53.Суспільна характеристика Європи

Демографія

Європу населяє 729 млн. мешканців (11% світового населення — 01.07.2008); густота населення без Росії — 97 мешканців на км² (у 2 рази перевищує середньосвітову), найбільша (200—370) — в Нідерландах, Бельгії, Великій Британії та Німеччині, найменша (3-15) — в Ісландії, Норвегії та Фінляндії; природний приріст у 12 країнах від'ємний (в Латвії, Естонії та Росії — нижче 5%). Загалом для Європи характерна депопуляція на рівні 0,04%; бл. 20% від усього населення — у віці 15 та менше років; у віці 65 та більше — 15%.

У містах мешкає понад 70% населення; найбільші міські агломерації: Лондон, Москва, Париж, Рурштадт, Санкт-Петербург, Стамбул. Найбільші міста (з населенням більш 1,5 млн.): Афіни, Барселона, Берлін, Бухарест, Будапешт, Відень, Варшава, Гамбурґ, Київ, Лондон, Мадрид, Манчестер, Мілан, Москва, Париж, Рим, Санкт-Петербург, Стамбул.

Етнографія

Досить детальному вивченню етнографічної ситуації у Європі були присвячені дослідження, пов'язані з Версальським мирним договором. Роботи виконувались у багатьох країнах з метою встановлення етнічних меж і, на їх підставі, міждержавних кордонів [1].

Релігія

У Європі переважає християнська релігія. Багато людей належать до римо-католицької Церкви, центр якої у Ватикані. У Північній Європі поширене протестанство, а в Східній та Південно-Східній - православ'я.

Нині у Європі проживає близько 700 млн чол. Населення континенту належить до європеоїдної раси. (Пригадайте характерні риси людей цієї раси?)

Найбільша кількість європейських жителів спілкується мовами слов'янської (країни Східної Європи), германської (західноєвропейські країни) та романської (народи Південно-Західної Європи) мовних груп.

Майже в усіх країнах Європи пануючою релігією є християнство. Тільки в окремих країнах є мусульмани та індуси.

Кількість населення Європи залежить як від природного приросту, так і від міграцій. В останні десятиліття в Європі помітно знижується народжуваність, спостерігається низький природний приріст населення — близько 1%. З низькою народжуваністю пов'язані зміни у віковому складі населення. У багатьох країнах відбувається зменшення частки дітей і молоді та, як наслідок, підвищення частки літніх людей.

В Європі населення розміщено більш-менш рівномірно, але характеризується високою густотою. Тут немає малозаселених або незаселених територій, як в інших частинах світу. Рекордсменом за густотою населення є район долини Рейну. (За картою атласу "Густота населення" відшукайте райони з найбільшою і найменшою густотою населення.)

Дуже висока густота населення у містах: 3/5 від загальної кількості населення становлять міські жителі.

Європейські міста мають своєрідне планування. В більшості стародавніх міст центральна частина являє собою лабіринт вузьких вулиць, що ведуть до центральної площі. Тут збереглося багато давніх соборів і фортець (мал. 193, 194). Окремі міста неухильно зростають, подекуди зливаються з передмістями, утворюючи агломерації (Рурська, Лондонська, Донецька та ін.

54. Фіз-географ. Положення Європи

Європа знаходиться в центрі материкової – Північної півкулі, її площа – близько 10 млн. км², це приблизно відповідає 15 територіям України. Гринвіцький меридіан "відтинає” крайню західну частину Європи, основна територія знаходиться в межах помірних широт. Лише крайні її частини на півночі та півдні знаходяться у субарктичному і тропічному поясах. Деякі острови розташовані в Арктиці. На крайній півночі на територію Європи "заходить” Північне полярне коло, за цим "кордоном полярної ночі” розташовані райони з досить суворими для цієї частини світу кліматичними умовами.

Крайні точки Європи:

– північна – мис Нордкін на Скандинавському півострові (Норвегія)

– південна – мис Маррокі (розташований на острові Тарифа, з’єднаному дамбою з Піренейським півостровом, Іспанія

– західна – мис Рока на Піренейському півострові (Португалія)

– східна – східне підніжжя Полярного Уралу біля Байдарацької губи.

Найближчим до Європи материком є Африка, у районі Гібралтарської протоки вони зближаються на відстань до 15-20 км.

На відміну від інших частин світу, Європа лише з трьох боків оточена морями. Вона омивається Атлантичним і Північним Льодовитим океанами та їхніми морями. На північному сході, півночі і північному заході європейські береги омивають холодні води Карського, Баренцева, Білого і Норвезького морів, на заході – Балтійське і Північне моря. На півдні Європу ніжать теплі води Середземного моря, а також Мармурового, Чорного, Азовського морів – вони глибоко врізаються в територію материка Євразія.

Береги цієї частини світу сильно порізані, за рочленованістю берегової лінії Європа є "чемпіоном світу”.

Найбільші півострови – Скандинавський, Піренейський, Апенінський, Ютландія, Балканський і Кримський. На півострови припадає близько чверті території – це теж світовий рекорд.

Найбільшими островами є Великобританія, Ісландія, Нова Земля, Земля Франца-Йосипа, Шпіцберген, Ірландія, Корсика, Сардинія, Сицилія.

Великий вплив на формування природи західної і північної частини Європи і господарської діяльності у цих районах здійснює Північноатлантична течія. Ця поверхнева, стійка течія є продовженням найбільшої на Землі теплої течії – Гольфстриму.

Природна річ, течія істотно впливає на клімат Європи, завдяки їй підвищується температура повітря, збільшується кількість опадів. Недарма Північноатлантичну течію називають "водяним опаленням” західної і північної частини Європи.

Отже, Європа знаходиться у північній півкулі, основна частина її території розташована в межах помірних широт. Завдяки особливостям фізико-географічного положення, Європа має в своєму розпорядженні більш сприятливі природні умови, порівняно з регіоном Азії, котрий відповідає їй за широтним розташуванням.