3. Класифікація й ідентифікація машин та обладнання

Велика різноманітність машин та обладнання, їхніх конструкційних, функціональних та інших характеристик створює об’єктивні труднощі для побудови науково обґрунтованої та практично корисної класифікації. Інженерно-технічне вирішення даної проблеми ускладнюється через відмінності мети та завдань, заради яких будується певна класифікація.

Існуючі системи класифікації основних фондів, видів економічної діяльності, продукції та послуг, галузеві класифікатори машин та обладнання не враховують особливостей оціночної діяльності та відіграють лише допоміжну роль у її інформаційному забезпеченні.

Цільова орієнтація класифікації машин та обладнання, що підлягають оцінці, полягає у забезпеченні ідентичності інформаційно-довідкового матеріалу, методичного інструментарію та технології оцінки однорідних видів обладнання. Ця обставина визначає такі способи групування об’єктів оцінки:

1)за належністю до основних фондів: віднесені до виробничих чи невиробничих основних фондів;

2) за роллю у виробничому процесі:

— основне технологічне обладнання;

— обладнання для виготовлення продукції (надання послуг);

— допоміжне обладнання;

— обладнання, що зайняте на побічних та обслуговуючих роботах;

3) за правом власності:

— власне;

— безкоштовно отримане у тимчасове користування;

— орендоване в іншого власника (і ті, що за лізингом);

— здане в оренду;

4) за способом придбання та походженням:

— вітчизняне, придбане новим;

— імпортне, придбане новим;

— вітчизняне, що було у вжитку;

— імпортне, що було у вжитку;

— виготовлене власними силами;

5) за етапом життєвого циклу:

— недавно отримане обладнання, що підготовлюється до експлуатації;

— обладнання, що експлуатується;

— обладнання, що перебуває у капітальному ремонті, модернізується, технічно доозброюється та інше;

— законсервоване та запасне (у тому числі мобілізаційне) обладнання;

— обладнання, що підготовлюється до вибуття, продажу та передання;

— обладнання, виведене із експлуатації, що підлягає утилізації (з-поміж них через технологічне, функціональне та економічне старіння).

6) за рівнем універсальності:

— стандартно універсальне, вітчизняного чи іноземного виробництва;

— спеціалізоване, що випускається на базі універсального;

— спеціальне, виготовлене за індивідуальним замовленням.

Важливе значення при проведенні оціночних робіт має ідентифікація об’єкта оцінки, тобто встановлення відповідності документації на об’єкт його реальному стану. У процесі ідентифікації складається чи уточнюється інвентарний список оціночних одиниць обладнання за їхньою фактичною наявністю, перевіряється та доводиться до відповідності з їхнім реальним станом основна вихідна інформація про об’єкти оцінки. Вона створює основу опису (лістингу) обладнання, що підлягає оцінці.

У процесі збору, перевірки та вивчення техніко-економічних характеристик проводиться зовнішній огляд машин та обладнання, що дає змогу визначити загальний фізичний стан об’єкта, умови для організації робочого місця, експлуатаційну готовність, надійність і безпечність роботи, його екстенсивне та інтенсивне завантаження, а також реальну продуктивність.

Якість ідентифікації і технічної експертизи машин та обладнання, що оцінюються, багато в чому залежить від повноти та об’єктивності необхідної інформації. Внутрішніми джерелами інформації служать інвентарні картки, технічні паспорти та описи, стандарти та технічні умови, акти прийняття-передавання, документи бухгалтерського обліку, а також додаткові відомості, які отримуються опитуванням спеціалістів і робітників підприємства. При укладенні договору на оцінку машин та обладнання вказується склад документів та строки їх надання адміністрацією підприємства для своєчасного початку оціночних робіт. Зовнішніми джерелами інформації можуть бути номенклатурні довідники, прейскуранти, каталоги, прайс-листи, бюлетені товарних бірж, рекламні матеріали на ярмарках і виставках, періодична преса, бази даних фірм-оцінювачів та інші інформаційні масиви.