16. Дайте характеристаку діяльності Української Центральної Ради у боротьбі за відродження української держави. Визначте етнополітичний аспект цієї діяльності.

Добу ЦР залежно від домінуючих в державотворчому процесі ідей, фахівці поділяють на 2 етапи: автономістичний(берез 1917- січ 1918) та самостійницький(січ-квіт 1918). Чому в Україні переважали автономістські, а не самостійн. настрої? 1.програмною засадою більшості політ партій ЦР була саме політ автономія. 2.ідея самостійн не набула поширення в масах. 3.серед укр політ еліти були сподівання на вирішення національного питання революц демократією Росії.

З метою визнання автономії Укр. в травні 1917 до Петрограда їде делегація очолювана лідерами най вплив партій укр.(Винниченко, Єфремов, Ковалевський). Проте Тимчасовий уряд відхилив вимоги щодо автономії, мотивуючи це тим, що ЦР не була обрана шляхом всенародного голосування і тому не може висловл волю всього укр. народу, а також тим, що питання про адміністративний устрій майб Рос федер республіки мають вирішувати тільки Установчі збори. Це рішення надзвичайно загострило укр. – рос питання.

23 червня 1917 ЦР приймає 1 Універсал, у якому проголошує автономію України. Першим кроком після цього стало створення тимчасового революц уряду-Ген секретаріату на чолі з Винниченком. Така активна державотворча діяльність виклик занепокоєння у Петрограді. Саме тому 28 червня 1917в Київ прибуває делегація для переговорів. Знайдений тут компроміс став причиною урядової кризи в Росії. Більшістю голосів Тимчас уряду було прийнято угоду, зміст якої, став основою 2 універсалу ЦР, проголошеного 3 липня 1917.

Дотримуючись узятих на себе повноважень ЦР вводить до складу Ради і Ген секретаріату 30% представників нац меншин, а 16 липня 1917 приймає Статут вищого управління України. Серпнева спроба реакційного корнілівського заколоту, хаос, безладдя восени 1917 підштовхнули ЦР до активних дій. Отже проголошення автономії, здійсн ЦР, відповідало вимогам часу і було логічним кроком у розвитку укр. нац демократичної революції.

ЦР в день петроградського перевороту ініціює утворення в Києві Крайового комітету охорони революції в україні.Далі продовжуючи свою власну державотворчу лінію, 7 листопада 1917 ЦР ухвалює 3 універсал, у якому проголошує утворення укр. нар республіки(УНР) у межах 9 укр губерній.

Каталізатором подій 1917 став маніфест РНК з ультимативними вимогами до ЦР.Яка після відхилення улитим 5 грудня, перебувала у стані війни з Раднаркомом Росії. 15 грудня утворено Особливий комітет з оборони України(Порш, Петлюра, Єщенко).

Нерішучість та непослідовність ЦР призвели до фатальної поразки під Крутами 16 січня 1918. Далі ЦР втрачала позицію за позицією.

А уже 29 квітня 1918 ЦР ухвалила конституцію УНР, а Всеукр хліборобський з’їзд проголосив П.Скоропадського гетьманом України.

Внаслідок майже безкровного державного перевороту ЦР була розпущена і в українських землях виникло держ утворення – гетьманат Українська держава.

17.Історичні особливості пошуку оптимальних моделей будівництва незалежної України. Еволюція українського державотворення в 1917-1920рр.

Ставлячи в центр уваги міркування безпосередніх учасників Української революції і, водночас учених і істориків слід виділити деякі основні уроки подій 1917-1920рр. Ці автори вважають, що одержане в спадщину неструктуроване українське суспільство було важко організувати на цілеспрямовані дії, передусім через низький ступінь свідомості його членів. Серйозні проблеми виникли під час революції через розходження між політичними партіями, які намагалися очолити визвольний рух. Серйозно зашкодив Українській революції, на думку І.Мазепи, режим гетьманщини. У вину йому ставиться успіх більшовицької пропаганди в масах не тільки проти курсу П.Скоропадського, але й проти українського визвольного руху взагалі, а також розвал єдиного національного фронту, що склався за часів Центральної Ради. Всі автори засуджують отаманщину, а С.Петлюра констатує той факт, що селянин, чинив опір усім владам, в тому числі і рідній, українській.В.Винниченко вважав серйозним прорахунком Української революції те, що на свій гребінь вона винесла політиків, які еволюціонували в бік буржуазної державності – всупереч об’єктивним обставинам. Серйозною вадою революції стали відсутність єдності, розбіжність і, навіть, суперництво всередині українського проводу. На результати боротьби за українську справу згубно вплинув несприятливий зовнішній чинник, практично всуціль вороже оточення УНР, військове втручання тощо. Україна була ще не готова до великих подій, вважає І.Мазепа.Критично оцінюючи досвід 1917-1920рр., автори не були схильні перекреслювати значення Української революції. С.Петлюра заявляв, що єдиною боротьбою, упертою і безкомпромісною, ми показали світові, що Україна є, що її народ живе і бореться за своє право, за свою свободу й державну незалежність.