§ 13. Словотвірне значення слова

Словотвірна структура слова визначається через мотиваційні

відношення твірної основи і словотворчого форманта або з до-

помогою іншого засобу (перенесення наголосу, чергування звуків,

переосмислення слова тощо), що видозмінює похідне слово по-

рівняно з первинним словом-мотиватором.

С л о в о т в і р н е з н а ч е н н я у похідних словах — це

узагальнене, спільне для певного лексико-семантичного розряду

слів значення, що виявляється в одному словотвірному типові

певним словотворчим засобом. Словотвірне значення ґрунтується

на однотипних відношеннях. Ознаками однотипних відношень є

лексико-граматична належність твірної основи до певної части-

ни мови і характер словотворчого засобу. Наприклад, у суфік-

сальних утвореннях косар, кобзар, зброяр, баяніст суфікси

-ар (-яр), -іст утворюють назви осіб за родом діяльності; в

іменниках хід, лік, цвіт виражається словотвірне значення уза-

гальненої дії, процесу засобом нульової суфіксації.

§ 14. Словотворчі засоби

Словотвірна структура слова визначається через мотиваційні

відношення між твірною основою і словотворчим формантом,

який видозмінює значення похідного слова порівняно з тим, від

якого воно утворене.

24

У сучасній українській мові до найпродуктивніших засобів

вираження словотвірних значень належать афікси.

Значення дериваційних афіксів розкривається лише на тлі

лексичного значення слова — твірної основи. Воно є категорій-

ним, класифікаційним. Саме тому в українській мовознавчій

традиції опис словотвірної підсистеми сучасної української мови

подається за семантичною класифікацією афіксів — суфіксів

і префіксів — у межах частин мови. При виділенні словотво-

ру в окремий розділ словотворчі засоби також розглядаються

в найтіснішому зв'язку з парадигматичним оформленням слів

різних лексико-граматичних розрядів. Наприклад, суфіксальні

утворення трійка, десяток відносять до іменників, а рясніти,

більшати — до дієслів, хоча твірні основи у перших числівни-

кові (означають кількості), а в других — прикметникові (пере-

дають ознаки предметів). Значення твірної основи модифікується

словотворчим суфіксом не тільки в лексичному, а й у лексико-

граматичному (категорійному) плані.

Кожній повнозначній частині мови властива своя система

суфіксів, які є засобами внутрішньо- та міжкатегорійного тво-

рення похідних слів.

За словотвірною функцією суфікси поділяються на дві

групи:

1) суфікси, які є засобом творення слів з новим лексич-

ним значенням (наприклад, золот-ав-ий, казк-ар, поет-изу-

ва-ти);

2) суфікси, які, приєднуючись до основи, вносять додатковий

відтінок суб'єктивної оцінної характеристики: здрібнілості, лас-

кавого ставлення, пестливості (столик, матуся, Ганнуся,

ріднесенький, спатоньки); збільшеності, згрубілості, негатив-

ної оцінки (плечище, здоровенний, величезний, вітрюган,

катюга).

Префікси приєднуються до всього слова (пра-ліс, пере-клас-

ти, анти-народний), їх значення не пов'язане з парадиг-

мою слів. Відмінність між префіксом і суфіксом зберігається

і при конфіксальному словотворі: суфікс разом із закінчен-

ням оформляє слово відповідно до частиномовної парадигми

(без-батч-енк-о, без-дум-н-ий, по-трій-н-ий, по-тро-їти

\по-трої-і-ти\).

Для словотворчих афіксів характерна багатозначність, тоб-

то вони здатні виражати варіантні значення у межах однієї

25

словотвірної моделі, за якою творяться похідні слова. Напри-

клад: у прикметниках хитруватий, довгуватий, зеленува-

тий суфікс -уват- виражає словотвірне значення неповноти

ознаки, а в словах цієї самої моделі вовкуватий, свинякува-

тий — ознаку за подібністю до тварини; суфікс -арн- може

виражати ознаку за відношенням до сфери діяльності {агр-

арн-ий, гуманіт-арн-ий), до об'єкта (молекул-ярн-ий) і ха-

рактеризувати предмет за просторовими ознаками (планет-

арн-ий).

Частіше спостерігається явище омонімії і синонімії дери-

вативних формантів. Так, суфікс -ик виступає в назвах істот

зі значенням позитивної оцінки (кон-ик, хлопч-ик, пес-ик),

у назвах предметів зі значенням здрібнілості (воз-ик, нос-

ик) та в назвах осіб за родом діяльності й за іншими озна-

ками (політ-ик, вагов-ик, муж-ик, дурн-ик, співвітчизн-

ик).

Проте омонімія афіксів (особливо префіксів) легко нейтра-

лізується у процесі деривації за різними словотвірними типами

творення похідних слів.

Синонімічні відношення спостерігаються в межах словотвір-

них розрядів слів. Наприклад, для творення назв осіб за родом

діяльності використовуються різні словотворчі суфікси -а/с-,

-ач-, -ар-, -ист-, -іст-, -тель та інші {співак, скрип-ач,

друк-ар, масаж-ист, шах-іст, учи-тель).

У дієсловах синонімічні значення виражають префікси ук-

раїнського та іншомовного походження: протизаконний — ан-

тизаконний, неморальний — аморальний, зверхмодний —

ультрамодний, міжнаціональний — інтернаціональний, над-

зірка — суперзірка.

Питомі українські й іншомовні префікси можуть також ви-

ражати в словах антонімічні відношення: в-нести — ви-не-

сти, пере-оцінити — зне-цінити, на-земний — під-земний,

пре-позиція — пост-позиці я, про-грес — ре-грес, син-хрон-

ний — діа-хронний, супер-гармонія — дис-гармонія.

Реалізація дериваційних значень засобами афіксації відбу-

вається у процесі афіксальних способів словотворення похідних

слів за певними словотвірними типами у межах лексико-гра-

матичних розрядів повнозначних частин мови.

26