3. Охарактеризуйте вчення про міжнар.Географ.Поділ праці.

Міжнародний географічний поділ праці (МГПП) – форма суспільно-територіал. поділу праці, тобто поділу праці між країнами, спеціалізація їх виробництва на певних видах продукції, якими вони обмінюються. Спеціалізація виробництва можлива за певних умов.

Для формування МГПП необхідні такі умови: - країна виробник повинна мати будь-які переваги у розвитку даної галузі з-поміж інших країн; - поза країною-виробником повинні існувати країни, де виникає попит на її продукцію за вищою ціною; - витрати на перевезення продукції з місця виробництва до місця споживання не повинні поглинати різницю між ціною виробництва та ціною продажу (країна-виробник повинна отримувати прибуток).

Ступінь залучення будь-якої держави до МГПП залежить насамперед від рівня розвитку її продуктивних сил. Тому економічно розвинуті країни посідають провідні позиції в сучасному міжнародному поділі праці, особливо у випуску наукомісткої продукції. Підвищення ролі у МГПП багатьох країн Азії, Африки та Латин. Амер.відбувається переважно за рахунок ресурсопостачання в економічно розвинуті країни, тобто зберігається їх сировинна спеціалізація.

4. Охарактеризуйте вчення про територіальну організацію суспільства і господарства

Вчення про територіальну організацію суспільства й господарства (ТОСГ). Це вчення узагальнює та інтегрує весь напрацьований економіко-географічною наукою теоретичний інструментарій. Поняття „територіальна організація суспільства й господарства” охоплює всі аспекти розміщення продуктивних сил, розселення людей, соціальної, демографічної, економічної та екологічної політики. Територіальна організація суспільства й господарства – поєднання функціонуючих територіальних структур (розміщення населення, виробництва, природокористування), пов’язаних структурами управління з метою відтворення життя суспільства. Територіальна організація суспільства й господарства постає одночасно як явище і як процес. Як явище воно реалізується у формі ієрархічно супідрядних соціально-економічних систем (регіонів) різного рангу. Як процес – відбувається у постійному русі всього соціально-економічного життя населення в просторі й часі.

5. Дайте характеристику теорії географ.Детермінізму.

Географі́чний детерміні́зм — це форма натуралістичних вчень, які приписували провідну роль у розвитку суспільства і народів їхньому географічному положенню; однин з різновидів детермінізму. Найяскравішим представником цієї ідеї виступав французький філософ XVIII ст. Ш. Монтеск'є, який зробив спробу вивести з географічних умов, що обумовлені географічним положенням, характер і звичаї народів, їх господарський і політичний устрій. Цю ідею розвивало багато вчених XIX ст.: англійський історик Г. Букль, французький географ — Е. Реклю, американський географ Е. Гантінгтон, відомий російський вчений українського походження Л. Мечников та інші. Так, наприклад, Е. Реклю, який зробив опис усіх країн земної кулі, характеризуючи господарство, надавав вирішального значення впливові природних умов, які визначаються насамперед географічним положенням. На близьких до Е. Реклю позиціях стояв його соратник Л. Мечников. У праці «Цивілізація і великі історичні ріки» ним запропоновано «географічну теорію прогресу й соціального розвитку», в якій головним фактором прогресу названо географічне середовище. Вирішальну роль у розвитку суспільства і поширенні цивілізацій він відводив річкам, морям, океанам. Відповідно до цього, всю історію людського суспільства він поділяв на три етапи: річкова цивілізація, середземноморська цивілізація, океанічна цивілізація. Патріархом напрямку географічного детермінізму вважають німецького географа, основоположника політичної географії кінця XIX ст. Ф. Ратцеля.

Головна його заслуга в тому, що він намагався пов'язати між собою політику і географію, вивчити політику тієї чи іншої країни, виходячи з її географічного положення у певному просторі. У своїй книзі «Політична географія» (1897), зокрема у четвертому розділі він акцентує увагу на політико-географічному положенні держави.