2. Методи витратного підходу до оцінки вартості бізнесу

Витратний підхід до оцінки вартості бізнесу найпростіше реалізується у простому балансовому методі. Використання даного методу передбачає порівняння суми (вартості) майна підприємства (активів) та суми його зобов’язань (пасивів). Алгоритм визначення вартості бізнесу відповідно до даного методу включає такі етапи.

Етап 1. Визначення дати оцінки, збір, систематизація та гармонізація облікової звітності щодо активів підприємства (формування підсумкових вартісних показників через агрегацію первісних облікових даних, отриманих у ході інвентаризації об’єктів цілісного майнового комплексу). Особлива увага звертається на такі статті активу балансу: «Виробничі запаси» (ряд. 100), «Готова продукція» (ряд. 130), «Дебіторська заборгованість» (ряд. 160, 170—210). За умови понаднормативного нагромадження та зберігання виробничих запасів сировини і матеріалів, запасів готової продукції, а також сум дебіторської заборгованості їхня реальна вартість може значно відрізнятися від зафіксованих у звітності.

Етап 2. Узгодження дати оцінки, збір, систематизація та гармонізація облікової звітності щодо пасивів підприємства (вартісна оцінка зобов’язань відповідно до прийнятих та законодавче закуплених методів системи обліку).

Етап 3. Визначення вартості бізнесу як суми власного капіталу підприємства, що розраховується як різниця між обліковою вартістю майна підприємства та розміром його зобов’язань.

Поданий алгоритм визначення вартості бізнесу є найпростішим, але й найменш точним. Визначена на його основі вартість бізнесу лише відтворює розмір власного капіталу, витраченого для створення об’єкта оцінки, і не враховує досвід, поточний стан і перспективи його діяльності, повністю ігноруючи ринкові фактори.

Цей метод використовується як поверхневий діагностичний інструмент оцінки за умови відсутності достовірної інформації щодо специфіки і характеру діяльності підприємства (чи його бізнесу).

Для оцінки вартості підприємства може використовуватися як загальна вартість всіх його активів так і чиста вартість активів.

Для визначення загальної вартості активів використовується, в залежності від мети оцінки, балансова, відновна або ліквідаційна вартість.

Балансова вартість відображає суму залишкової вартості довгострокових активів і оборотного капіталу, які придбані за рахунок власного капіталу підприємства. Тобто, балансова вартість підприємства, виходячи з бухгалтерського балансу, може бути визначена як сума активів за мінусом суми залучених коштів.

Застосування показника балансової вартості поряд з іншими видами вартості має свої переваги і недоліки. До переваг відноситься порівняна простота процедури обчислення даного показника. До основних недоліків відноситься: неспівпадання між ринковою вартістю активів і їх балансовою оцінкою; ігнорування вартості деяких матеріальних активів, які не відображаються в балансі; ігнорування питань ефективності використання майна.

Відновна вартість відображає суму коштів, яку необхідно внести для відтворення аналогу оцінюваного активу (нове будівництво, покупка нового або вже використовуваного майна). Тобто, встановлення відновної вартості за спрощеним підходом полягає у визначенні суми витрат на відтворення або заміщення і коригування їх на величину зносу.

Ліквідаційна вартість встановлюється у разі розпродажу майна за борги при банкрутстві й реалізації застав. Тому й строк реалізації обмежено вимогами кредиторів, що відрізняє ліквідаційну вартість від ринкової (завжди в менший бік).

Ліквідаційна вартість або чистий доход від ліквідації визначається як сума грошових коштів, які власник підприємства одержить у випадку ліквідації підприємства. Ліквідаційна вартість може визначатися для двох варіантів умов: 1) продаж активів в необмежені строки, тобто найбільш ефективний продаж; 2) прискорена або вимушена ліквідація, при якій виручена сума буде нижчою від ринкової вартості.

Чистий доход від ліквідації - це ліквідаційна вартість активу, яка зменшена на суму витрат по ліквідації і податків, які підлягають до сплати в результаті продажі активів. Стосовно до підприємства, чистий доход від ліквідації має також бути зменшений на суму коштів, які необхідні для погашення заборгованості.

У всіх випадках ліквідаційна вартість підприємства - це найнижча з усіх можливих оцінок його ринкової вартості.

Чиста вартість активів підприємства характеризується як власність його акціонерів. Вона визначається як вартість майна підприємства за мінусом його зобов’язань (заборгованості) перед третіми особами, які не є його акціонерами.

У структуру чистої вартості активів входять ідентифіковані матеріальні а також нематеріальні (наприклад, права користування, торгові марки, патенти, ліцензії та ін.) активи підприємства. Але вартість підприємства є дещо більша величина як чиста вартість ідентифікованих активів. Загальна вартість підприємства включає в себе також елемент майбутнього доходу. Тобто існує різниця між вартістю підприємства і чистою вартістю ідентифікованих активів, яку називають гудвіл.

З точки зору оцінювачів гудвіл - це різниця між поточною вартістю майбутніх доходів від володіння підприємством і конкретною чистою вартістю активів; це багатство, яке нагромаджується роками; це феномен, який створює додаткову вартість, не піддається ідентифікації як елемент активу, існує тільки разом з підприємством.

Метод регулювання балансу розвиває аналогічні витратно-майнові постулати оцінки вартості бізнесу і вважається точнішим. Особливістю даного методу оцінки є використання не облікових величин елементів виробничо-комерційної системи підприємства, а їх скоригованих вартостей. При цьому розрахунки проводяться за цінами останньої купівлі майна чи іншого обґрунтованого моменту часу (інвентаризації). Визначення вартості бізнесу на основі методу регулювання балансу проводиться за такими етапами:

Етап 1. Визначення реальної вартості основних засобів підприємства коригуванням їхньої балансової вартості залежно від їх відновної вартості на момент оцінки.

Етап 2. Оцінка вартості земельної ділянки у ринкових цінах, сформованих на момент оцінки, враховуючи витрати на її поліпшення та благоустрій.

Етап 3. Визначення реальної вартості виробничих запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції за бухгалтерськими даними та переоцінювання вартості понаднормативних чи залежаних запасів. Оцінка реальної вартості дебіторської заборгованості з урахуванням ймовірності та відсотка її погашення.

Етап 4. Визначення чистого залишку заборгованості підприємства через коригування довгострокової, середньострокової та поточної кредиторської заборгованості на основі переоцінки вартості боргових фінансових пакетів.

Етап 5. Визначення вартості бізнесу через зменшення скоригованої вартості майна підприємства на скориговану суму його зобов’язань.

Даний метод переобтяжений такими ж недоліками, як і попередній, але отримані з його допомогою результати вважаються більш точними, хоча й потребують більших витрат часу та ресурсів.

Метод вартості заміщення можна вважати ще однією модифікацією описаних вище витратних методик, але на відміну від методу регулювання балансу він передбачає визначення вартості заміщення об’єкта оцінки. За цим методом під вартістю заміщення слід розуміти мінімальну вартість аналогічного нового підприємства, ідентичного з оцінюваним за функціональними, експлуатаційними чи конструктивними параметрами, але створеного відповідно до сучасних цін та нових якісних вимог.

Метод ліквідаційної вартості використовується за умови ліквідації суб’єкта господарювання чи коли грошові потоки від його операційної діяльності несуттєві (або взагалі набувають негативного значення); при фінансуванні підприємства-боржника; при фінансуванні проектів реструктуризації чи санації тощо. Він базується на визначенні суми коштів, які можуть бути отримані за умови ліквідації (продажу) підприємства (за роздільним продажем його активів) на конкретну дату. Вважається, що ліквідаційна вартість підприємства як цілісного майнового комплексу менша, ніж за роздільним розпродажем його активів.

Виокремлюють такі види ліквідаційної вартості підприємства (бізнесу): упорядковану, примусову та кінцеву. Основне завдання оцінювача— визначення та обґрунтування виду і специфіки ліквідаційної вартості. Під упорядкованою ліквідаційною вартістю розуміють суму коштів, що може бути отримана за «розумним» розпродажем активів, тобто протягом не більше двох років зі спробою встановлення максимальної ціни. На відміну від упорядкованої, примусова ліквідаційна вартість формується за умови максимально швидкого проведення комерційних угод щодо купівлі-продажу активів підприємства, незалежно від того, чи вигідно це у поточному періоді. Кінцева ліквідаційна вартість суттєво відрізняється від двох вищенаведених і характеризує суму витрат власника (інвестора) на знищення, ліквідацію активів підприємства на місці. Як правило, вона має негативне значення, оскільки оцінює додаткові витрати на фізичне знищення об’єкта.

За оцінки ліквідаційної вартості підприємства слід коригувати відновну вартість його активів на суму витрат для їх ліквідації. Отримана на цій основі чиста ліквідаційна вартість об’єкта оцінки приводиться на конкретну дату оцінки за допомогою дисконтних множників.

Оцінка бізнесу методом ліквідаційної (упорядкованої) вартості включає такі етапи.

Етап 1. Розроблення календарного графіка ліквідації кожного виду активів підприємства з метою максимізації капітальних прибутків (з вирахуванням усіх зобов’язань підприємства).

Етап 2. Визначення поточної вартості активів, враховуючи витрати на їх ліквідацію. Розрахунок проводиться одночасно з перевіркою балансових показників через інвентаризацію майна на дату оцінки,

Етап 3. Коригування поточної вартості активів, враховуючи обов’язкові платежі та державні збори (податки). Отримана таким чином вартість активів дисконтується на відповідну дату оцінки.

Етап 4. Визначення вартості зобов’язань (боргів) підприємства та приведення її на дату оцінки. Особливу увагу слід звертати на такі балансові статті, як «Відстрочені податкові зобов’язання» (ряд. 460) та «Поточні зобов’язання за розрахунками» (ряд. 540—600).

Етап 5. Вирахування з поточної вартості активів підприємства суми витрат на ліквідацію об’єкта та приведеної вартості його боргів, а потім формування ліквідаційної вартості.

Розрахунок вартості бізнесу методом чистих активів включає кілька етапів.

Етап 1. Оцінка нерухомості підприємства щодо обґрунтованої ринкової вартості. Визначення ринкової вартості нерухомості може проводитися відповідно до спеціальних методів, висвітлених у попередніх розділах книги.

Етап 2. Визначення обґрунтованої ринкової вартості машин та обладнання. Розрахунки можуть проводитися у розрізі окремо взятих машин, пристроїв, силових установок чи іншого обладнання; технологічно, функціонально чи експлуатаційно однорідних груп машин, умовно незалежних одна від одної; цілісних виробничо-технологічних систем чи комплексів.

Етап 3. Ідентифікація та оцінка ринкової вартості нематеріальних активів підприємства включає: експертизу об’єктів інтелектуальної власності, охоронних документів і прав на нематеріальні активи; застосування спеціальних методів оцінки нематеріальних активів; формування сукупної вартості нематеріальних активів.

Етап 4. Визначення ринкової вартості короткострокових і довгострокових вкладень передбачає розрахунок поточної вартості облігацій (з плаваючим купоном, з купоном постійних виплат чи безстрокових облігацій); оцінку пакета простих і привілейованих акцій (модель постійного росту, модель двостадійного росту тощо).

Етап 5. Визначення поточної вартості товарно-матеріальних запасів, враховуючи прийняту практику обліку (LIFO, FIFO).

Етап 6. Ринкова оцінка дебіторської заборгованості залежно від імовірності її погашення з виділенням безнадійної, перспективної та гарантованої.

Етап 7, Оцінка витрат і доходів майбутніх періодів за умови існування реальної можливості отримання кінцевого позитивного фінансового результату.

Етап 8. Приведення зобов’язань підприємства до поточної вартості.

Етап 9. Визначення вартості власного капіталу (як вартісної оцінки бізнесу) через вирахування з обґрунтованої ринкової вартості активів поточної вартості всіх зобов’язань.

Даний метод застосовується, коли очікується, що фірма володіє значними матеріальними активами, а також буде функціонувати у найближчому майбутньому. У процесі оцінки аналізуються такі бухгалтерські, фінансові та статистичні форми звітності підприємства: баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про рух грошових коштів (форма № 3), звіт про власний капітал (форма № 4) і детальні розшифровки до них. У разі необхідності використовуються дані первинного обліку. Попередньо проводиться інфляційне коригування показників фінансової звітності, яке найпростіше зробити, переоцінивши звітні показники відповідно до твердої валюти.

У випадку застосування методу нагромадження активів проводиться згадана вище процедура нормалізації бухгалтерської звітності, яка має певну специфіку— коригування вноситься до статей останнього дня перед датою оцінки балансу. Після коригування показників бухгалтерської звітності слід провести загальний аналіз фінансово-економічного стану підприємства, що дає змогу внести додаткові поправки у розрахункову величину вартості бізнесу. Розрахунок вартості бізнесу за методикою нагромадження активів розпочинається з загального опису підприємства, що включає історію створення, форму власності, опис основного та супровідних видів діяльності, статутного фонду, цілісного майнового комплексу тощо. На цій основі проводиться вибір, оцінка та гармонізація джерел інформації, які можна підрозділити на джерела загальних і спеціальних даних. Наступним кроком є економічний огляд сфери бізнесу, дослідження загальнодержавних ринків кінцевої продукції, сировини і матеріалів; визначення залежних чи причинних сфер бізнесу, ділова активність у яких справляє істотний вплив на об’єкт оцінки. Потім проводиться аналіз локальних характеристик бізнесу, що включає моніторинг місцевих (регіональних) ринків, перевірку портфеля замовлень та договорів постачання чи обслуговування, сформованих на підприємстві, та оцінка стану підприємства за допомогою традиційних абсолютних показників і фінансових коефіцієнтів. Особлива увага приділяється вивченню систем взаємозалежних показників, що дають змогу створити комплексну картину минулого та поточного розвитку підприємства. На закінчення проводиться дослідження найістотніших факторів впливу на вартість бізнесу залежно від рівня можливості управління ними, описуються активи (майно) підприємства, що передбачає створення переліку всіх видів майна і наявних майнових та суміжних прав щодо їх використання. Потім визначають вартість бізнесу та формують звіти про оцінку.