25. Ознаки клінічної смерті. Серцево-легенева реанімація.

Клінічна смертъ — це стан, який характеризується непритомністю, зупиненням серця та дихання і триває протягом декількох хвилин до розвитку незворотних змін у вищих відділах ЦНС, тобто є перехідним етапом між життям та смертю.

Ознаки:відсутність пульсу на магістральних судинах; відсутність дихання; розширення зінниці; відсутність свідомост; зміна кольору шкірних покривів; атонія; арефлексія.

Реанімащя— комплекс лікувальних заходів із відновлення життєво важливих функцій, який застосовують у разі зупинення кровообігу і дихання.

Послідовність дій:

1.забезпечення прохідності дихальних шляхів:

2.проведення ШВЛ:

реаніматор робить глибокий вдих, потім щільно притискається своїми губами до відкритого рота потерпілого (або обхопивши губами його ніс, а у немовлят — і ніс, і рот) і вдуває повітря в його легені, закриваючи ніс пальцями руки.

На початку реанімації завжди проводять 3—5 глибоких вдихів поспіль, а потім переходять на ритм: 1 дихання через 5 с (тобто 12 дихань за 1 хв), у дігей — 24— 30 дихань за 1 хв. Основною ознакою ефективності ШВЛ є рухи грудної клітки на вдиху і видиху.

3.підтримання штучного кровообігу. Найпростішим і досить ефективним способом відновлення кровообігу є масаж серця з обов’язковою ШВЛ.

Для проведення закритого масажу серця потерпілого кладуть на спину на тверду основу. Реаніматор стає збоку від потерпілого і кладе кисть однієї руки на нижньосерединну третину груднини, а кисть другої — зверху, упоперек першій для збільшення тиску. кількість компресій грудної клітки має бути в межах 60—80 за 1 хв.

26. Опіки стравоходу. Класифікація, клініка, діагностика, перша допомога та лікування.

Опіки стравоходу- результат дії хімічних або термічних факторів від випадкового чи із суїцидальною спробою вживання кислот, лугів та інших речовин.

Ступені:

І- ураж слиз обол (поверхневий опік)

ІІ- ураж до м’язової оболонки включно (глибокий)

ІІІ- ураж всіх оболонок та параеозофагеальної клітковини

Стадії:

1.гіперемія та набряк

2.некроз та вираз кування

3.грануляція

4.рубцування

Періоди:

1. Гострий – гіперемія, набряк, вираз кування силиз.обол.

2. Підгострий – період грануляцій.

3. Хронічний – період прогресивного рубцевого звуження стравоходу, проведення дифузії, схуднення.

Клініка: печія, сильний біль в рот.порожнині, глотці та за грудиною, набряк губ, хворий блідий, зниження пульсу, збільшення температури, шок, задишка, дисфогія, блювання.

Лікування: госпіталізують в хір.відділення, ін’єкції морфіну, введення шлункового зонда. При отруєнні угами промивають розведеним розчином оцтової к-ти або рослинним маслом, при отруєнні кислотою – розчином паташу. Парентерально вводять антибіотики широкого спектру дії. Бужування проводять з 5-14 доби. Спочатку обережно вводять покритий маслом м’який зонд діаметром 15 мм. Залишають на 30 хв. Повторяють щоденно 3 тиж. Калібр зонда збільшують до 20 мм. Якщо немає ознак стенозу, то бужування проводять 1 р.н.тиж, ще приблизно 2 міс.