- •1.Державне право зарубіжних країн як наука і навчальна дисципліна
- •2.Структура
- •3. Конституційно-правові норми ,институти
- •4.Джерела
- •5. Конституція як джерело
- •6. Закони
- •7. Акти органів конституційного контролю (нагляду) і судові прецеденти як джерела державного права.
- •8.Конституційні звичаї
- •9. Договори як джерела
- •10. Основні риси і особливості післявоєнних конституцій зарубіжних країн (Франція, фрн, Японія
- •11. Форма конституції
- •12.Структура Конституцій
- •13. Підготовка, прийняття, зміна і скасування конституції
- •14. Прийняття конституції представницькими органами
- •15. Прийняття конституції виборчим корпусом
- •16.Класифікація Конституцій
- •17. Права людини і права громадянина
- •18.Рівність прав, свобод і обов'язків
- •19. Історичний розвиток прав і свобод
- •20. Гарантії прав і свобод
- •21. Поняття громадянства
- •22. Набуття громадянства
- •23. Припинення громадянства
- •24. Особисті (громадянські) права, свободи та обов'язки
- •25. Політичні права, свободи і обов'язки.
- •26. Економічні, соціальні и культурні права, свободи і обов'язки.
- •28. Поняття політичних партій, їх сутність, організація та функції
- •29. Основні види політичних партій в зарубіжних країнах.
- •30. Організаційна структура політичних партій.
- •31. Партійні системи
- •32. Форма правління в зарубіжних країнах
- •35.Форма державного (територіально-політичного) пристрої
- •36. Унітарна держава
- •37. Федеративна держава
- •41.0Знаки і види демократичного режиму.
- •42. Парламентський і міністеріальний державні режими
- •43. Поняття і принципи виборчого права. Активне і пасивне виборче право. Виборчі цензи.
- •45. Поняття виборчої системи. Мажоритарна і пропорціональна виборчі
- •47. Виникнення и розвиток парламенту. Парламент и парламентаризм.
- •48. Структура парламенту і організація його палат. Загальна характеристика верхніх палат в двопалатних парламентах.
- •49. Посадові особи палат парламенту і їх правове становище.
- •50. Компетенція парламентів і способи її закріплення.
- •51. Правове положення комітетів парламенту.
- •52. Статус парламентаря. Юридична природа депутатського мандата. Парламентський імунітет, індемнітет.
- •53.Законодавчий процес і його стадії.
- •54. Контроль парламентів за діяльністю урядів у парламентарних країнах.
- •55. Голова держави: поняття, основні ознаки і види. Місце голови держави в системі вищих органів державної влади.
- •56. Монарх. Правове положення монарху. Порядок успадкування престолу.
- •57. Президент. Правове положення президенту.
- •58. Способи обрання президента. Переобрання президента.
- •59. Повноваження, обов'язки і відповідальність президента.
- •60. Місце уряду у системі вищих органів влади.
- •61. Види урядів.
- •62. Состав урядів.
- •63. Порядок формування урядів і йото залежність від форми правління.
- •64. Повноваження урядів.
- •65. Інститут конституційного контролю /нагляду/ в зарубіжних країнах.
- •92. Федеральний уряд і канцлер Німеччини.
- •93.Нету
- •95. Політична система Японії.
- •96. Конституція Японії 1947 p.
- •98. Парламент Японії, його структура. Способи прийняття законів.
60. Місце уряду у системі вищих органів влади.
Поняття уряду є неоднозначним, так як в різних країнах він виконує неоднакові функції, є різним за способом формування та за місцем в системі органів державної влади.
В одних країнах (більшості) уряд є органом, який очолює виконавчу владу, в інших країнах під цим поняттям розуміють весь державний механізм, який включає як виконавчу, так і законодавчу та судову владу.
Але, як правило, під урядом розуміють державний колегіальний орган, за допомогою якого здійснюється щоденне поточне керівництво внутрішньою і зовнішньою політикою, таким чином це є орган універсальної компетенції, який здійснює виконавчу і розпорядчу владу в країні (таке визначення підходить для країн парламентської та змішаної форми правління, але не для країн президентської форми правління та дуалістичних і абсолютних монархій, оскільки, наприклад, Кабінет при Президенті США не є колегіальним органом, так як рішення приймаються не більшістю голосів, а главою держави.
Органи виконавчої влади – сукупність державних установ, що здійснюють адміністративні і політичні функції держави.
Уряд, як верхівка виконавчої влади, у більшості країнах здійснює загальне управління справами держави, керує її внутрішньою та зовнішньою політикою.
Діяльність урядів у багатьох державах виходить далеко за межі виконавчої влади, наприклад, вони виконують і ряд функцій політичного характеру (особливо в парламентських республіках).
Правовий статус урядів в багатьох країнах не деталізується, уряд може вирішувати найрізноманітніші питання, які не завжди можна регламентувати наперед. В сучасних конституціях, як правило перераховуються повноваження уряду, але це не завжди вдається зробити, оскільки на практиці уряд є дуже мобільним органом, тому така регламентація є досить відносною.
Наприклад, в конституції США нічого не сказано про повноваження уряду.
Загальна тенденція, яка спостерігається, свідчить про зростання ролі уряду, особливо у парламентських та напівпрезидентських республіках.
Уряд часто є ініціатором законодавства з питань державного регулювання економіки.
Залежно від політичної практики, історичних умов і національних традицій посилення позиції уряду набуває різноманітних форм, що в кінцевому підсумку зумовлюється існуючими формами правління.
У парламентських країнах піднесенню ролі уряду над парламентом сприяє та обставина, що формування уряду здійснюється тією партією (партіями), які мають більшість у парламенті.
Президентська форма правління характеризується тим, що Президент очолює уряд, який не несе відповідальності перед парламентом. Як правило в президентських республіках засідання уряду проводяться дуже рідко, бо всі питання вирішуються Президентом разом з міністром, що спеціалізується у відповідній галузі.
Змішана (дуалістична) модель уряду існує в Франції, яка полягає в тому, що президент призначає Прем’єр-міністра, який керує діяльністю уряду і голову у Раді міністрів. Уряд активно використовує своє право законодавчої ініціативи, видає власні акти, які сприяють посиленню позицій уряду в системі вищих органів влади.
В зарубіжних країнах вищий орган виконавчої влад може мати різні назви: Рада Міністрів, Кабінет, Кабінет Міністрів, Державна Рада, Адміністративна Рада, Федеральна Рада тощо.