Тема 14.

1. Цивільно - правовий захист суб'єктів господарської діяльності.

Відносини цивільно-правового захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарської діяльності регулюються нормами ЦК України, Цивільного процесуального кодексу України, інших нормативно-правових актів.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом (ст. 20 ЦК України).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

• визнання права;

• визнання правочину недійсним;

• припинення дії, яка порушує право;

• відновлення становища, яке існувало до порушення;

• примусове виконання обов'язку в натурі;

• зміна правовідношення;

• припинення правовідношення;

• відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

• відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

• визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.17 ЦК України, Президент України здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах повноважень, визначених Конституцією України. У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.        Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте такими органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

2. Адміністративно-правовий захист суб'єктів господарської діяльності.

Адміністративно-правовим вважається захист, що здійснюється засобами державно-правового впливу із залученням: 1) вищестоящих органів ви­конавчої влади; 2) державних органів, які спеціально уповноважені на за­хист прав суб'єктів підприємницької діяльності.

До останніх належать: 1) правоохоронні органи (міліція, прокуратура, податкова міліція); 2) органи, що здійснюють державний нагляд і контроль у сфері підприємницької діяльності і мають повноваження на проведення перевірок у відповідних галузях господарювання (зокрема, Антимонопольний комітет України).

На органи прокуратури п. 5 ч. 1 ст. 121 Конституції України покладає нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Органи внутрішніх справ відповідно до п. 24 ст. 11 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій пояснення за фактами порушення законодавства, перевірка додержання якого віднесена до їх компетенції. Кримінально-процесу­альний кодекс України надає слідчим органів внутрішніх справ право провадити досудове слідство у справах про ряд злочинів.

Антимонопольний комітет України, не маючи статусу правоохорон­ного органу, в силу повноважень, наданих Законом України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 р., розглядає заяви суб'єктів підприємницької діяльності про порушення їх прав внаслідок недотримання законодавства про захист економіч­ної конкуренції.

В адміністративному порядку права і законні інтереси суб'єктів підприємницької діяльності можуть бути захищені шляхом звернення в порядку підпорядкованості до вищестоящих органів виконавчої влади (посадових осіб) зі скаргою (заявою) на дії (бездіяльність) підлеглих. Звернення до вищестоящого органу (посадової особи) є позасудовим шляхом вирішення спору і не перешкоджає наступному зверненню до судових органів незалежно від рішення цього органу. Процедура роз­гляду відповідних звернень регулюється підзаконними нормативними актами – інструкціями, правилами, положеннями тощо вищестоя­щих органів, а за їх відсутності – загальними нормами Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р.

3. Кримінально-правовий захист суб'єктів господарської діяльності.

Відносини кримінально-правового захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарської діяльності регулюються нормами Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, інших нормативно-правових актів.

4. Нотаріальний захист суб'єктів господарської діяльності.

Нотаріальний захист суб'єктів господарювання полягає в тому, що нотаріус, посвідчуючи договори, засвідчуючи правильність копій, накладаючи заборону відчуження майна, вчиняючи інші нотаріальні дії відповідно до Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. тим самим сприяє суб'єктам господарської діяльності у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів.

При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій, з'ясовують обсяг цивільної дієздатності фізичних та юридичних осіб, які беруть участь в угодах; у разі укладання угод представником перевіряють його повноваження; роз'яснюють права й обов'язки, попереджають про наслідки нотаріальних дій, що вчиняються; перевіряють відповідність документів, що подаються для вчинення тієї чи іншої дії, чинному законодавству і відмовляють в учиненні нотаріальної дії у разі її невідповідності законодавству України або чинним міжнародним договорам України.