4. Вплив зносу на вартість машин та обладнання

Стосовно проблем оцінки знос означає втрату вартості об’єкта в процесі його експлуатації чи тривалого зберігання, внаслідок науково-технічного прогресу та зовнішнього економічного середовища. Зменшення вартості відбувається внаслідок матеріального зносу, під яким розуміється втрата об’єктом корисних властивостей, спричинена природними явищами, зносу конструктивних елементів під час експлуатації, а також під впливом зовнішніх негативних факторів (аварій, перевантажень, стихійних лих та ін.). Якщо вартість знизилася внаслідок втрати об’єктом конкурентоспроможності, падіння ринкового попиту порівняно з аналогічними об’єктами, то це свідчить про його техніко-економічне старіння (знос). Іноземні фахівці в галузі оцінки майна виділяють техніко-економічне старіння та пов’язане з ним знецінення на три види: технологічне, функціональне та економічне (зовнішнє).

Технологічне старіння заведено вважати наслідком науково-технічного прогресу в сфері створення нових конструкцій, технологій і матеріалів, що виявляється у знеціненні пов’язаної з ними техніки порівняно з новими аналогами, які дешевше коштують та потребують менших експлуатаційних витрат (обслуговування та ремонт).

З огляду на це, рівень знецінення діючих (оцінюваних) засобів праці через надлишкові капітальні витрати на їх придбання та підвищені експлуатаційні витрати можна визначити за допомогою коефіцієнта (К_то), який розраховується на такою формулою:

,

де КВ₀ та КВ₁ — повна вартість заміщення об’єкта оцінки та його відтворення; ЕВ₀ та ЕВ₁ — експлуатаційні витрати, характерні для оцінюваного об’єкта і його сучасного аналога.

Створення та впровадження радикально нових технологій здатне повністю знецінити традиційний машинний парк, оскільки вони базуються на адекватних сучасним технологічним вимогам видах техніки.

Функціональне старіння - це знецінення об’єкта в результаті невідповідності його параметрів і характеристик сучасному техніко-економічному рівню, що забезпечує достатню потужність, точність, надійність, енергоємність, екологічність та інші споживчі властивості.

Функціональний знос характеризує втрату вартості, яка визначається неробочим станом машини в цілому або окремої її функції. Даний вид зносу тісно пов’язаний з фізичним зносом. Однак рівень середньозваженого фізичного зносу однозначно не визначає загального стану технічного об’єкта.

Практика стверджує, що при високому фізичному зносі машина може знаходитися в робочому стані. В той же час при невисокому середньозваженому фізичному зносі локальний знос окремого конструктивного елемента може мати критичне значення, при якому подальша експлуатація не допускається. Таким чином, критичний знос окремого вузла, агрегату приводить до часткової або повної втрати роботоздатності. В даному випадку має місце функціональний знос, який може розглядатися як межа нагромадження фізичного зносу, при якому втрачається роботоздатність окремої виробничої функції машини.

Функціональний знос може визначатися також і економічними факторами. Тобто, в ситуації, коли всі функції зберігають свою роботоздатність, машина універсального призначення може мати функціональний знос, який визначається умовами її використання. Це реально виникає тоді, коли на виробництві відпадає технологічна необхідність в даному технічному об’єкті.

Коефіцієнт функціонального старіння об’єкта оцінки внаслідок його функціонального знецінення, що зумовлює недовикористання параметрів продуктивності, потужності чи інших характеристик, визначається за такою формулою:

,

де К_фо — коефіцієнт функціонального старіння; N_ф — фактична (реальна) потужність чи продуктивність об’єкта оцінки; N_р — розрахункова потужність чи продуктивність сучасного об’єкта-аналога; n— показник степеня, який враховує вплив закону економії на масштабах. Згідно зі світовою практикою, середнє значення цього коефіцієнта для більшості видів машин та обладнання вважається рівним 0,6 - 0,7.

Моральний знос характеризує зниження ефективності використання даного технічного об’єкта порівняно із заміною його на сучасний аналог. Традиційно моральний знос показує застарілість технічного об’єкта по відношенню до сучасних аналогів, які створені на базі досконаліших технічних рішень і тому забезпечують вищий рівень корисності в експлуатації.

Еталонним станом для даного виду зносу є чиста приведена вартість, яка одержана внаслідок ефективного використання сучасного аналога технологічного об’єкта замість існуючого.

Поточний стан оцінюється чистою приведеною вартістю від експлуатації існуючого технічного об’єкта.

Знос від невідповідності умов експлуатації (непрямий знос) пов’язаний з введенням жорстокіших вимог екологічної і санітарної чистоти технічних об’єктів і запровадженням відповідних штрафів за порушення норм екологічної та санітарної безпеки. Тобто даний знос характеризує зниження ефективності використання даного технічного об’єкта за рахунок збільшення затрат, які компенсують ці невідповідності.

Еталонний стан визначається чистою приведеною вартістю даного технічного об’єкта, одержаною від його експлуатації без негативного впливу зовнішніх факторів.

Поточний стан визначає чиста приведена вартість технічного об’єкта з врахуванням додаткових затрат, які обумовлені впливом зовнішніх факторів.

Фізичний знос характеризує втрату вартості за рахунок погіршення фізичного стану в процесі експлуатації обладнання. Еталонному стану відповідає відновна вартість технічних засобів. Поточний стан оцінюється співвідношенням вартості об’єктивно необхідних затрат на ремонт окремих деталей, вузлів до їх відновної вартості.

При масовій оцінці фізичного зносу доцільно використати такі формули:

,

Ф_j - фізичний знос j–го елемента обладнання;

L_j – питома вага j–го елемента обладнання в загальній вартості обладнання.

В окремих випадках знос визначається:

а) на основі сумарного виробітку за період експлуатації двигуна:

,

де Н_е- виробіток з початку експлуатації (мото-год);

Н_з - загальний визначений ресурс (мото-год)

б) на основі строку служби технічного об’єкта:

де Т_е - фактичний період експлуатації (рік);

Т_з - строк служби технічного об’єкта (рік).

На фізичний знос машин та обладнання в кожному окремому випадку впливає багато особливих чинників, що потребують прямих методів визначення його величини. Вони ґрунтуються на огляді об’єктів оцінки, випробуванні в різноманітних режимах роботи, оцінці спрацювання найважливіших вузлів, зовнішніх і внутрішніх дефектів і пов’язаних з ними втрат товарної вартості. При необхідності можуть діагностуватися всі найважливіші параметри функціонування засобу праці, а також виготовленого на ньому тестового виробу.

Внаслідок складності оціночних робіт значну трудомісткість і тривалість діагностичного циклу використання прямих методів вкрай обмежено. Тому перевага віддається непрямим методам визначення фізичного зносу машин та обладнання, які базуються на їх огляді, вивченні експлуатаційних умов, інформації про ремонти та вкладення грошових коштів у забезпечення працездатного стану.

Найпоширенішими непрямими методами визначення фізичного зносу об’єкта є такі:

1. Метод «ефективного віку» — базується на міркуваннях фахівця-експерта чи самого оцінювача щодо фактичного стану машини (обладнання), враховуючи її зовнішній вигляд, умови експлуатації та інші фактори, і до того ж припущення про можливість достовірного визначення строку служби об’єкта. При застосуванні даного методу використовуються такі терміни та визначення:

Строк служби (строк економічного життя) (С_с) — тобто проміжок часу між датою встановлення та датою виведення з експлуатації об’єкта (чи повністю відпрацьовано ресурс об’єкта).

Залишковий термін служби (С₃) — прогнозована кількість років до виведення об’єкта з експлуатації (чи залишковий ресурс можливого напрацювання).

Хронологічний (фактичний) вік (С_х) — кількість років, які проминули від дати створення об’єкта (чи напрацювання).

Ефективний вік (С_е) — різниця між строком служби і залишковим строком служби (чи розмір напрацювання об’єкта за минулі роки): Се = С_с - С₃.

Нормовані галузевими стандартами строки служби для різних груп обладнання і механізмів відображають їхні експлуатаційні можливості в середньостатистичних умовах роботи. Для оцінювача вони мають не більш ніж довідковий характер. Тому в кожному конкретному випадку визначення залишкового терміну служби обладнання необхідно враховувати реально існуючий на момент оцінки рівень фізичного зносу.

2. Метод експертизи стану передбачає залучення спеціалістів-експертів, у тому числі, можливо, й робітників служби головного механіка та ремонтних підрозділів підприємства, для оцінки фактичного стану обладнання та визначення рівня його фізичного зносу. Для того щоб експерти керувалися єдиними критеріями оцінки зносу на основі нагромадженого досвіду діагностичних робіт, складають спеціальні оціночні шкали.

3. Метод зниження споживчих властивостей відображає залежність основних параметрів потужності, продуктивності, надійності та інших характеристик машин і обладнання від їх зносу. Коефіцієнт природного (звичайного) фізичного зносу розраховується на базі індексів зміни основних параметрів на момент оцінки порівняно з вихідними значеннями, які мав об’єкт на момент введення в експлуатацію, за формулою:

,

де х₁, х₂, х₃— значення основних параметрів на момент оцінки; х_1,0, х_2,0, х_3,0 — значення основних параметрів на початок експлуатації; а₁, а₂, а₃,— показники ступеня, що відображають силу впливу основних експлуатаційних параметрів на вартість об’єкта.

4. Метод зниження дохідності базується на припущенні, що нагромадження фізичного зносу пропорційно знижує дохідність (прибутковість) роботи обладнання. Коефіцієнт фізичного зносу обладнання, згідно з даним методом, визначається за формулою:

%,

де П₀ — прибуток (дохід), що приносило обладнання на початку експлуатації; П₁ — прибуток (дохід) на момент оцінки.

Економічне старіння машин та обладнання — це втрата ними вартості під впливом зовнішніх факторів. Тому інколи його називають зовнішнім зносом. Серед причин економічного старіння слід виділяти зниження попиту на машинну техніку, на виготовлену на ній продукцію, зростання цінової конкуренції, скорочення ринкового пропонування та погіршення якості сировини, інфляційні процеси, законодавчі обмеження на права власності, ускладнення акцизної політики та інші зміни в навколишньому середовищі. Кількісна оцінка впливу цих зовнішніх змінних сильно ускладнена, оскільки всі вони, як правило, впливають на підприємство в цілому, а не на окремий об’єкт. З огляду на це особливої актуальності набуває дохідний підхід до оцінки.