2.3 Формування дбайливого відношення школярів до природи

Етапи шкільного навчання, вікові можливості вчаться, реальні умови соціального і природного оточення все це обумовлює характер відносин школярів до природи, що формуються, їх діяльність по скороченню і зменшенню навколишнього середовища. Розглянемо вікові особливості відношення до природи дітей, підлітків і юнацтва в період шкільного життя.

У школярів цього віку, особливо у дівчаток, яскраво виражено етично-емоційне відношення до природи: "природа найпрекрасніше", "це найнеобхідніше, потрібне людині", "від природи залежить настрій людини", "красу природи не можна губити".

В цьому віці посилюються патріотичні мотиви: "батьківщина це перш за все рідна природа", "мій внесок в охорону природи буде допомогою Батьківщині". Турбота про природу рідного краю у старших підлітків виявляється в конкретних справах. Вони нерідко виступають з інціативою вичистити річку або ставок, озеленювати двору.

Разом з тим саме в цьому віці частіше за все зустрічаються "руйнівні дії". Підлітки ще слабо уявляють собі наслідки дії людини на природу, нерідко не передбачають, до чого може привести вчинок, вчинений з цікавості або пустощів. Справді суперечливий вік! Це створює певні труднощі в розвитку і зміцненні екологічної культури підлітків. В той же час їх активність і прагнення до діяльності служать основою для оволодіння науковими знаннями, формування практичних умінь і навиків природоохоронного характеру.

Більшість школярів раннього юнацького віку (16-17 років), як правило, надає велике значення суспільно корисним справам по поліпшенню навколишнього середовища, беруть в них участь, виказують тверде переконання в тому, що охорона природи задача кожного громадянина. Молодь бачить шкоду не тільки від прямого збитку, який може нанести людина природі, але і від байдужого до неї відношення.

Важливо, що в свідомості хлопців науковий і раціональний підхід до природи зливається з етично-етичним. Старшим школярам підкреслюють необхідність "не тільки брати у природи, але і віддавати їй, не губивши і не руйнуючи її". Деякі з них мріють не "через сто років, а саме зараз перетворити нашу Землю на квітучий сад".

2.4 Умови формування екологічних знань

Психолого-педагогічні основи екологічної освіти і виховання школярів розробляються з врахуванням: вікових особливостей вчаться, виражаються у взаємозв'язку мислення, пам'яті, уваги І успішності напрями їх свідомості на дотримання етичних і цивільних норм суспільства і оптимізації навколишнього середовища; системності і проблеми в навчанні початкам екології.

В учбових предметах міститься значний об'єм природничонаукових і гуманітарних знань, систематизація яких І розвиток на між предметній основі з урахуванням психологічних особливостей мислення, пам'яті і уваги старшокласників дозволяють сформувати загальний підхід до розгляду картини миру і виховати усвідомлене прагнення до активної суспільно-корисної діяльності.

Яким чином модно і необхідно систематизувати цей учбовий матеріал, як додати узагальнений і конкретний характер знанням про картину світу?

Перша умова ця облік вікових особливостей взаємозв'язку пам'яті, уваги і успішності школярів в цілях формування у них міцних, глибоких і системних знань по основах наук. Слід зазначити, що в літературі не піддається спеціальному дослідженню питання про вікові особливості залежності успішності від пам'яті і уваги вчаться, до того ж дані наводиться, як правило, сумарно для хлопчиків і дівчаток, що навряд чи є виправданим, оскільки практика шкільної педагогіки постійно указує на необхідність диференційованого підходу до учнів різної підлоги і віку. В загальній сумі чинників, що визначають успішність навчання, пам'ять і увага перестають грати ведучу роль. На перше місце виступають складніші, придбані в процесі навчання форми засвоєння учбового матеріалу.

Друга умова полягає у формуванні системності знань вчаться стосовно старшокласників.

Важлива умова реалізації екологічних знань в процесі навчання формування теоретичного мислення.

Виконання цієї задачі на рівні вимог для випускників середньої школи виражається в засвоєнні ними основ наукової теорії. Яким чином досягається системність в знаннях старшокласників? Аналіз шкільних підручників показує, що матеріал принципово не може бути представлений у такому вигляді щоб учень не перетворював його в своїй свідомості по елементах, теорії. Внутрішня перебудова знань учня супроводжується перетворенням тих зв'язків, які виникають при первинному ознайомленні з учбовим матеріалом. Переказуючи матеріал, школяр знов перебудовує наявні знання. Таким чином, наукова теорія в учбовому процесі відображається в трьох принципово різних системах: при первинному ознайомленні в підручнику або поясненні вчителя, при підсумковому в свідомості учня і у викладі самого учня. Щоб школяр засвоїв системні знання, йому необхідно двічі перебудувати первинно одержані відомості.

Формування знань про знання ще одна сторона засвоєння теоретичного матеріалу, особливо в умовах актуальних задач оптимізації учбово-виховного процесу, які стоять перед школою. В змісті освіти ці знання виконують функцію реалізації принципів свідомості в навчанні і, окрім, того, функцію спрямованості на формування наукового світогляду. Вироблення наукового світогляду включає процес формування наукової картини миру і систему поглядів на пізнання.

Третя умова діяльність і спілкування в природному середовищі. Визначення оптимальних умов формування умінь і навиків на базі екологічних знань.

Таким чином, при здійсненні екологічного підходу до вивчення природничих дисциплін учнів засвоюють, що природа і суспільство взаємозв'язані як в часі, так і в просторі. Для даних взаємозв'язків характерна певна закономірність. На уроках фізики, хімії, біології, географії і суспільствознавства школярі взнають, що явища, об'єкти і процеси дійсності об'єктивно зв'язані.

Здійснюючи між предметні зв'язки на заняттях природничо-наукових шкільних дисциплін і в позаурочний час, школярі вивчають явища природи і суспільства, пізнають об'єктивні взаємозв'язки.

Школяр опановує системою знань в тому випадку, якщо він добре знає загальні властивості і її елементи, структуру і функцію явища, що вивчається, і може застосувати засвоєні знання в практичних природоохоронних цілях.

Вивчення суспільства і явиш природи протягом всього шкільного курсу нерозривний пов'язано з розвитком у учнів системного мислення, чому сприяє аналіз об'єктивних зв'язків, що обумовлюють біологічні, фізичні, хімічні і інші явища на між предметній основі в екологічному аспекті. В процесі природоохоронної діяльності школярів велике місце повинне відводитися експериментуванню і практиці.

При визначенні цілей і задач експерименту, який ставлять школярі, вони повинні обґрунтувати постановку проблеми, етапи її рішення, методику дослідження кількісних і якісних показників, а також методику перевірки гіпотези в експерименті І практичний результат.

При виконанні практичної природоохоронної роботи або експерименту, при перевірці гіпотези школярі вчаться систематизувати відомі їм факти, встановлювати їх взаємозв'язок, творчо застосовувати до них вже відомі закони і, виходячи з цього узагальнення, робити нові висновки.

Придбання знань первинна задача реалізації принципів і умов екологічної освіти. Основна задача полягає у вживанні школярами одержаних екологічних знань, умінь, навиків, методів природоохоронної діяльності в суспільно-корисній практиці і тим самим в сприянні подальшому активному і творчому пізнанню дійсності.

Дія "антропогенного пресу" на природу Землі привела до значної її зміни. Тому перед людством виникли проблеми її охорони і раціонального використовування, в вирішенні яких важливе місце займають географічні науки.