§ 27. Суфіксальні типи іменників зі значенням

суб'єктивної оцінки неістот

Іменники - назви предметів чоловічого роду зі значенням

зменшеності, здрібнілості творяться за допомогою суфіксів -ок,

-очок, -ець, -ечок, -ик, -ичок, -чик (місток, станочок,

хлівець, мішечок, столик, кошичок), іменники жіночого ро-

ду — за допомогою суфіксів -к(а), -ечк(а), -очк(а), -еньк(а),

-инк(а) (ніжка, вуличка, вервечечка, лієчка, долиночка, до-

ріженька, торбинка); іменники середнього роду — за допомо-

гою суфіксів -к(о), -ечк(о), -ц(е) (вічко, відеречко, озерце,

кубельце).

У мовленні з дітьми (або немічними, хворими людьми) вжи-

ваються зі значенням позитивного ставлення, ласки, любові (або

прихильності, співчуття, вболівання) не тільки назви людей,

інших істот, а й назви предметів, явищ (лобик, губки, пальчик,

сонечко, дощик, вітамінчик, ваточка, ліжечко та ін.).

Семантика позитивної оцінності властива і матеріально-ре-

човинним іменникам, які обмежені сферою вживання в усно-

розмовному побутовому мовленні та в художній літературі.

У таких словах виступають загалом ті самі суфікси, що й у

назвах конкретних предметів, наприклад: компотик, чайок,

водичка, росичка, телятинка, капусточка, золотце.

Назви абстрактних понять виражають це значення за допо-

могою суфіксів -еньк(о) (горенько), -ок (грішок), -еньк

(посиденьки).

У назвах неістот, зокрема предметів, може також виражати-

ся реальна збільшеність та негативне емоційно-оцінне значен-

ня. Одним із найпродуктивніших формантів, що утворюють

іменники з відтінками збільшеності та згрубілості, є суфікс

-ищ(е), який переводить утворене слово формально до серед-

нього роду.

За допомогою суфікса -ищ(е) творяться іменники, які нази-

вають надміру великі частини тіла людини та тварини (ручище,

43

головище, хвостище, очища, лапища, копитища), предмети

оточення (горище — велика висока гора, дверища, мостище,

дубище), сприйняття явищ на слух (голосище), абстрактні по-

няття (морозище, страховище, холодище) тощо. Менш по-

ширені у назвах предметів суфікси -як(а) (гарбузяка, ротя-

ка), -уган (вітруган), а в абстрактних поняттях иськ(о)

(соромисько).

У контекстних умовах такі іменники можуть втрачати зна-

чення позитивної оцінки й набувати відтінків зневажливого

ставлення, іронії, як і навпаки. Пор., наприклад: 1. [Солтис:]

Держіть його. В'яжіть. Саме його нам і треба. Довго ми

тебе шукали, голубчика (Соб.). 2. ≪їхав козак на війнонь-

ку≫ і тепер є улюбленою піснею, що виконується не тільки

в походах (Із журн.).

§ 28. Префіксальний словотвір іменників

На сучасному етапі у словотворенні іменників префіксація

порівняно з іншими способами малопродуктивна. Обмежена і

кількість іменникових префіксів. З-поміж них наявні префікси

спільнослов'янського і східнослов'янського походження, які

втратили семантичну виразність, а тому виділяються у багатьох

випадках тільки шляхом етимологічного аналізу слів: па- (ви-

ражав вказівку на предмет, схожий на той, що названий: паво-

лока, пакіл); су- (виражав значення сукупності, суміжності:

сув'язь, сукровиця); пра- (позначав віддалені ступені спорід-

неності по висхідній і спадній лініях: пращур, правнук) та ін.

У сучасній українській мові ці давні префікси використовують-

ся у термінотворенні за давніми зразками з дещо видозміне-

ним словотвірним значенням (павітер (вітерець), прамова,

прабатьківщина, праліс, прарід, супісок, суглинок) або вхо-

дять до складу відприкметникових іменників переважно абст-

рактного значення, утворених суфіксальним способом (су-

мирність, суміжність і суміжник, сумісництво, сумісність,

суміщення).

Живі, хоч і не активно виявлені словотворчі зв'язки у пре-

фіксів, споріднених з іншими частинами мови — дієсловом, при-

кметником, прислівником: про-, перед- (зі значенням переду-

вати в часі: провесна, переддень, передісторія); під- (зі

значенням підпорядкування: підвид, підстанція); спів- (зі зна-

44

ченням спільної участі, взаємодії: співавтор, співпраця); не-

(зі значенням заперечення: недруг, неволя).

Більш активну роль ці префікси виявляють при суфіксаль-

но-префіксальному словотворенні іменників.

У термінології продуктивно взаємодіють із твірними основа-

ми іменників префікси іншомовного походження:

анти- (проти): антитеза, антизакон;

архі- (зверх): архімандрит;

віце- (другий за чином, званням): віце-адмірал, віце-кон-

сул;

дііс- (відсутність чогось): дисгармонія;

екс- (колишній): екс-чемпіон;

екстра- (найвищого гатунку, найкращий): екстраклас;

ім-, ін- (заперечення, відсутність): імміграція, інваріант;

контр- (протилежний): контрудар;

обер- (вищий за чином): обер-прокурор;

прото- (перед): прототип, протоісторія;

ре- (зворотна дія): реевакуація;

супер- (зверху, вище): суперобкладинка, суперзірка;

ультра- (зверх): ультрамода.

У системі словотворчих засобів іменників значне місце зай-

мають слова-афіксоїди українського та іншомовного (здебіль-

шого грецького і латинського) походження: пів, полу, все; авіа,

авто, агро, біо, гідро, мікро, мілі, мега, метео, нейро, полі,

теле та ін. Такі початкові елементи при словотворенні пере-

стали сприйматися як кореневі морфеми (твірні основи) і по-

чали перетворюватися на словотворчі засоби — префіксоїди, а

утворені за участю їх іменники сприймаються як прості, а не

складні слова: південь, полудень, всесвіт; авіамотор, ав-

томашина, агротехнік, біомаса, мікрокалькулятор,

міліметр, мегаполіс, метеостанція, нейрохірургія, полі-

графія, телепередача.