
- •Формування творчого обдарування е. Золя.
- •Жанрове розмаїття творчості.
- •Е.Золя і розвиток імпресіонізму у Франції.
- •1.3.Громадсько-політична позиція митця (справа Дрейфуса).
- •Е. Золя – теоретик натуралізму. Естетична програма письменника.
- •3.Художні особливості епопеї «Ругон-Маккари».
- •Історія написання.
- •Жанрово-тематична специфіка
- •3.3 Образна система твору.
- •4.Вплив французького художника на розвиток мистецтва слова.
- •5.Творча рецепція доробку е.Золя в Україні.
- •1.Жанрово-тематичне розмаїття творчості а.Конан Дойла.
- •2. А.Конан Дойл і розвиток жанру детективу: традиції і новаторство.
- •3.Жанрово-тематичні особливості циклу творів про Шерлока Холмса і доктора Ватсона
- •3.1.Історія створення та критичної рецепції.
- •Система прототипів.
- •3.3. Секрет популярності детективів англійського письменника
- •Кінематографічна історія циклу творів Конан Дойла про Шерлока Холмса і доктора Ватсона.
- •Вплив а.Конан Дойла на розвиток детективу (Жорж Сіменон, Агата Крісті та ін.).
- •Т.Драйзер – майстер реалістичної прози. Особливості творчого методу.
- •Риси автобіографізму у романі «Дженні Герхардт».
- •3.Жанрова природа роману «Сестра Кері».
- •4.Образна символіка роману «Американська трагедія».
- •5.Проблематика «Трилогії бажань» («Фінансист», «Титан», «Стоїк»)
- •6.Традиції т.Драйзера і сучасний літературний процес.
- •1. Особливості творчого методу Дж.Лондона.
- •2.Періодизація творчості американського письменника.
- •3.Тематична палітра новелістики Дж.Лондона.
- •4..Проблема митця і мистецтва у романі «Мартін Іден».
- •Тема 5. В.Маяковський
- •3. Непересічність творчого обдарування.
- •4.Актуальні проблеми драматургії в.Маяковського
- •1. Своєрідність символізму поета.
- •2.Відображення релігії Вічної Жіночності у творчості митця.
- •3. Тематичне розмаїття о.Блока: тема «страшного світу»; романтичного «двобою з життям», «тема батьківщини».
- •4. Стихія російської революції в поемах «Скіфи» та «Дванадцять».
- •1. Від Чехонте до Чехова. Еволюція стилю прозаїка.
- •2. Поетика оповідань а.Чехова. Новаторство російського митця.
- •3. «Острів Сахалін» як вияв громадянської позиції письменника.
- •4. А.Чехов і розвиток мистецтва театру в Росії.
- •5. «Чайка» а Чехова як зразок «нової драми». Історія сценічної інтерпретації.
- •6. Вплив творчості а.Чехова на розвиток світової культури.
- •7.Чехов і Україна
- •1.Етапи творчої еволюції Кнута Гамсуна.
- •1.1. Риси імпресіонізму у творчості норвезького митця.
- •2.Автобіографічна основа роману «Голод»
- •3.«Пан» к.Гамсуна як модерністський роман
- •3.1.Історія написання роману
- •3.2.Семантика назви
- •3.3.Тематика і проблематика
2. А.Конан Дойл і розвиток жанру детективу: традиції і новаторство.
Детекти́в (англ. detective — «агент розшуку», з лат. detectio — «розкриття») — різновид пригодницької літератури, передусім прозаїчні твори, в яких розкривається певна таємниця, пов'язана із злочином. Серед представників цього жанру — Едгар По, Вілкі Коллінз, Артур Конан Дойл, Агата Крісті, Ерл Стенлі Ґарднер та ін. Основна ознака детектива як жанру — наявність у творі якоїсь загадкової події, обставини якої невідомі і мають бути виясненні. Найчастіше описувана подія — це злочин, хоча існують детективи, в яких розслідують події, що не є злочинними (так, в «Записках про Шерлока Холмса», які звичайно відносять до жанру детектива, в п'яти розповідях з вісімнадцяти злочину немає).Суттєвою особливістю детектива є те, що справжні обставини події не повідомляються читачеві, принаймні, в повному обсязі, до закінчення розслідування. Замість цього, читач проводиться автором через процес розслідування, отримуючи можливість на кожному його етапі будувати власні версії і оцінювати вже відомі факти. Якщо в творі одразу описують всі деталі події, або ця подія не містить нічого загадкового, то його вже варто віднести не до чистого детективу, а до споріднених жанрів (бойовик, поліцейський роман і т. д.).
3.Жанрово-тематичні особливості циклу творів про Шерлока Холмса і доктора Ватсона
3.1.Історія створення та критичної рецепції.
1885 року він захистив дисертацію, а в 1887-му побачила світ перша його повість — «Етюд у багряних тонах». Головні персонажі цього твору потім довго не розлучалися з письменником. Це були доктор Ватсон і Шерлок Холмс.Перше оповідання з серії «Пригоди Шерлока Холмса», «Скандал у Богемії», з’явилося в липні 1891 року в «Стренд мегезін», і детектив із Бейкер-стріт надійно закріпився на сторінках цього часопису. Конан Дойль потрапив на якийсь час під владу власного персонажа. Через два роки він, незважаючи на всю свою витримку, здоров’я і плодючість, відчуває нав’язливу потребу продовжувати нескінченний ланцюг пригод Шерлока Холмса. «Дорога матусю, — повідомляв він Мері Фолі в одному з листів. — ...Я вирішив убити Шерлока Холмса. Він відриває мене від важливіших справ». «Кровожерливий» намір було виконано: в оповіданні «Остання справа Холмса» (1893) Шерлок Холмс загинув у сутичці з професором Моріарті. Але відкараскатися від улюбленця читацької публіки виявилося не так просто.І таку людину письменник, що її породив, вирішив погубити! Втрутилася сама королева Вікторія: її величність відмовляється вірити в загибель Шерлока Холмса. Невже переміг цей закоренілий злочинець, професор Моріарті? Королева впевнена, великий сищик не загинув. Це просто якась витівка з його боку... Хіба сер Артур Конан Дойль (К.Дойль отримав дворянське лицарське звання і титул сера і був визнаний офіційною Англією) іншої думки?
Система прототипів.
Чи знаємо ми попередників Шерлока Холмса у світовій літературі? Так, безумовно. Це детектив Дюпен — герой оповідань «Убивство на вулиці Морг», «Таємниця Марі Роже», «Украдений лист» американського письменника Едгара По, які стали першими зразками жанру детективної літератури. І, звичайно, француз Лекок, якого створив письменник Еміль Габоріо і який діє в його романах «Досьє», «Злочин в Орсівалі», «Лекок», «Раби Парижа».Обох детективів — американського та французького — ріднять із Шерлоком Холмсом могутній інтелект і методи дослідження злочинів: ретельний огляд місця події, копітке збирання доказів, надзвичайна увага до, здавалося б, найнезначніших дрібниць, здатність на основі зібраних даних вишикувати бездоганний логічний ланцюг умовиводів.