Склад і послідовність дій при розрахунку вартості машин та обладнання
Метод дисконтованих чистих доходів
|
Метод прямої капіталізації доходів
|
1. Виокремлюють (ідентифікують) машинний комплекс виробничої чи комерційної системи, що підлягає оцінці, та розраховують чистий дохід від функціонування цілої системи. При цьому чистий дохід складається з чистого прибутку, амортизації та податку на прибуток
|
|
2. Визначають поточну вартість виробничої системи за формулою: В = E · F5 + BT · F4, де E — чистий дохід, генерований усією системою та визначений на етапі 1; ВT — залишкова вартість майна системи на кінець останнього року експлуатації машинного комплексу; F5— функція одиничного ануїтету; F4— функція поточної вартості грошової одиниці |
2. Визначають частину чистого доходу, який відноситься до земельної ділянки: Езем = Взем · r, де Взем— поточна вартість земельної ділянки у грошових одиницях базового року; r — реальна ставка дисконту
|
3. Визначають частину чистого доходу, яка відноситься до будинків та споруд: Ебуд.спор. = Вбуд.спор · (Кам + r), де Вбуд.спор — поточна вартість будинку (споруди) у грошових одиницях базового року; Кам — коефіцієнт амортизації будинку (споруди) |
|
3. Розраховують вартість машинного комплексу вирахуванням із вартості всієї системи вартості землі, будинків та споруд: Вмаш = В - Взем - Вбуд.спор |
4. Методом залишку визначають частину чистого доходу, що відноситься до машинного комплексу: Емаш = Е - Езем - Ебуд.спор де Е — чистий дохід від функціонування всієї виробничої чи комерційної системи
|
|
5. Методом прямої капіталізації визначається вартість машинного комплексу: Вмаш = Емаш ÷ (Ка. маш + r), де Ка. маш – коефіцієнт амортизації (повернення капіталу) для машин та обладнання, які входять до складу машинного комплексу. Цей коефіцієнт визначається за формулою фактора фонду відшкодування(F3 — третя функція у таблицях додатку) |
Якщо необхідно визначити вартість окремої машини чи одиниці обладнання у складі машинного комплексу, то розрахунок проводять за допомогою пайового коефіцієнта: Вод.маш = Вмаш · γод де γод — коефіцієнт, частка даної машини чи одиниці обладнання у балансовій вартості машинного комплексу; можна також використовувати співвідношення ремонтної складності машинного комплексу даної машини до загальної ремонтної складності машинного комплексу
|
|
6. Оцінка автотранспорту
Основними вихідними даними для проведення експертної оцінки автотранспортних засобів є: паспорти, дата придбання об’єкта, дата вводу його в експлуатацію, фактичний строк експлуатації, відомості про ремонти і заміну вузлів та агрегатів, криві фізичного зносу, матеріали досліджень.
Процедура оцінки автотранспорту включає:
- інспекцію автомашин;
- консультації з технічним персоналом підприємства;
- запит інвентарних списків на автомашини;
- консультації з виробниками обладнання, проектними та іншими організаціями.
Облік автотранспорту на підприємстві ведеться по господарських підрозділах. Розрахунки вартості автотранспорту здебільшого ведуться у відповідності з інвентарними відомостями.
Підприємство представляє інвентарні переліки автотранспорту, які включають:
- інвентарний номер;
- вид і марка автотранспорту;
- дата введення в експлуатацію;
- початкова (балансова) вартість;
- загальний коефіцієнт (індекс);
- балансова вартість на дату оцінки;
- нормативний % зносу (в рік);
- ефективний строк служби (роки).
Визначення заміщеної вартості автотранспорту. Заміщена вартість автотранспорту може визначатися двома методами:
- за аналогами продаж;
- за затратами на придбання.
Знос автомашин - це зниження їх вартості на дату фактичної оцінки, тобто у вартісному виразі це різниця між затратами на відтворення або заміну обладнання і його ринковою вартістю.
Визначаються такі види зносу: фізичний знос; моральний знос; економічне обезцінення.
Фізичний знос характеризує втрату вартості за рахунок погіршення фізичного стану в процесі експлуатації обладнання. Фізичний знос визначається шляхом експертної оцінки.
На першому етапі обчислюється нормативна (бухгалтерська) амортизація. Вихідними даними є: вартість, період експлуатації і норми річної амортизації автомашини.
Другий етап - експертний аналіз втрати вартості, метою якого є визначення фактичного залишкового строку експлуатації обладнання.
Вихідними даними є: класифікація автомашин за строком ефективної служби; криві фізичного зносу; фактичний строк експлуатації автомашин; дані про проведені капремонти автотранспорту.
Процедура оцінки фізичного зносу складається з таких етапів:
а) визначення проценту зносу основних елементів транспортного засобу за формулою:
,
де Фі - виважений знос і-го елемента;
Іі - питома вага зносу і-го елемента в залежності від його технічного стану, %;
Ві - частка вартості і-го елементу по відношенню до вартості всього транспортного засобу, %.
б) обчислення фізичного зносу транспортного засобу в цілому, як суми зносу окремих елементів за формулою:
Для автомобіля знос в цілому можна виразити так:
Фза = (Ід х Сд) : 100% + (Іш х Сш) : 100% + (Ік х Ск) : 100%,
де, Фза - фізичний знос автомобіля, %;
Ід, Іш, Ік - відсоток зносу відповідно двигуна, шасі, кузова;
Сд, Сш, Ск - питома вага у відсотках до загальної вартості відповідно двигуна, шасі, кузова.
Встановлено, що значення питомих ваг двигуна, шасі і кузова у вартості автомобіля становлять відповідно:
Сд - 25...35%
Сш-35...45%
Ск-20...30%
Для оцінки рівня зносу двигуна (Ід) використовуються такі показники:
- легкість пуску двигуна стартером;
- стабільна робота двигуна на малій частоті оборотів холостого ходу;
- відсутність різкого місцевого стуку і шуму;
- знаходження температур води, масла, а також тиску масла в заданих межах;
- рівномірна робота на всіх циліндрах;
- відсутність димового випуску (дизель);
- чад масла і тиск газів в картері;
- розрідження у впускному трубопроводі і т.д.
Рівень зносу шасі (Іш) визначається зовнішнім оглядом при працюючому двигуні в залежності від таких оцінюваних ознак дефектів:
- наявності тріщин на лонжеронах і поперечних рам;
- послаблень або зрізу заклепочних з’єднань;
- явно виражених шумів, стуків;
- люфтів і заїдань;
- підвищеного нагріву і підтікання рідини.
Оцінка рівня зносу кузова (Ік) визначається візуальним контролем таких характерних дефектів кузова: тріщин, вм’ятин, прогинів, перекосів, руйнування зварних швів, корозії металевих частин і в з’єднаних місцях, зносів отворів деталей кріплення.
У випадку, коли оцінки утруднені, рекомендується користуватися укрупненими показниками (табл. 2.).
За результатами аналізу фізичного стану визначається відсоток фізичного зносу і коефіцієнт, який оцінює залишкову фізичну придатність:
Для автомашин, які вичерпали нормативний строк служби, але знаходяться в робочому стані, коефіцієнт залишкової придатності приймається в межах Кф = 0,05.......0,1.
Таблиця 2