвинувачувальним вироком суду, призначається від імені держави, породжує судимість і є правовим наслідком злочину. При встановленні покарання враховується безліч фактів, серед яких велике місце займають обтяжуючі і пом'якшувальні обставини. До обтяжуючих обставин відноситься, наприклад, здійснення злочину в складі групи осіб - співучасників. Під співучастю розуміється навмисна спільна участь двох або більше осіб у здійсненні злочину. Вищенаведений злочин зроблений групою співучасників, тому є більш небезпечним і повинен бути покараний суворіше. Разом з тим, участь осіб у злочині була неоднаковою. Серед них виділявся організатор і підбурювач, тобто той, хто організував злочин, намітив його план і схилив інших до здійснення карного діяння. Особливо активна роль Віктора С. у злочині, наявність судимості, залучення до здійснення злочину неповнолітніх - це обтяжуюче покарання обставини. Виконавці злочину - група підлітків. Вони вперше Стали на шлях злочину, що певною мірою пом'якшує їхню провину, а відповідно і покарання.

Помічником у здійсненні злочину, тобто особою, яка посприяла злочину, була нянька дитини. Але вона добровільно зізналася у вчиненому, покаялася, сприяла розкриттю злочину і викриттю злочинців. Усе це пом'якшувальні обставини.

Види карних покарань різні - від штрафу, позбавлення прав займати певні посади, конфіскації майна до позбавлення волі на тривалий термін (чи довічно).

Слід зазначити, що ціль карного покарання не в тому, щоб принизити людську гідність, заподіяти фізичні страждання засудженому, а в тому, щоб виправити і перевиховати його, відновити соціальну справедливість.

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО

Цивільне право, як ви знаєте, відноситься до числа найважливіших, фундаментальних галузей українського права. Воно найбільш тісно пов'язано з повсякденним приватним життям громадянина, розвитком ринкової економіки в нашій країні. Не випадково цивільне право нерідко наливають "ринковим" правом. Нагадаємо, що його основним джерелом є Цивільний кодекс України.

Цивільне право в найбільш загальному виді це сукупність норм, що регулюють на засадах юридичної рівності сторін майнові й особисті немайнові відносини.

Хто ж бере участь у цивільних правовідносинах, які їхня суть, основи виникнення і нормативні вимоги до діяльності в цивільно-правовій сфері - ось коло питань, з'ясування яких дозволить поглибити і систематизувати раніше отримані знання про цивільне право.

Учасники (суб'єкти) цивільних правовідносин - фізичні особи окремі громадяни, а також юридичні особи - різні організації (колективи людей).

Особливим суб'єктом цивільних правовідносин є Українська держава і муніципальні утворення в цілому (на відміну від їхніх окремих органів). Вони діють на рівних засадах із громадянами й організаціями. До держави може переходити, наприклад, майно за чиїмось заповітом; держава може відповідати за заподіяну шкоду тощо.

Юридичні особи - комерційні і некомерційні організації. Для перших характерна мета витягу прибутку, для других ця мета як основна виключена. Комерційні організації можуть створюватися в різних формах: господарських товариств, суспільств, акціонерних товариств, виробничих кооперативів тощо. До некомерційних організацій відносяться споживчі кооперативи, суспільні і релігійні об'єднання, фонди, установи, об'єднання юридичних осіб.

Найважливіші умови виникнення цивільно-правових відносин - цивільна правоздатність і дієздатність. Цивільна правоздатність виражається в наявності в кожної людини з народження природних і невідчужуваних прав (право на власність, невтручання в приватне життя, право на особисту недоторканність тощо). Найбільш значимі права з групи цивільних (особистих) прав зафіксовані, крім Конституції, у Цивільному кодексі України. Вони умовно розділені на майнові (наприклад, право мати й успадковувати майно) і особисті немайнові права (скажімо, право на життя, честь і достоїнство особистості). Цивільні (особисті) права виражають рівні можливості кожної людини здійснювати певні дії в цивільно-правовій сфері і породжують цивільну дієздатність. Суть її - здатність суб'єкта своїми діями здобувати і здійснювати цивільні (особисті) права, брати на себе при цьому певні обов'язки і виконувати їх.

Для того, щоб стати цілком дієздатним, необхідні життєвий досвід, здатність до аналізу, знання. Тому дієздатність у повному обсязі досягається у віці 18 років. Вік від 14 до 18 років характеризується частковою дієздатністю: ви маєте право розпоряджатися своїм заробітком, стипендією, робити внески в кредитні установи та інше, однак робити великі угоди можна тільки з письмової згоди батьків, усиновителів або опікунів. Якщо неповнолітній досяг 16-літнього віку і працює за трудовим договором або займається підприємництвом, то він може бути оголошений цілком дієздатним.

Дієздатність суб'єктів цивільного права породжує цивільні майнові й особисті немайнові правовідносини.

Майнові відносини виникають із приводу майна. їхня передумова майнові права особистості, насамперед право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном (річчю), тобто речове право. Майнові відносини діляться на дві підгрупи: речові відносини і відносини зобов'язальні. Останні фіксують динаміку: перехід матеріальних благ від однієї особи до іншої. Наприклад, якщо ви придбали музичну апаратуру, то вступили в речові відносини. Ніхто не мас права зазіхати на вашу власність. Вона охороняється і захищається державою. Якщо ж ви, їдучи на відпочинок, передаєте свою власність на збереження товаришу, то ви вступаєте з ним у зобов'язальні правовідносини. Ваш товариш (боржник) узяв на себе зобов'язання зберегти апаратуру, а ви (кредитор) не перешкоджати йому користуватися нею (своєрідна плата за послугу).

Особисті немайнові відносини виникають із приводу використання нематеріальних благ. Певна група цих відносин тісно пов'язана з майновими відносинами, тому що передумова їхнього виникнення - право на інтелектуальну власність (авторське право).

Наприклад, ви написали вірші і прийшли у видавництво з проханням опублікувати їх. Із приводу створеного вами твору і виникають особисті немайнові, пов'язані з майновими, відносини: ви наділяєтеся правами автора (правом на ім'я, обнародування, винагороду тощо).

Інша група немайнових відносин за своєю специфікою примикає до речових відносин, тому що обумовлена правами, які припускають захист від стороннього зазіхання (скажімо, право на честь і достоїнство особистості).

Цивільні правовідносини виникають на основі певних дій: угод, договорів тощо (прикладом угоди є передача музичної апаратури на збереження). Угоди завжди спрямовані на встановлення, зміну чи припинення визначених прав і обов'язків. Вони можуть бути однобічними (складання доручення, заповіту тощо) і багатобічними. Вид угоди, у якій беруть участь дві і більш сторони, називається договором. Договорів (угод) багато: купівлі-продажу, банківського кредиту тощо. На договорах (угодах) тримаються всі майнові правовідносини, усе господарство нашої країни. Тому невиконання добровільно узятих на себе зобов'язань породжує договірну цивільно-правову відповідальність: штрафи, пені, утримання майна боржника тощо.

Крім договірних, існують позадоговірні зобов'язання. Вони випливають із протиправних дій: заподіяння шкоди (збитку) майну або особистості іншого, безпідставне збагачення. Прикладом останнього може бути наступний юридичний факт: боржник відправив поштою гроші не кредитору, а його однофамільцю, який, нічого не підозрюючи, зняв їх разом з іншою сумою зі свого банківського рахунку.

Згідно з Цивільному кодексом той, хто завдав шкоди зобов'язаний відшкодувати потерпілому збитки: надати аналогічну річ, відшкодувати вартість, скажімо, ремонту, оплатити усі витрати на лікування, повернути безпідставно отримане майно тощо. Існують і інші види цивільно-правової відповідальності, але суть її незмінна: компенсувати заподіяний матеріальний і моральний збиток, відновити порушені права.

ТРУДОВЕ ПРАВО

Трудове право це галузь, що регулює насамперед відносини між роботодавцем і найманим робітником, засновані на трудовому договорі (контракті).

З визначення випливає: 1) норми трудового права регулюють відносини між людьми в процесі трудової діяльності; 2) учасниками відносин виступають, з одного боку, роботодавець (наймач), з іншого боку найманий робітник: 3) підставою виникнення трудових правовідносин є трудовий договір (контракт).

Роботодавцями можуть бути державне чи муніципальне підприємство, комерційні і некомерційні організації й установи і навіть окремі громадяни (індивідуальний підприємець, приватний наймач). Останні виступають роботодавцями, якщо наймають, скажімо, особистого секретаря, особистого шофера, садівника, няньку, домробітницю тощо.

Відповідно до основного джерела трудового права - Кодексу законів про працю Української держави, працівником може стати особа, що досягла 16 років (у виняткових випадках - 15 років).

Якщо працівник і роботодавець "підходять" один одному, то між ними підписується трудова угода (контракт ). Цей документ є добровільною угодою, яка означає, що обидві сторони зробили вільний вибір. Нагадаємо, що зміст трудового договору (контракту) є комплексом умов, які визначають взаємні права та обов'язки сторін. Умови договору можна розділити на необхідні і додаткові. До необхідних умов закон відносить угоди: про місце роботи (організація, структурний підрозділ тощо), про трудову функцію працівника (спеціальність, кваліфікація, посада), про розмір оплати праці, про вид трудової угоди (термінова чи така, що укладається на невизначений термін).

Додаткові умови можуть стосуватися будь-яких інших питань праці, а також соціально-побутового обслуговування працівників, скажімо, про режим робочого часу, про сумісництво професій (посад), про захист від інфляційних процесів, про харчування працівників, про встановлення іспитового терміну (не більш трьох місяців, а в окремих випадках за узгодженням із профспілковим органом - нівроку).

Підкреслимо, що правовою підставою для укладення трудових угод (контрактів) нерідко виступають колективні угоди. Колективна угода укладається на добровільній основі між працівниками (в особі профспілки чи іншого уповноваженого органа) і роботодавцем (підприємством, організацією, установою). Сутність цього правового акта - узгодження інтересів працівників і роботодавця, установлення договірного регулювання соціально-трудових відносин.

У зміст трудових і колективних угод заборонено включати умови, які б погіршували становище працівників у порівнянні з чинним законодавством. Так, нормальна тривалість робочого дня не повинна перевищувати 40 год. на тиждень. Для осіб у віці від 16 до 18 років робочий час скорочений до 36 год., а для 14-літніх підлітків - до 24 год. на тиждень. Чинне законодавство передбачає також час відпочинку, протягом якого працівники підлягають звільненню від своїх трудових обов'язків. Розрізняють шість основних видів відпочинку: перерва на обід (не більш 2 год.); щоденний відпочинок після трудового дня: вихідні дні; свята; щорічна відпустка (не менш 24 робочих днів); відпустка за сімейними обставинами і іншими поважними причинами. Держава законодавчо закріплює мінімальний розмір заробітної плати і заходи для обов'язкового страхування. Названі нормативні положення повинні поширюватися на усіх без винятку найманих робітників, незалежно від форми власності й економічного стану наймачів. Отже, трудовий договір (контракт) на відміну від цивільно-правового договору, хоча і більш жорстко підпорядкований волі роботодавця, проте дає найманому робітнику значні соціальні гарантії.

Підкреслимо, що, підписавши трудовий договір (контракт), роботодавець несе певні зобов'язання перед працівником: оплачувати його працю, забезпечувати належні і безпечні умови праці. У свою чергу, працівник, як ви знаєте, має зобов'язання якісно виконувати свою роботу, дотримуватись правил внутрішнього розпорядку, що діють, скажімо, на підприємстві, у тому числі правил техніки безпеки і технологічних правил. Останні означають процедури, що забезпечують відповідність продукції загальноприйнятим стандартам.

Названі обов'язки складають дисципліну праці працівника і носять особистий характер. Тому невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов'язків породжує дисциплінарну відповідальність - дисциплінарні стягнення. їхні види: зауваження, догана, сувора догана, звільнення. Одночасно з цим можуть застосовуватися й інші міри, що не є покаранням, наприклад, позбавлення щомісячної премії.

Сумлінна і творча праця працівника всіляко заохочується: йому оголошуються подяки, він нагороджується коштовними подарунками і преміями, його ім'я заноситься в Книгу пошани, йому присуджуються державні ордени і медалі.

На закінчення, узагальнюючи матеріал параграфа, відзначимо, що вданий час українське право не позбавлене ще "білих" плям і суперечливості норм. Разом з тим, основний напрямок його розвитку - стати мірою свободи і соціальної справедливості.

Основні поняття

Конституційне право. Адміністративне право. Цивільне право. Трудове право. Карне право.

Терміни

Зобов'язання. Заохочення. Угода.

Питання для самоперевірки

1. Які загальні риси й у чому специфіка галузей українського права?

2. Чим відрізняється трудова угода (контракт) від цивільно-правових угод? Поясніть свою відповідь конкретними прикладами.

3. У чому подібність і основна відмінність адміністративної провини від злочину?

4. В яких законодавчих актах закріплюється правове положення неповнолітніх? Як ви оцінюєте ці документи і чому саме так?

5. Як ви розумієте положення про те, що українське право покликане стати мірою свободи і справедливості?

Завдання

1. Якими нормами українського права будуть регулюватися нижчеподані дії:

а) учень 11 класу пізнього вечора на вулиці приставав до перехожих, вживав ненормовану лексику;

б) 16-літній В. прийшов в Ощадбанк, щоб укласти договір банківського вкладу, тобто покласти гроші на депозитний рахунок;

в) 18-літня робітниця однієї з державних установ під час обідньої перерви відлучилася з місця роботи;

г) громадянин С. подзвонив у квартиру літньої людини і, загрожуючи пістолетом, змусив його віддати дорогу картину?

Які з дій відносяться до правомірних, а які - до правопорушень? Аргументуйте відповідь. Поясніть, які види цих правопорушень і можливі міри покарання.

2. 14-літній учень ліцею вніс на своє ім'я в банк 400 гривень, отриманих від батьків у подарунок. Через три місяці він звернувся в банк із проханням видати йому 200 гривень. Однак контролер банку відмовив йому в даній вимозі, сказавши, що гроші можуть видаватися неповнолітнім тільки за згодою батьків. Чи правомірні дії контролера банку? Аргументуйте свою відповідь.

3. Нічний клуб опублікував оголошення з запрошенням на роботу в літню пору офіціантками молодих дівчат у віці 16-17 років. При цьому гарантувалася висока оплата праці.

Чи суперечить це оголошення трудовому законодавству? Поясніть свою відповідь.

4. Ніна Петрівна не раз зверталася до підлітків, що живуть з нею в одному під'їзді, із проханням не шуміти і не смітити на сходах. Однак молоді люди не тільки не прислухалися до її слів, але, навпаки, випалили кнопку ліфта, розмалювали стіни, зламали сміттєпровід. "Як же зупинити хуліганів?" - подумала Ніна Петрівна.

Чи правомірні вимоги Ніни Петрівни до підлітків? Аргументуйте свою відповідь. Які дії вона повинна почати, щоб припинити правопорушення? Які можливі види покарань правопорушників?

5. Підберіть ;і періодичної преси приклади-ситуації, що ілюструють правопорушення в Україні. Визначте види цих правопорушень.