- •Формування творчого обдарування е. Золя.
- •Жанрове розмаїття творчості.
- •Е.Золя і розвиток імпресіонізму у Франції.
- •1.3.Громадсько-політична позиція митця (справа Дрейфуса).
- •Е. Золя – теоретик натуралізму. Естетична програма письменника.
- •3.Художні особливості епопеї «Ругон-Маккари».
- •Історія написання.
- •Жанрово-тематична специфіка
- •3.3 Образна система твору.
- •4.Вплив французького художника на розвиток мистецтва слова.
- •5.Творча рецепція доробку е.Золя в Україні.
- •1.Жанрово-тематичне розмаїття творчості а.Конан Дойла.
- •2. А.Конан Дойл і розвиток жанру детективу: традиції і новаторство.
- •3.Жанрово-тематичні особливості циклу творів про Шерлока Холмса і доктора Ватсона
- •3.1.Історія створення та критичної рецепції.
- •Система прототипів.
- •3.3. Секрет популярності детективів англійського письменника
- •Кінематографічна історія циклу творів Конан Дойла про Шерлока Холмса і доктора Ватсона.
- •Вплив а.Конан Дойла на розвиток детективу (Жорж Сіменон, Агата Крісті та ін.).
- •Т.Драйзер – майстер реалістичної прози. Особливості творчого методу.
- •Риси автобіографізму у романі «Дженні Герхардт».
- •3.Жанрова природа роману «Сестра Кері».
- •4.Образна символіка роману «Американська трагедія».
- •5.Проблематика «Трилогії бажань» («Фінансист», «Титан», «Стоїк»)
- •6.Традиції т.Драйзера і сучасний літературний процес.
- •1. Особливості творчого методу Дж.Лондона.
- •2.Періодизація творчості американського письменника.
- •3.Тематична палітра новелістики Дж.Лондона.
- •4..Проблема митця і мистецтва у романі «Мартін Іден».
- •Тема 5. В.Маяковський
- •3. Непересічність творчого обдарування.
- •4.Актуальні проблеми драматургії в.Маяковського
- •1. Своєрідність символізму поета.
- •2.Відображення релігії Вічної Жіночності у творчості митця.
- •3. Тематичне розмаїття о.Блока: тема «страшного світу»; романтичного «двобою з життям», «тема батьківщини».
- •4. Стихія російської революції в поемах «Скіфи» та «Дванадцять».
- •1. Від Чехонте до Чехова. Еволюція стилю прозаїка.
- •2. Поетика оповідань а.Чехова. Новаторство російського митця.
- •3. «Острів Сахалін» як вияв громадянської позиції письменника.
- •4. А.Чехов і розвиток мистецтва театру в Росії.
- •5. «Чайка» а Чехова як зразок «нової драми». Історія сценічної інтерпретації.
- •6. Вплив творчості а.Чехова на розвиток світової культури.
- •7.Чехов і Україна
- •1.Етапи творчої еволюції Кнута Гамсуна.
- •1.1. Риси імпресіонізму у творчості норвезького митця.
- •2.Автобіографічна основа роману «Голод»
- •3.«Пан» к.Гамсуна як модерністський роман
- •3.1.Історія написання роману
- •3.2.Семантика назви
- •3.3.Тематика і проблематика
1.Етапи творчої еволюції Кнута Гамсуна.
Відкривається творчість Гамсуна книгою нарисів "Духовне життя Америки" (1889). З гіркотою пише він про "країні свободи", в якій вільна лише "грошова аристократія", що володіє воістину "могутністю середньовіччя", груба і жорстока "відповідно стільком-то і стільком-то кінським силам економічної непохитної".
Ключовим для розуміння художньої прози Гамсуна є його психологічний роман "Голод" (1890) - книга багато в чому автобіографічна, що оповідає про муки і поневіряння, які випали в юності на частку самого автора. В романі не тільки були закладені, багато з тим, згодом розробляються письменником, але і намічені основні шляхи їх художніх рішень. Книга, за словами А.І. Купріна, являє собою "приголомшливу, кошмарну історію людини, викинутого обставинами за борт благополучного існування".
Початок нового етапу в його творчості знаменують 10 - 20-і рр.. За епічний роман "Соки землі" (1917), присвячений долям норвезького селянства, Гамсун був удостоєний Нобелівської премії.
У світлі наступних літературних явищ виразно виявилася перспективність естетики письменника. Прозу Гамсуна з її потоком почуттів і переживань, акцентуванням внутрішнього стану персонажа можна розглядати як свого роду предтечу школи "потоку свідомості".
1.1. Риси імпресіонізму у творчості норвезького митця.
Гамсун - відомий норвезький письменник, який у своїх творах показував людей, котрі страждають від самотності; складність і глибину почуттів; всепоглинаючу силу любовної пристрасті. Прозі Гамсуна властиві психологізм, глибокий ліризм, який, ніби акомпанемент, супроводжує основну тему оповіді, що виходить за межі зображення почуттів окремої особистості. Гамсун досить осяйно і зримо відтворював життя звичайних норвезьких селян, поміщиків, торговців, лісорубів, інтелігенції. У його творах постає картина життя всіх верств населення, але автора захоплює не вона, а зображення психологічних ситуацій, у які потрапили його герої, що боролися з суспільством і власними почуттями.
Творчість письменника можна назвати психологічним реалізмом, початок якому поклав Ф. Достоєвський. Дослідники творчості Гамсуна проводили паралель з романами Достоєвського, різниця була тільки в тому, що російський письменник через внутрішні конфлікти особистості прагнув виразити соціальні конфлікти і дисгармонію світу, а Гамсун зображував світ як даність, а долю людини - як окремий випадок, що залежить від світу. В зображенні психічних станів героїв, зміни їх настроїв Гамсун досягав вершин мистецтва, виявляючи високу майстерність і здатність проникнути в найглибші людські таємниці.
Творчості письменника були чужі натуралізм і реалізм 19 ст., надто спрощені уявлення про взаємозв’язки людини і суспільства. Гамсун намагався відтворити загальний смисл, дух дійсності, а не зображувати її подібність у творах. Його герої укрупнені. їм надається масштабність, через що вони перетворюються у втілення суспільних сил із дуже реалістичною основою. В цій узагальненості образів - особливості літератури 20 ст.