Тема 15. Методичні підходи до визначення резервів розвитку підприємства та його потенціалу

1. Поняття “резерви” та їх класифікація.

2. Методологія визначення резервів розвитку підприємства.

3. Резерви зростання прибутку.

4. Оцінка можливостей виживання та поступового розвитку підприємства.

1. Поняття “резерви” та їх класифікація

В економічній науковій літературі наводяться різноманітні підходи щодо визначення сутності резервів. За визначенням А.О. Заїнчковського, «Резерви - це невикористані, але реальні можливості підвищення продуктивності праці, які можуть бути виражені кількісно і реалізовані протягом певного часу. Внутрішньовиробничі резерви виявляють безпосередньо на підприємстві. Це - вдосконалення та ефективне використання техніки й робочої сили, скорочення втрат робочого часу, економія сировини і матеріалів, раціональне використання обладнання. Внутрішньовиробничі резерви включають також резерви зниження трудомісткості, поліпшення використання робочого часу, вдосконалення структури персоналу, економії предметів та засобів праці Н.І.Баканов і Д.Шеремет вважають, що резерви - це «невикористані можливості зниження поточних і авансованих витрат ресурсів за даного рівня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Вони відображають потенційні можливості підприємств щодо підвищення ефективності виробництва за рахунок незначних додаткових коштів і залежать від стану виробничого потенціалу галузі та рівня його використання. Як економічна категорія, резерви - складова понятійного апарату економічної ефективності розвитку галузі, отже - комплексне поняття, що включає в себе можливості збільшення виробництва продукції та можливості зниження затрат на основі удосконалення використання ресурсного потенціалу - трудових, сировинних, паливно-енергетичних, природних, фінансових та інших видів ресурсів.

Класифікація видів резервів:

1. За сферою виникнення: а) виробничі; б) невиробничі.

2. За видами ресурсів: а) предмети праці; б) засоби праці; в) праця.

3. За рівнем і масштабами: а) народногосподарські; б) міжгалузеві;

в) галузеві; г) внутрішньовиробничі.

4. Згідно з часом використання: а) перспективні; б) поточні;

в) оперативні.

5. За можливостями реалізації: а) реальні; б) потенційні.

6. За методами реалізації: а) технічні; б) організаційні; в) економічні; г) соціальні.

7. За потребами у капітальних вкладеннях: а) інвестиційні; б) безінвестиційні.

8. За можливостями виявлення: а) явні; б) приховані.

Наприклад, при визначенні резервів відновлення платоспроможності за рахунок удосконалення операційної діяльності підприємства доцільною є класифікація резервів за описаними нижче ознаками:

1. Залежно від функціональної сфери пошуку резервів:

• за рахунок підвищення прибутковості діяльності підприємства;

• за рахунок скорочення тривалості операційного циклу.

Резерви підвищення прибутковості діяльності, у свою чергу, можуть бути класифіковані на зазначені нижче.

1. Резерви підвищення обсягів господарської діяльності.

2. Резерви удосконалення управління поточними витратами, у тому числі за рахунок: скорочення обсягу постійних витрат; скорочення рівня умовно-змінних витрат; удосконалення структури поточних витрат (зростання питомої ваги умовно-змінних витрат).

3. Резерви удосконалення використання прибутку підприємства.

2. Залежно від виду ресурсів, що використовуються, виділяють резерви відновлення платоспроможності за рахунок удосконалення управління:

• матеріальними ресурсами;

• фінансовими ресурсами;

• інформаційними ресурсами;

• організаційною структурою управління підприємством (організаційними ресурсами).

У складі резервів відновлення платоспроможності за рахунок удосконалення управління окремими видами ресурсів підприємства можуть бути виокремлені зазначені нижче резерви:

1. Резерви екстенсивного типу за рахунок:

• зростання кількості ресурсів, що використовуються (можливості реального використання цієї групи резервів обмежені з фінансових причин);

• зростання часу використання ресурсів (продовження тривалості роботи підприємства, скорочення часу обіду, вихідних днів тощо, зростання тривалості експлуатації основних фондів за рахунок дбайливого догляду, ефективної ремонтної політики; прискорення швидкості обороту товарно-матеріальних запасів та інкасації дебіторської заборгованості тощо);

• усунення непродуктивного використання ресурсів (втрат товарних ресурсів у процесі транспортування, зберігання, передпродажної підготовки, втрат матеріальних ресурсів та робочого часу, фінансових ресурсів, які відволікаються у безнадійну дебіторську заборгованість, інших невиробничих втрат).

2. Резерви інтенсивного типу за рахунок:

• удосконалення якісних характеристик ресурсів, що використовуються (персоналу, особливо управлінського, засобів та предметів праці, товарних та фінансових ресурсів);

• удосконалення процесу використання ресурсів (удосконалення технології торговельно-операційної діяльності, технології закупівлі, удосконалення організації праці, удосконалення системи управління, розблокування каналів операційного циклу та прискорення швидкості обороту оборотних активів, удосконалення експлуатації основних фондів тощо).