§ 15. Словотвірний тип.

Продуктивність словотвірного типу

С л о в о т в і р н и й тип — це основна одиниця класи-

фікації похідних слів. Під словотвірним типом розуміють мо-

дель похідних слів (дериватів), що належать до однієї частини

мови і характеризуються такими словотвірними ознаками: 1) по-

хідністю від слів однієї частини мови; 2) спільним способом

словотвору; 3) спільним словотвірним значенням; 4) тотожним

словотворчим формантом. Так, дієслова біліти, чорніти, зе-

леніти належать до одного словотвірного типу, тому що вони:

а) походять від прикметників; б) характеризуються суфіксаль-

ним способом словотвору; в) мають спільне словотвірне зна-

чення — виділятися за кольоровою ознакою; г) утворені за до-

помогою дієслівного суфікса -і-.

Словотвірний тип, що є незамкненим рядом похідних і по-

повнюється новотворами, називається п р о д у к т и в н и м

типом. Прикладом продуктивного словотвірного типу можуть

бути віддієслівні іменники на -анн(я), що позначають опред-

метнені дії, процеси (виховання, змагання, виконання, чи-

тання тощо). Якщо словотвірний тип утворює кількісно обме-

жену групу слів, то він може бути схарактеризований як н е -

п р о д у к т и в н и й . Наприклад, назви людей за зовнішніми

чи внутрішніми ознаками їх, утворювані суфіксом -ун, станов-

лять замкнений, непродуктивний тип: веселун, хитрун, щебе-

тун, говорун, літун, хапун.

Із втратою словотвірної продуктивності окремим типом (чи

підтипом) стає непродуктивним і словотворчий афікс, який з

часом може перетворитися на мертву морфему (наприклад,

суфікс -к- у словах тонкий, близький).

У словотвірній системі сучасної української мови спостеріга-

ються випадки поступової втрати продуктивності афікса в одно-

му словотвірному типі, і навпаки, зростання його словотвірної ак-

тивності в іншому. Так, продуктивний у минулому суфікс -івн(а)

в утвореннях на позначення дочки за фахом або соціальним ста-

ном батька (бондарівна, лимарівна, сотниківна, царівна, кня-

зівна та ін.) став зовсім непродуктивним, але в назвах людей за

прізвищем або прізвиськом батька він і нині є досить продуктив-

ним у розмовному стилі і закріпився, зокрема, в іменах по бать-

кові: Дорошівна, Митяхівна, Кудряшівна, Іванівна.

27

СПОСОБИ СЛОВОТВОРУ

§ 16. Морфологічні способи словотвору.

Афіксація

Залежно від матеріальних засобів вираження розрізняють

морфологічні і неморфологічні способи словотвору.

До морфологічних належать усі способи творення простих

слів за допомогою афіксальних морфем, а також творення склад-

них і складноскорочених слів.

Морфологічні способи словотвору поділяються на афіксальні,

основоскладання та абревіацію.

До а ф і к с а л ь н и х с п о с о б і в словотвору нале-

жать префіксальний, суфіксальний, постфіксальний, змішані —

суфіксально-префіксальний, префіксально-постфіксальний, суфік-

сально-постфіксальний, суфіксально-префіксально-постфіксаль-

ний та флексійний.

П р е ф і к с а л ь н и й спосіб словотвору, або п р е -

ф і к с а ц і я , — це творення похідних слів за допомогою при-

єднання префікса: казати — розказати, звичайний — над-

звичайний, зелень — прозелень.

Особливістю cm /im301префіксації є те, що префікс приєднується не

до основи, а до граматично оформленого слова, тому творення

похідних слів префіксальним способом належить до внутріш-

нього іменникового, прикметникового чи дієслівного слово-

твору. Внаслідок приєднання префікса лексичне значення мо-

тивуючого слова може істотно видозмінюватися, наприклад:

пливти — спливти; гнати (когось, кудись) — погнати,

відігнати, підігнати, розігнати, перегнати, зігнати, за-

гнати.

На межі префіксальної морфеми в слові не спостерігаєть-

ся помітних фонетичних змін. Лише окремі префікси україн-

ської мови мають варіантне вираження у зв'язку зі вставлен-

ням голосного перед приголосним твірної основи: мліти —

зомліти (з — зо), брати — зібрати (з — зі), рвати —

розірвати (роз — розі), гнати — обігнати {об — обі) тощо.

У деяких випадках префіксацію супроводжує зміна місця

наголосу, наприклад: бігти — вибігти, смак — присмак, вес-

на — провесна.

28

Префіксація є активним способом внутрішнього дієслівного

словотвору, менш поширена вона в інших частинах мови —

іменниках, прикметниках, прислівниках.

С у ф і к с а л ь н и й спосіб словотвору, або с у ф і к с а -

ц і я , — це творення похідних слів приєднанням до твірної

основи суфікса: крига — криж-ин-а, криця — криц-ев-ий,

ясний — ясн-і-ти.

Суфіксація — найпоширеніший спосіб творення слів у су-

часній українській мові. Цим способом творяться іменники,

прикметники, дієслова, прислівники. Кожна з цих частин мови

має свою систему суфіксальних морфем, особливо розвинена

вона в іменниках і прикметниках.

Додавання суфіксальної морфеми до твірної основи може

супроводжуватися: чергуванням голосних або приголосних у

корені (село — сільський, крапати — крапля), накладанням

морфем (Одеса — одеський) тощо.

Н у л ь о в а с у ф і к с а ц і я є різновидом суфіксального

словотвору. Специфіка її полягає в тому, що похідне слово

моделюється на основі переведення мотивуючої основи до іншої

частини мови засобом нульового суфікса. Наприклад: бігти —>

—> біг, ходити —> хід, гнилий —> гниль. Причому суфікси й

інші постфіксальні морфеми, наявні в словах, які мотивують

такі утворення, відкидаються, оскільки вони є формальними по-

казниками належності цих слів до певної частини мови. Нульо-

вий суфікс переводить похідне слово до класу іменників: від-

рив-а-ти-ся —> відрив, викуп-и-ти —> викуп, винос-и-ти —>

винос і виноска, вибир-а-ти —> вибір і вибори, далек-ий —>

даль.

Безафіксне творення похідних в українській мові представ-

лено типами віддієслівних та відприкметникових іменників. Його

слід відрізняти від словотвору прикметників засобом приєднан-

ня префікса і нульового суфікса: без-язик-ий, без-сил-ий.

С у ф і к с а л ь н о - п р е ф і к с а л ь н и й спосіб слово-

твору полягає в тому, що похідні слова утворюються одночас-

ним приєднанням до твірної основи префікса й суфікса: ліс —

пролісок, нога — обніжок, робити — неробство.

Суфіксально-префіксальний спосіб широко використовується

при творенні іменників, прикметників, дієслів, прислівників.

Унаслідок суфіксально-префіксального словотворення можуть

з'являтися похідні слова в межах того самого розряду слів, до

29

якого належить твірна основа (дорога — подорожник, танцю-

вати — пританцьовувати), але частіше твірна основа пере-

ходить в інший розряд слів {сніг — засніжити, стіл — на-

стільний, наш — по-нашому).

Суфіксально-префіксальний спосіб більшою мірою наближе-

ний до суфіксації, ніж до префіксації, оскільки префікси залиша-

ються нейтральними до парадигматичного оформлення слова, в

той час як суфікси, тісно пов'язані зі словотвірною основою і

флексією, зумовлюють граматичне оформлення похідного сло-

ва. Так, у словах нарукавник, оздоровити виступають пре-

фікси на-, о-. Перше з них належить до іменників, як і мотиву-

юче слово рукав, а друге — до дієслів, хоча твірна основа при-

кметникова.

До суфіксально-префіксальних похідних належать слова,

утворені від прийменниково-іменникових форм іменників,

наприклад: без межі — безмежний, при дорозі — придо-

рожній, за містом — заміський, при Дніпрі — Придніпров'я,

за лісом — залісся.

У дієсловах широко використовуються також суфіксально-

постфіксальний та суфіксально-префіксально-постфіксальний

способи словотворення.

С у ф і к с а л ь н о - п о с т ф і к с а л ь н і дієслова тво-

ряться від іменних (прикметникових та іменникових) і дієслівних

основ.

Іменникова або прикметникова основа з приєднанням діє-

слівного суфікса перетворюється на дієслівну. Постфікс -ся не

входить до складу дієслівної основи, виконуючи дві функції:

1) граматичну — вираження дієслівного стану; 2) словотворчу —

вираження словотвірного значення.

У творенні дієслів с у ф і к с а л ь н о - п р е ф і к с а л ь -

н о - п о с т ф і к с а л ь н и м способом беруть участь імен-

никові, прикметникові, числівникові, дієслівні основи, рідше —

прислівникові, а також основи службових слів. Наприклад: каб-

лук — викаблучуватися, рука — заручитися, милостивий —

змилостивитися, щедрий — розщедритися, бідний — при-

біднятися, двоє — роздвоїтися, дивитися — видивлятися,

моргати — розморгатися, танцювати — розтанцювати-

ся, ні — розпікатися.

ЗО