
- •§ 2. Предмет і завдання морфеміки
- •§ 3. Поняття морфеми
- •§ 4. Типи морфем
- •§ 5. Корінь слова. Слова спільного кореня
- •§ 6. Афікси. Типи афіксальних морфем
- •§ 8. Основа слова. Типи основ
- •§ 9. Зміни в морфемній будові слова
- •§ 10. Предмет і завдання словотвору
- •§ 11. Словотвірна структура слова
- •§ 12. Поняття твірної основи
- •§ 13. Словотвірне значення слова
- •§ 14. Словотворчі засоби
- •§ 15. Словотвірний тип.
- •§ 16. Морфологічні способи словотвору.
- •§ 17. Осново- і словоскладання.
- •§ 18. Морфологічно-синтаксичний
- •§ 19. Лексико-синтаксичний словотвір
- •§ 20. Лексико-семантичний словотвір
- •§ 21. Структура іменникових основ
- •§ 22. Суфіксальний словотвір іменників
- •§ 23. Словотвірні типи назв осіб
- •§ 24. Словотвірні типи назв
- •§ 25. Словотвірні типи збірних
- •§ 26. Суфіксальні типи іменників
- •§ 27. Суфіксальні типи іменників зі значенням
- •§ 28. Префіксальний словотвір іменників
- •§ 29. Префіксально-суфіксальний спосіб
- •§ 31. Словесний наголос в афіксальних
- •§ 32. Творення складних іменників
- •§ 33. Творення складноскорочених іменників
- •1 . С к л а д о в и й тип — це усічення основ двох або більше
§ 10. Предмет і завдання словотвору
С л о в о т в і р , або д е р и в а ц і я (лат. derivatio —
творення, відведення), — це розділ мовознавства, який ви-
вчає слова за способами і засобами їх творення та сло-
вотвірною структурою.
Словотвір є одним із головних джерел поповнення лексич-
ного складу мови, тому цей термін використовується і для по-
значення процесу деривації — творення похідних слів.
Предметом вивчення словотвору є словотвірна підсистема
мови. До завдань цього розділу належать питання про способи
і засоби творення похідних слів, з'ясування мотиваційних відно-
шень між вихідними і похідними одиницями, класифікацію по-
хідних слів за ознаками дериваційної структури і словотвірни-
ми значеннями в межах відповідних лексико-граматичних
класів слів (частин мови), визначення продуктивності окре-
мих способів і засобів деривації.
Словотвірні процеси української мови орієнтовані на фор-
мування лексичних одиниць різної частиномовної природи,
насамперед тих, що виконують номінативну функцію, — нази-
вають предмети, осіб, інших істот, ознаки, дії, процеси, стани, абст-
рактні поняття. Словотвір тісно пов'язаний з кількома рівнями
мови — лексичним, морфемним і граматичним, на кожному з
яких розглядається слово, проте в різних його аспектах (щодо
значення, морфемної будови, словозміни і належності до певної
частини мови, функцій словоформ).
Словотвірний аспект стосується сфери мовної діяльності
людини, спрямованої на забезпечення процесів номінації, ство-
рення мотивованих однослівних знаків мови. Завдяки слово-
20
творенню словниковий склад мови залишається відкритою ди-
намічною системою.
Розрізняють синхронний і діахронний словотвір. Синхрон-
ний (описовий) словотвір вивчає словотвірну структуру слів
на будь-якому конкретному етапі розвитку мови. Діахронний
словотвір вивчає історію появи похідних слів на основі зістав-
лення різних періодів функціонування.
Основними поняттями синхронного словотвору є: словотвірна
мотивація і словотвірне значення похідного слова з урахуван-
ням його сучасних (живих) зв'язків з іншим словом або сло-
восполученням. Словотвірні відношення розуміються як відно-
шення похідного (вторинного) слова до того, від якого воно
утворилося.
Словотвірні відношення виявляються у споріднених словах.
Однією з найважливіших ознак синхронного аналізу похідних
слів є спосіб їх словотвору. У словотворі вивчається весь
арсенал словотворчих засобів мови, словотвірних типів і роз-
рядів у межах використовуваних способів словотворення.
Описовий словотвір української мови досліджує словотвірні
процеси, які виявляють закономірності її розвитку на сучасно-
му етапі. Системне вивчення словотвору передбачає розгляд
способів творення слів, будови їх з урахуванням належності
до певної частини мови, характеру твірної основи та звукових
змін, властивих сучасній мові.
§ 11. Словотвірна структура слова
в українській мові
Нове слово виникає на ґрунті вже існуючого в мові й спри-
ймається як похідне, хронологічно вторинне щодо того, від якого
воно утворене. Наприклад, слова вітряк, денний, давно спри-
ймаються як вторинні щодо слів вітер, день, давній. Ознаками
їх похідності є передусім мотивованість їх значень словами, від
яких вони походять, а також складніша морфемна будова.
Відношення між мотивованим і немотивованим словом —
це вияв семантичної залежності: первинне слово є немотиво-
ваним, вторинне, або похідне, мотивується значенням іншого
слова того самого кореня, що хронологічно передує йому.
Словотвірну структуру похідного слова становлять твірна
основа і словотворчий формант. Словотвірна структура — це
21
властивість похідного слова бути визначеним за твірною осно-
вою і словотворчим засобом, який виражає словотвірне зна-
чення. При словотвірному аналізі у похідному слові виявля-
ються семантичні взаємовідношення між двома складовими еле-
ментами його словотвірної структури. Так, з погляду сучасних
семантико-словотвірних зв'язків слово доброта є похідним,
оскільки виявляє мотиваційний зв'язок з прикметником доб-
рий. Словотворчий формант -от- переводить основу прикмет-
ника до іменникових слів на позначення абстрактного поняття
(добрий — ознака предмета, доброта — узагальнена, опред-
метнена ознака).
Істотною ознакою похідного слова є те, що воно має склад-
нішу, ніж первинне слово, будову: до його складу входить крім
твірної основи словотворчий афікс (суфікс, префікс, рідше —
флексія зі словозмінною та словотворчою функціями, інтерфікс,
постфікс, афіксоїд), який уточнює, видозмінює значення мотиву-
ючого слова.