23. Травматичний шок. Фази шоку. Лікування шоку.

Травматичний шок – викликаний травмою важкий стан, що супроводжується вираженими порушеннями функцій життєво важливих органів, в першу чергу кровообігу і дихання. Основні фактори- сильне подразнення і втрата великої кількості крові.

Фази:

1. Еректильна – виникає у момент травмування. Внаслідок больових імпульсів, що йдуть від зони ураження, виникає різке збудження нервової системи, підвищується обмін речовин, у крові підвищується вміст адреналіну, прискорюється дихання, спостерігається спазм кровоносних судин, посилюється діяльність ендокринних залоз-гіпофізу, надниркових залоз. Ця фаза шоку дуже короткочасна та проявляється явним психомоторним збудженням.

2. Торпідна(загальмованості)- виникає коли захисні властивості організму швидко виснажуються, компенсаторні можливості вгасають.- тоді виникає пригнічення діяльності нервової системи, серця, легенів, печінки, нирок. Токсичні речовини, що накопичуються у крові, викликають параліч судин та капілярів. Знижується артеріальний тиск, надходження крові до органів різко зменшується, посилюється кисневе голодування, - усе це дуже швидко може привести до загибелі нервових клітин та смерті постраждалого

Лікування. Усунення причин шоку, надання хворому або кінцівці положення, при якому менше умов для посилення болю, гостроту болю зменшують знеболювальними, снодійними та седативними засобами.Основним лікуванням порушень кровообігу при шоці є поповнення обєму циркулюючої крові. Вводять кровозамінні рідини(поліглюкін, гемодез), переливанн крові, розчинів глюкози та ізотонічного розчину хлорида натрію.

24. Клінічна картина раку стравоходу. Його діагностика та принципи лікування.

Клініка. Початок розвитку раку стравоходу відбувається безсимптомно. Дисфагія є першим симптомом захворювання, але по суті це пізній симптом, що виникає після закриття просвіту стравоходу пухлиною на 2/3. Біль – частий симптом раку стравоходу (болі за грудиною, які виникають під час приймання їжі). Відригування і стравохідна блювота з’являється при значному стенозуванні стравоходу.

Діагностика. Головним методом діагностики раку стравоходу є рентгенологічне дослідження, а також езофагоскопія. Цитологічне дослідження в поєднанні з біопсією у більшості хворих дозволяє підтвердити або відхилити діагноз раку. При проведенні диференційного діагнозу раку стравоходу необхідно відхилити інші захворювання, що супроводжуються дисфагією: ахалазією кардії, рубцеві звуження, доброякісні стенози у хворих з пептичним езофагітом, доброякісні пухлини стравоходу, тощо.

Лікування. Вибір методу лікування раку стравоходу залежність від рівня локалізації пухлини, стадії процесу, наявності супутніх захворювань. Раки шийного та верхньогрудного відділів успішно лікують за допомогою променевої терапії. При ракові середньогрудного відділу виконують операцію Добромислова-Торека, з наступним створенням штучного стравоходу з товстої чи тонкої кишок, у більш молодих хворих можливе виконання резекції стравоходу з накладанням анастомозу між культею стравоходу і переміщеним в праву плевральну порожнину шлунком (операція Л’юіса). При раках нижньогрудного відділу стравоходу є його резекція з одночасним накладанням внутрішньогрудного стравохідно-шлункового анастомозу.

Якщо пухлина іноперабильна, або є суттєві противопоказання до операції виконуються паліативні втручання в цілях відновлення прохідності стравоходу – реканалізації пухлини, накладання гастростоми.