_{Розділ 1. Інформація, інформатика, інформаційні системи й географічні інформаційні системи}

1.1. Поняття: дані, інформація, знання

Слово дані (datum) у звичайному повсякденному житті часто використовується в ролі майже повного синоніма до слова інформація (information). Проте слід розрізняти ці два поняття.[17, 32]

Під даними потрібно розуміти всі первинні дані, які потім використовуються для обробки, як сукупність фактів, поданих у будь-якому формалізованому вигляді (у кількісному чи якісному вираженні) для їх використання в науці чи інших сферах людської діяльності. Слово “дані” походить від латинського “datum”, тобто факт. Проте дані не завжди відповідають конкретним чи дійсним фактам бо інколи вони неточні чи описують те, що не існує насправді.

Слово інформація означає семантичний, тобто смисловий зміст даних. Інформація - одна із властивостей предметів, явищ, процесів об'єктивної діяльності, яка має здатність сприймати внутрішній стан і вплив навколишнього середовища, передавати відомості й накопичені дані іншим предметам, явищам, процесам. Дані й інформація тісно пов'язані між собою.

Таким чином, дані - це атрибут інформації, що позначає факти, поняття, інструкції, які подані в умовній формі, зручній для пересилання, інтерпретації й обробки людиною або автоматичними засобами.

Поряд з поняттями “дані” й “інформація” в результаті розвитку й ускладнення інформаційних структур прийшли до такого поняття, як знання (knowledge). Відмітні якісні властивості поняття знання зумовлені наявністю тут надмірних можливостей у порівнянні з даними. Можна подати таку класифікацію специфічних ознак знання: внутрішня інтерпретованість; рекурсивна структурованість, зв’язність; семантичні поля з метрикою; активність, функціональна цілісність тощо.

Елементи знань (elements knowledge)- це особливим чином організовані структури інформації, які мають свій зміст, структуру, можливі зв’язки, процедури прийняття рішень. Знання відрізняються від рівня даних та інформації тим, що рівень знань є концептуальною моделлю реально функціонуючого некомп’ютеризованого знання про предметну область.

Можна виділити такі два напрямки зв’язку: інформація—дані, дані—інформація. У першому випадку вихідна інформація з будь-якої предметної області є основою для отримання певних даних, які є складовою частиною отриманої інформації. В другому випадку - дані, зібрані з різних джерел, потрібні для отримання інформації, де, осмислюючи дані, ми набуваємо необхідну для нас інформацію.

З цими процесами ми зустрічаємося постійно в житті, вони займають важливе місце в нашій діяльності, бо існують з часу виникнення перших знакових систем, тобто з тих пір, як людство навчилося писати, читати й передавати дані.

У сучасному складному світі, який відзначається високою динамічністю, своєчасне надходження інформації про явища, що відбуваються, набуває особливо важливого значення. Досить давно інформація стала загальнонауковим поняттям, яке включає в себе обмін відомостями в різних предметних сферах діяльності людини. Особливо важливе значення має інформація для підготовки й прийняття керівних рішень. На базі отриманої інформації може створюватись нова інформація, яка необхідна для вирішення будь-яких проблем.

Зміст інформації визначається конкретними потребами. Чим точніше визначаються потреби в інформації кожного, тим якісніше вона може бути підготовлена, тим кваліфікованіші можуть бути прийняті на її основі управлінські рішення. Тому вся робота по створенню інформації починається з визначення потреб у ній. І тільки після цього починається опрацювання необхідних даних і створення потрібної інформації.

До інформації висувається ряд вимог:

-точність (accuracy), тобто забезпечення однозначного сприйняття всіма споживачами;

-достовірність (reliability), яка визначає допустимий рівень спотворення як даних, які надходять, так і результуючої інформації в цілому;

-оперативність (responsiveness) прийняття рішень.

Будь-які неточності й похибки в інформації можуть призвести до дезорієнтації й викликати неправильні дії. Тому при створенні будь-якої системи особлива увага повинна приділятися забезпеченню високої точності й чіткості інформації, а це, у свою чергу, залежить від правильності первинних даних, на яких грунтується інформація.

Інформація, як і будь-який інший товар, має певний термін свого життя. Вона може бути розрахована на короткочасне (навіть одноразове) і довготривале використання.

Будь-яка інформація може вимірюватись за обсягом і якістю, що визначається лаконічністю, чіткістю, повнотою змісту й своєчасністю надходження. Можливість кількісної й якісної оцінки інформації дозволяє застосувати аналіз для оцінки інформаційних повідомлень.

Інформацію можна класифікувати за групами, що характеризуються:

-функціями в процесі управління;

-відношенням до системи;

-ступенем стабільності.

Перша група ділиться на чотири підгрупи: фактичну; планову; нормативну; довідково-табличну.

Фактична інформація характеризує процеси і явища, які вже відбулися (здійснились). Планова - описує ті, які повинні відбутись за певний проміжок часу. Нормативна інформація регламентує явища і процеси, які відбуваються в навколишньому світі. Довідково-таблична інформація видає їх докладні характеристики.

У другій групі - вісім підгруп: внутрішня; зовнішня; вхідна; вихідна; активна; пасивна; оперативна й поточна.

Внутрішня надходить в апарат управління від власних структурних підрозділів, а зовнішня - від інших підприємств і організацій. Інформація, яка надходить до об’єкту управління, називається вхідною, а та, яка виходить з нього - вихідною. Інформація називається активною, якщо вона використовується в процесі управління, в протилежному випадку - це пасивна інформація. Оперативна характеризує стан об’єкта на даний проміжок часу. Поточною називається інформація, яка описує процес управління протягом деякого проміжку часу.

Третя група. За стабільністю інформація поділяється на 2 основні підгрупи: умовно-постійну і змінно-перемінну.

Умовно-постійною називається інформація, яка не змінюється протягом досить тривалого періоду. У противному разі - це змінно-перемінна інформація.