56. Проаналізуйте розвиток української освіти у радянські часи. Яку роль відігравало запровадження системи загальної середньої освіти у 70-х роках XX ст..

У другій половині 50-х років радянське керівництво здійснило широкий перерозподіл бюджетних коштів з метою надолужити відставання СРСР в галузі науки і техніки від країн Заходу.У республіках СРСР,в тому числі в Україні,розвиток народної освіти забепечував,незважаючи на запобіжні заходи влади,невідворотний процес національного відродження.

У 50-х роках була обов’язковою семирічна освіта.У містах України здійснювався поступовий перехід на обов’язкову освіту в обсязі десятирічки.Починаючи реформи,Хрущев не обминув народної освіти.З його ініціативи у 1958р. в засобах масової інформації розгорнулась дискусія щодо принципів і напрямів реформування школи.В грудні Верховна Рада СРСР прийняла Закон “Про зміцнення зв’язку школи з життям і подальший розвиток системи народної освіти”.Зовні демократичний проект мав сприяти русифікації народної освіти,при чому найбільш ефективно.

Однак Хрущев виявив твердість і наполіг на тому,щоб у республіканському законі про народну освіту залишився пункт про факультативність української мови.Переважна більшість укр. шкіл були невеликими,тоді як школи з російською мовою навчання нерідко налічували по 1000 й більше учнів. У середньому на одну українську школу припадало 190 учнів,а на кожну російську-524. Проте все-таки більшість учнів у першій половині 60-х рр. навчалися в українських школах.Тому всі позитивні зрушення в народній освіті мали особливо велике значення для справи національного відродження.

Новий закон про школу передбачав запровадження в 1960/1961 навчальному році обов’язкової 8-мирічної освіти як у місті,так і на селі.10-тирічні школи перетворювалися на 11-тирічні.Підчас реформи прискорився процес перетворення звичайних шкіл на школи-інтернати.Новий тип навчальних закладів був особливо зручний для сільської місцевості. Адже у невеликих селах працювали тільки початкові школи.

Розпочалася політехнізація народної освіти.З 1955р у школах поступово розгорталося викладання теоретичних та практичних знань з найбільш поширених у промисловості у с/г професій.Велику роль у підвищенні якості навчання відігравали установи ,яким міністерські чиновники дали недолугу назву-інститути вдосконалення вчителів.Саме через них поширювався передовий педагогічний досвід.Талановитим учителем,який здійснив великий вплив на педегогічну науку,був В.Сухомлинський.Здійснена Хрущовим освітня реформа позитивно вплинула на весь національно-культурний процес,незважаючи на спроби держави прискорити русифікацію школи.

Головною особливістю розвитку культуру і духовного життя України в 70-80-ті рр стали ідеологізація та русифікація.

Ідеологізація культурного життя в 70-80-ті рр

• Посилення централізації управління системою освіти

• Політизація навчально-виховного процесу.Ще з 1968 р було відновлено військову підготовку в ВУЗах,а з 1972р вона стала обов’язковою у всіх середніх школах республіки

• Посилення ідеологізаціі шкільного навчання .

В 70-80-ті рр було прийнято ряд нормативних актів,спрямованих на розширення сфери вживання російської мови і витеснення української мови в засобах масової інформаціїї,книговиданні,кінематографі.З екрана зникло українське слово.Український театр поступово втрачав український колорит і неповторність,з нього активно витіснялася українська мова,в наслідок чого українське нац мистецтво русифікувалося.

Запровадження загальної середньої освіти відігравало величезну роль. У 1960-ті рр. був запроваджений восьмирічний всеобуч, а в 1970-ті – завершено перехід до загальної середньої освіти. Причому середній всеобуч запроваджувався не тільки через загальноосвітню школу, а й через середню спеціальну освіту та систему професійно-технічного навчання. Водночас було внесено зміни до структури школи. Навчання в початковій школі тепер завершувалося за три роки замість чотирьох. Попри всі негативні явища радянська школа забезпечила всім громадянам республіки доступ до освіти, дала змогу в історично короткий строк ліквідувати масову неписьменність й запровадити загальну середню освіту, створити значний науковий і культурний потенціал. Але в умовах командно-адміністративної системи національної школи в Україні не існувало, такої школи, де учням дають не тільки знання, а й виховують їх патріотами. При цьому за основу беруть рідну мову, історію, культуру свого народу. Процес створення такої школи розпочався в Україні після здобуття незалежності.

№57 Становище та розвиток науки у радянські часи. Досягнення та недоліки науково-технічного розвитку СРСР, УРСР у 60-80 рр., ХХ ст.

У 20-30 р. наука в Україні загалом розвивалася широким фронтом, її роль у всіх сферах суспільного життя неухильно зростала. Проводилися дослідження у галузі металургії, електрозварювання, теоретичної фізики. Результати досліджень Ю.Кондратюка з теорії космічних польотів використовувалися спеціалістами вітчизняного ракетного двигунобудування поряд із працями К.Е.Ціолковського. Поступово розширювалися масштаби роботи у галузі суспільних наук. У листопаді 1945 р. було вирішено створити у складі АН УРСР сільськогосподарське відділення. У 1954 р. був утворений Кримський філіал АН УРСР. Розширилася мережа науково-дослідних установ. Серед новостворених - Харьківський інститут радіофізики та електроніки, фізико-технічний низьких температур, львівські - машинознавства та автоматики, суспільних наук, геології, корисних копалин, Київські інститути - металофізики, металокерамікиі спецсплавів.Зусилля вчених спрямовувалися передусім на розв’язання актуальних проблем індустріального розвитку, створення нових видів озброєння та техніки. Не зважаючи на некваліфіковане втручання партійних керівників в наукове життя та репресії, українські вчені збагатили науку багатьма розробками та винаходами. Вони чимало зробили для розвитку ракетної техніки, космонавтики, використання атомної енергії у військових та мирних цілях, взяли участь у підготовці до запуску першого штучного супутника Землі в жовтні 1957 р.У 40-х роках було створено новий напрям у теорії функцій - теорія квазіконформних відображень, що мало велике значення для розвитку газо- та гідродинаміки. Обширні дослідження проводились у галузі квантовоі теорії поля, теорії ймовірності, обчислювальної техніки. У 1948-1950 р. в Інституті електротехніки була створена перша в Європі електронна цифрова обчислювальна машина. З 1948 р. в Інституті фізики проводились дослідження в галузі фізики атомного ядра. Харківський ФТІ АН УРСР займався металургією атомної енергетики, ядерною фізикою надвисоких енергій, фізикою наднизьких напруг, ядерною фізикою. У галузі технічних наук розроблялась технологія одержання надміцного чавуну, електровимірювальні прилади, ряд автоматичних регуляторів для гідроелектростанцій, нові вугільні комбайни. Інститут електрозварювання АН УРСР розробив новий метод електролампового зварювання кожухів доменних печей, суден, мостів.

У 1949 р. в Інституті фізичної хімії одержано важкий азот. Інститут загальної та неорганічної хімії займався вирішенням проблем захисту водного басейну від забруднень шкідливими речовинами.

У сільському господарстві - виведення нових зернових і технічних культур, застосування нових добрив та методів обробки грунтів. Лисенківщина 1947-1948рр. - переслідування генетиків. Біологів було піддано критиці, що зумовило відставання у цій галузі. Зміцніла археологічна наука, але недостатнє фінансування та брак технічних можливостей призвели до втрати багатьох археологічних пам’яток. Інститут мовознавства - дослідження фонетичної системи, лексичного складу сучасноі української мови. Мистецтвознавці досліджували теорію та історію образотворчого мистецтва, музики, театру, кіно. Ця праця зазнавала ідеологічного тиску та некомпетентного втручання.Ідеологія та політична тактика носили відверто великоруський націоналістичний характер. У 60-80 рр. з’явилися нові наукові установи: інститути напівпровідників, радіотехніки, металофізики, кібернетики. Проводились дослідження в галузі фізики твердого тіла й низьких температур, надпровідників, напівпровідників, фізики плазми і керованого ядерного синтезу, освоєння корисних копалин. Також проводились дослідження в галузі хімічної технології та біохімії. Досягнення науково-технічного розвитку у 60-80 рр. В україні діяла широка мережа галузевих та вузівських науково-дослідницьких організацій і підрозділів: кафедр, проблемних лабораторій, науково-дослідних інститутів. Загальна кількість науковців на 1987р. -213 тис. (в 1960р. було 46 тис.). Істориками республіки було підготовлено й опубліковано багато праць, в яких всебічно досліджено багатовікову історію українського народу в нерозривному зв’язку з історією інших народів. Успішно розвивались численні напрями досліджень у багатьох точних науках, в галузях фізики, кібернетики, математики, хімії, біології, технічних, медичних і сільськогосподарських наук.

Недоліки науково-технічного розвитку Виробнича сфера не була зорієнтована на сприйняття наукових новацій та прогресивних ідей. Жорстке планування з постійно зростаючими показниками зумовило низьку спроможність економіки використовувати досягнення науково технічної революції, штовхало на пошук екстенсивних шляхів розвитку.Наукові розробки впроваджувалися здебільшого методами адміністративного тиску. Винятки становили лише розробки в інтересах військово-промислового комплексу. Науково-дослідні установи УРСР нерідко інтегрувалися в систему наукових установ СРСР, перетворювалися на їх периферійні придатки. Управління наукою монополізувалося невеликою групою вчених-адміністраторів з Москви. У їх руках зосереджувалося наукове виробництво та видавнича база, інформаційні канали, формування наукових напрямків

№58 Розвиток КПІ. Досягнення вчених КПІ в умовах розгортання науково-технічної революції

Ідея створення технічного навчального закладу виникла ще 18 лютого 1880р. Цукрозаводчики Південно-Західного краю, “бажаючи ознаменувати 25-річчя перебування на престолі Царя-Визволителя Олександра ІІ, вирішили зібрати необхідний капітал для cпорудження технічного закладу.” КПІ було засновано 25 листопада 1896 року.

Найбільш прийнятним типом нового навчального закладу визначити тип Політехнічного інституту, який складається з кількох відділів різних спеціальностей, за прикладом політехнікумів у Цюріху, Карлсрує, Мюнхені, Відні, Ганновері, Аахені, Дрездені, Ризі тощо.

Науково-методичну допомогу під час організації та встановлення інституту надали корифеї російської науки Д.І.Менделєєв, М.Є.Жуковський, К.А.Тімірязєв та ін. Першим головою Державної екзаменаційної комісії КПІ у 1903 році був Д.І.Менделєєв.

У конкурсі на проекти споруд Політехнічного інституту взяли участь відомі архитектори: Бенуа, Гоген, Кітнер, Кобелєв, Померанцев, Цендер та Шретер. Кращим був визнаний проект проф. І.С.Кітнера, за яким споруджено корпуси Київського політехнічного інституту.

Першим ректором політехнічного інституту 30 січня 1898 року було призначено професора Віктора Кирпичова.

Активно розвиваючись, Київський політехнічний інститут став базою розширення і зміцнення мережі вузів Києва й України. Так, на базі факультетів та окремих спеціальностей КПІ було створено більше десятка ВНЗ.

Враховуючи велику організаторську роль Київського політехнічного інституту в підготовці інженерних і наукових кадрів, Указом Президента України від 8 квітня 1995 року Київському політехнічному інституту надано статус національного.

Сьогодні Київський політехнічний інститут - найбільший вищий навчальний заклад України, один із найстаріших і найбільших технічних університетів світу. Університет працює і розвивається як кампус, в якому на одній території у 160 гектарів органічно поєднані умови для навчання та спорту, підвищення рівня культурного, наукового та інтелектуального розвитку, відпочинку всього 52-тисячного колективу.

З КПІ тісно пов’язане життя та діяльність відомих учених. У КПІ розпочав свою наукову діяльність відомий авіаконструктор І. І.Сікорський - конструктор перших у світі багатомоторних літаків. КПІ закінчив Б. Є. Патон, який вже майже 40 років є президентом Національної академії наук України. Тут працювали такі відомі вчені як:: Д. І. Менделєєв, С. П. Корольов - конструктор космічних кораблів А. М. Люлька - конструктор турбореактивних авіаційних двигунів. В КПІ також навчалися металург І. П. Бардін, енергетик О. В. Вінтер, авіаконструктор О. О. Мікулін.

Вчені КПІ внесли великий вклад у розвиток авіації, космонавтики, електрозварювання, порошкової металургії.