4.Вплив французького художника на розвиток мистецтва слова.

У літературно-критичних статтях — «Експериментальний роман», «Романіст-натураліст», «Натуралізм у театрі» — Е.Золя наполягає на свободі мистецтва, митця від політичних чи соціальних аспектів життя, проголошує помилковими «метафізичний» і «психологічний» погляди на людину, котрі, як він вважає, є ознакою реалістичного мистецтва. Е. Золя відмежовує свою творчість, своє бачення мистецтва від Бальзакового моралізму й реалізму. Що ж пропонує натуралістичне мистецтво часів Еміля Золя? Натуралізм проголошує предметом мистецтва процес спостереження над «усією людиною», про яку слід сказати «всю правду». Проте це завдання мистецтва інтерпретувалося досить обмежено: наголос робився на сфері фізіології людини, на властивій їй біологічній боротьбі за існування, на фатальній залежності людини від спадкових факторів. Як наслідок такого розуміння мистецтва руйнувалася напрацьована віками поняттєво-категоріальна система його осмислення. Так, натуралісти відмовилися від мистецтвознавчих понять «умовність», «типізація», а аналіз та оцінку зображуваного підміняли фотографічною точністю відтворення життєвих фактів.

5.Творча рецепція доробку е.Золя в Україні.

Еміль Золя здавна знаний в Україні. Відомо, як захоплювався ним Іван Франко. Зосередивши свою увагу на аналізі циклу романів “Ругон Маккари”, а також на дослідженні індивідуального стилю Золя, український його сучасник і критик порівняно мало сказав про малу прозу свого улюбленого автора, але й її, особливо другу збірку, високо оцінив саме в аспекті поетики малих прозових форм. Він писав: “В тих дрібних оповіданнях Золя являється не раз великим майстром, не менше, як у великих повістях, а декуди і більшим. Композиція тут усюди бездоганна, а в деяких оповіданнях, як ось “Напад на млин” та “Повінь”, – взірцева, а зате в малюванні окруження попри звичайну у нашого автора старанність і точність видно більш простоти, більше прозорий рисунок”.Ґрунтовна літературознавча праця, присвячена молодому Золя, належить Т.К. Якимович (“Молодой Золя: эстетика и творчество” (К., 1971). Однак дослідниця, згідно з обраною темою, торкалася частково лише перших прозових збірок Золя (“Казки для Нінон” і “Нові казки для Нінон”), які у монографії розглядалися переважно як шлях письменника до його майбутньої епопеї.

Тема №2. Конан Дойл

1.Жанрово-тематичне розмаїття творчості а.Конан Дойла.

У нашому читацькому уявленні ім’я Конан Дойля асоціюється насамперед з ім’ям Шерлока Холмса. Чотири повісті й понад п’ятдесят оповідань, присвячених геніальному детективові Шерлоку Холмсу та його другові доктору Ватсону, принесли Конан Дойлю світову славу. А сам Шерлок Холмс став одним із небагатьох героїв світової літератури, котрі, переступивши рамки художнього тексту, ввійшли в наше життя як реальні особистості. Їм пишуть листи, ставлять пам’ятники, знаходяться будинки, де вони нібито жили чи навіть живуть. Плодовитість Конан Дойля засвідчує той факт, що розпочате в Росії в 1909—1911 роках (тобто саме посередині його письменницької кар’єри) видання повного зібрання творів налічувало двадцять два томи. Вражає також розмаїтість тем і жанрів, які вабили письменника. Найбільш відомі (після творів про Шерлока Холмса) науково-фантастичні повісті Конан Дойля «Загублений світ», «Отруєний пояс» та інші. Проте набагато вище письменник цінував свою історичну прозу, вважаючи чи не найкращою книгою роман «Білий загін», де він майстерно відтворив епоху Столітньої війни, побут лицарів, ченців, селян. Великий успіх випав на долю і його творів наполеонівської тематики — драми «Ватерлоо» та циклу «пригод» і «подвигів» хвацького бригадира Жерара з 10-го гусарського полку. Колоритні морські оповідання про жорстокого пірата Шаркі та зухвалі спроби впіймати його. Конан Дойль писав про англо-бурську й Першу світову війни, звертався до біографічного жанру.