§ 26. Суфіксальні типи іменників

зі значенням суб'єктивної оцінки істот

Іменники творяться також за допомогою суфіксів другої групи,

які виражають об'єктивну оцінку зменшеності-збільшеності або

надають слову емоційного забарвлення (позитивного чи нега-

тивного).

40

Категорія зменшеності/збільшеності, що історично сфор-

мувалася на основі вираження реальних ознак предметів (роз-

міру, обсягу, зросту, ваги, насиченості та інших форм вияву),

поступово почала виражати і суб'єктивне ставлення до ре-

алій. У сучасній українській мові за допомогою суфіксальних

формантів виражаються різні відтінки зменшеності, здрібнілості,

пестливості та збільшеності, згрубілості, інших негативних

ознак.

У назвах людей превалює експресивно-емоційна оцінність,

насамперед позитивне суб'єктивне ставлення до особи. Навіть

у назвах дітей і підлітків вона нашаровується на значення

зменшеності/здрібнілості, наприклад, у словах немовля, немов-

лятко, дитя, дитинка, дитятко, діточки, маля, малятко,

маленя, маленятко, хлоп'я, хлоп'ятко, дівча, дівчатко

тощо.

Категорія суб'єктивної оцінки в іменнику досить широко

представлена суфіксальними утвореннями назв осіб чоловічої

і жіночої статі та назв дітей.

В іменниках чоловічого роду використовуються суфікси -ок,

-ечк(о), -ик, -чик, які виявляють відношення похідності від

іменників того самого роду. Це назви осіб за: родом діяль-

ності (козачок, морячок, пастушок, ковалик, матросик);

місцем проживання (степовичок, землячок); соціальним ста-

ном (панок, аристократик, попик); родинними зв'язками (ба-

течко, синок, синонько, сваток).

Відприкметникові іменники є переважно корелятивними

лексемами чоловічого і жіночого роду: красивий —> красавчик

і красуня, хитрий —≫ хитрунець і хитрунка.

Інші словотвірні кореляти характеризуються спочатку наро-

щенням на основу іменника чоловічого роду суфікса -к(а):

санітар — санітарка —> санітарочка; пастух — пастуш-

ка —≫ пастушечка; земляк — землячка —> землячечка.

Категорія суб'єктивної оцінки у назвах дітей та підлітків

знаходить вираження в суфіксальних словотвірних типах імен-

ників середнього роду. Зокрема, назви дітей наймолодшого віку

(немовлят) майже виключно оформлені середнім родом з фор-

мантами -ч(а), -атк(о)/-ятк(о), -аточк(о)/-яточк(о),

-оньк(о), -ен(я), -енятк(о): дитинча, дитинчатко, ди-

тинчаточко, хлоп'яточко, немовлятонько, маленятко,

маленяточко, циганятко, пацанятко, кришеняточко.

41

Проте наявні (особливо в назвах дітей підліткового віку) і

словотвірні типи іменників чоловічого, жіночого та спільного

роду, що потенційно можуть позначати осіб обох статей, на-

приклад: карапузик, синочок, улюбленчик, донечка, внучень-

ка, сестричка, крихіточка, сирітка, сиротинонька, писк-

лявочка, Валюшенька, Сашенька.

У назвах тварин, птахів, риб, комах такими суфіксами вира-

жаються зменшеність, здрібнілість, позитивне ставлення люди-

ни до іншої істоти: котик, вовчик, їжачок, синичка, щучка,

мушка, бджілка, лебедонько, горобенятко, комашинка, ко-

рівонька, кізонька, соловеєчко.

Категорія суб'єктивної оцінки виражає також більший або

менший ступінь вияву негативних ознак людини. Так, значення

збільшеності з відтінком згрубілості передається суфіксами

-ищ{е), -иськ(о): відьмище, парубище, комарище, кабани-

ще, павучище, хлопчисько, котисько, вовчисько.

Найменш негативне забарвлення мають утворення з суфік-

сом -ок, коли твірна основа не містить оцінної семи, наприклад:

зятьок, царьок, князьок. Проте пейоративне (негативне) за-

барвлення зростає, якщо вже твірна основа прогнозує негатив-

ну оцінку, наприклад: виродок, вилупок. Пор. також утворен-

ня із суфіксом -ець, які здатні передавати легкий осуд і край-

ню межу негативного ставлення: брехунець і обірванець, го-

лодранець, задрипанець.

У ≪Словнику української мови≫ зареєстровано іменники по-

двійного роду, більшість яких мають негативне забарвлення:

всезнайка, грамотяка, розумака, стиляга, жаднюга, недба-

ха, святоша, скаженюка, нездара; базікало, здоровило,

страшило, пугало та ін.

Хоч іменники із суфіксами -ак{а), -ош{а), -юг(а), -х(а),

-юк{а) мають форму жіночого роду (належать до І відміни), а

із суфіксом -л{о) — середнього, функціонують вони як позна-

чення осіб обох статей (чоловічої та жіночої) завдяки перева-

жанню у змісті таких найменувань негативної оцінки. Семан-

тично близькі до наведених найменувань осіб віддієслівні імен-

ники, в яких процесуальна ознака оцінюється як негативна {крив-

ляка, заправила, сутяга, розбишака та ін.), але словотвор-

чий суфікс належить до першої групи. Переводячи дієслівну

основу в іменник, він виражає нове значення: позначає особу

за дією як характерною ознакою людини.

42

До поодиноких номінацій цього типу належать утворення з

суфіксами -ех(а) (довбеха — похідне від довбня, що означає

≪нетямуща, дурна людина≫), -ул(я) (капризуля). У назвах тва-

рин виступають суфікси -юр(а) (собацюра), -яр(а) (котяра,

слоняра), -як(а) (кабаняка, свиняка, воляка).