27. Рак легень. Класифікація, клініка, діагностика, принцип лікування.

Рак легень- пухлина, яка розвивається з епітеліальних клітин бронхів,або альвеол, невелика частина має мезенхімальну і нейрогенну природу.

Класифікація.

Первинні-пухлини легень виходять з клітин бронхолегеневої тканини, плеври.

Вторинні- розвиваються із занесених током крові або лімфи пухлинних клітин, метастази, а також вростання в бронхи, легені і плевру пухлини з сусідніх органів і тканин.

За міжнародною класифікацією:

І. плоскоклітинний або епідермальний

ІІ. Дрібноклітинний

• Вівсяноклітинний (лімфоцитоподібний)

• Проміжноклітинний

• Комбінований вівсяноклітинний

ІІІ. Аденокарцинома:

• Ацинарна

• Папілярна

• Бронхоальвеолярний

• Солідний рак з утворенням муцину

ІV. Крупноклітинний

• залозисто- плоскоклітинний

• карциноїдна пухлина

VІІ. Рак бронхіальних залоз:

• Аденокістозний

• Мукоепідермоїдний

VІІІ. Інші пухлини

Клініка. Симптоматика раку легень визначається локалізацією пухлини в легені, розповсюдженістю процесу і відсутністю захворювань, які часто передують розвитку раку легень.

При периферійному:кашель(спочатку сухий, потім з незначним харкотинням), біль в грудях на стороні ураження, збільшення лімфовузлів надключичних ділянок, параліч гортані, поява метастазів в підшкірній клітковині.

Діагностика. Комплексне рентгенологічне дослідження, яке передбачає використання рентгенографії, томографії, пневмомедіастінографії, ангіопневмографії, комп’ютерної томографії.

Лікування. Хірургічне; комбіноване(хірургічне+променева терапія); променева тераія; Хіміотерапія; комплексні методи лікування.

28.Кардіоспазм. Класифікація, клініка, діагностика, принцип лікування.

Ахалазія – нервово-мязове захворювання стравоходу, при якому порушується проходження харчових мас із стравоходу в шлунок, внаслідок відсутності рефлекторного розкриття кардії під час ковтання.

Клініка: дисфагія, регургітація, біль за грудиною, аерофагія, гідрофагія, ↑ слиновиділення, неприємний запах з рота.

Діагностика: рентген, езофагоскопія.

Лікування: 1. Консервативне – включає комплекс лікувальних препаратів, що регулюють діяльність центральної та вегетативної нервової систем; кардіодилатацію пневматичним кардіодилататором. 2. Хірургічне лікування – застосовують різні види кардіопластики. Найпоширеніша – поза слизова езофагокардіоміотомія за Геллером.

Стадії:

1. Рання – функціональний спазм переміжного непостійного характеру, розширення не спостерігається.

2. Стійкий спазм кардії з невеликим розширенням стравоходу.

3. Рубцевих змін м’язових шарів кардії з вираженим розширенням.

4. Різко виражений стеноз кардії з великою дилатацією стравоходу, часто S- подібної форми та езофагітом.

30. Дивертикул стравоходу, клініка, діагностика, лікування.

Дивертикули стравоходу — це мішкоподібні, тотожні з ним за структурою випинання стінки, в яких можуть затримуватись слиз та залишки їжі.

Клінічні прояви у хворих з дивертикулами стравоходу, як правило, пов’язані з появою ускладнень.

Симптоматологія ценкерівських дивертикулів стравоходу залежить від стадії розвитку та їх величини.

Салівація, дряпання в горлі, незручності при ковтанні та кашель з’являються на пізніх стадіях розвитку дивертикула.

Дисфагія – часто пов’язана із затримкою їжі в дивертикулі. При цьому виникає припухлість на шиї зліва. Хворі, щоб проковтнути їжу, натискають на цю припухлість або виконують зовсім незвичні рухи шиєю.

Какосмія – неприємний запах з рота внаслідок загнивання залишків їжі в дивертикулі.

Симптом «мокрої подушки» пов'язаний із підвищеною салівацією і витіканнм слини та слизу з рота.

Біфуркаційні дивертикули розмірами до 2 см рідко бувають ускладненими і тому перебігають безсимптомно. При дивертикулах більших розмірів такі ускладнення можуть виникати досить часто. Вони й визначають перебіг захворювання та його симптоматику.

Епіфренальні дивертикули можуть досягати значно більших розмірів, у них, також, частіше розвивається дивертикуліт та інші ускладнення. Заповнений їжею, такий дивертикул може здавлювати шийні органи, а інколи ускладнюватись ахалазією стравохідно — кардіального переходу.

Діагностика контрастного рентгенівського обстеження із суспензією сульфату барію, а також езофагоскопія.

Лікування. Оперативне (переважно)—резекція дивертикула стравоходу.Консервативне (при відмові хворого в оперативному чи важкості стану хворого) дотримання дієти, що щадить, оптимальне положення тіла хворого при їжі, лаваж після їжі, періодичне промивання стравоходу теплої мінеральної або кип'яченою водою. У випадку розвитку дівертікуліта застосовується медикаментозне лікування; за відсутності ефекту від терапевтичних заходів або при ускладненнях показана операція.