1.4.3. Системи управління мережами (ам/fм)

Це системи управління просторово-розподіленими об’єктами, з кожним із яких пов’язана істотна змістовна інформація. У цьому багато спільного між ГІС і цими системами. Для більшості завдань управління мережами загалом не важлива метрична точність, дійсне положення об’єктів у просторі. Це зближує АМ/FМ - системи з САПР. Але останнім часом розширення діяльності цих систем не тільки функціями управління об’єктами мереж, а й завданнями проектування й експлуатації призвело до необхідності точної координатної прив’язки мереж і спільного використання цієї інформації з іншою просторовою інформацією, яка визначає взаємне положення і вплив об’єктів реального світу.

В АМ/FМ яскраво виявилась необхідність у базах даних, оскільки став потрібним моніторинг стану об’єктів. Ці системи працювали з реальними об’єктами, що змінюють свій стан у часі, до того ж необхідно було його відстежувати.

В міру розвитку систем АМ/FМ і розширення їх функцій, а також у зв’язку з паралельним розвитком ГІС і перетином сфер їхнього використання, типові завдання АМ/FМ стали все більше переходити до ГІС. Все частіше АМ/FМ створюються на базі стандартних ГІС. Це призвело до того, що АМ/FМ фактично перетворились в одну із численних сфер використання ГІС і схоже, що самостійного майбутнього ці системи не мають.

1.4.4. Система управління базами даних (субд)

СУБД - сукупність мовних і програмних засобів, призначених для створення, ведення і спільного використання баз даних. Уся атрибутивна чи семантична (смислова) інформація в ГІС зберігається в базі даних окремо від графічної інформації.

Якщо ви хочете піти далі малювання картинок, то потрібно знати, де це знаходиться і як це пов’язано з іншими об’єктами. Системи баз даних забезпечують можливість зберігання великої кількості такого роду інформації і поновлення її без переписування програм при введенні нових даних.

Останнім часом з’явились СУБД, здатні зберігати не тільки атрибутивні, а й просторові дані одночасно, наприклад ORACLE 8.0 (фірми Oracle, США).

1.4.5. Класифікація гіс

По суті ГІС дозволяє зв’язувати описову інформацію з об’єктами карти і створювати нові зв’язки, які володіють властивостями генерації нової інформації.

ГІС можуть бути класифіковані:

-з точки зору їх проблемної орієнтації: інженерні ГІС; муніципальні ГІС; кадастрові ГІС; ГІС для тематичного й статистичного картографування, метою яких є управління природними ресурсами, планування навколишнього середовища; ГІС з даними про функціональні й адміністративні кордони та інші;

-за територіальним охопленням: глобальні, загальнонаціональні, регіональні, міські ГІС;

-за метою: багатоцільові, спеціалізовані, інвентаризаційні, інформаційно-довідкові та інші.

У більшості випадків прийнято класифікувати ГІС за можливостями спеціалізованих програмних пакетів. Але це не зовсім правильно, оскільки, виходячи із визначення, ГІС - це інтегрована інформаційна система, що складається з різних технологічних компонентів і поєднує їх у собі. Програмні засоби виступають як частина системи, до того ж вони розрізняються за функціональною повнотою і не всі забезпечують повний цикл створення і функціонування ГІС. Наприклад, потужний інструментальний пакет ARA/INFO (фірми ESRI, США) не може існувати без операційних систем, систем мережі й систем міжмережевої взаємодії, сервісних програм, засобів захисту інформації і таке інше. Програмні засоби не можуть функціонувати у відриві від апаратних засобів, склад яких часто дуже важливий і від яких залежить можливість побудови й ефективність роботи тієї чи іншої ГІС. Підбір програмних і апаратних засобів не можливий без організаційних заходів, підбору обслуговуючого персоналу і його кваліфікації. Кожен із компонентів, які входять до ГІС, по-своєму важливий і не може існувати у відриві від інших.

Досвід показав, що пріоритетними і найбільш життєдіяльними ІС є ГІС, які можуть використовуватись для вирішення різних тематичних завдань:

-картографування;

-прийняття рішень управлінського рівня;

-міського планування;

-розробки генерального плану міста й контролю за його реалізацією;

-вивчення стану екологічних, соціально-економічних, природно-ресурсних умов територій і їх економічна оцінка;

-інтерпретації матеріалів дистанційного зондування;

-удосконалення обліку та раціонального використання міських земель і нерухомості;

-отримання достовірної інформації про місцезнаходження й експлуатацію інженерних мереж міського комунального господарства;

-збгору гірничо-геологічних даних, відомостей про техногенні процеси й природні запаси надр багатоцільового використання;

-проведення оподаткування, стягування платежів за використання природних ресурсів, нерухомості, за забруднення навколишнього середовища;

-оцінки наслідків стихійних лих;

-моделювання й оцінки негативних процесів у с/г виробництві;

-моніторингу забруднення навколишнього середовища шкідливими речовинами;

-контролю стану та якості грунтів;

-контролю вологості грунтів і водних запасів;

-дорожнього будівництва й проектування;

-охорони прав користувачів, власників, інших споживачів ресурсів і таке інше.

Оскільки організація ГІС досить трудомістка й дорога процедура, то перевагу слід віддавати побудові комплексних багатоцільових ГІС, орієнтованих на вирішення широкого кола прикладних завдань. Тоді одна й та ж інформація буде багаторазово використовуватись для вирішення різних завдань, що значно підвищує ефективність ГІС.

Таким чином, ГІС за призначенням і за своїми функціями є багатоцільовою. Вона орієнтована на забезпечення даними широкого кола організацій та громадян і може бути основою для інтегрування інших інформаційних систем.

Розділ 2. Функціональні можливості ГІС