
- •§ 2. Предмет і завдання морфеміки
- •§ 3. Поняття морфеми
- •§ 4. Типи морфем
- •§ 5. Корінь слова. Слова спільного кореня
- •§ 6. Афікси. Типи афіксальних морфем
- •§ 8. Основа слова. Типи основ
- •§ 9. Зміни в морфемній будові слова
- •§ 10. Предмет і завдання словотвору
- •§ 11. Словотвірна структура слова
- •§ 12. Поняття твірної основи
- •§ 13. Словотвірне значення слова
- •§ 14. Словотворчі засоби
- •§ 15. Словотвірний тип.
- •§ 16. Морфологічні способи словотвору.
- •§ 17. Осново- і словоскладання.
- •§ 18. Морфологічно-синтаксичний
- •§ 19. Лексико-синтаксичний словотвір
- •§ 20. Лексико-семантичний словотвір
- •§ 21. Структура іменникових основ
- •§ 22. Суфіксальний словотвір іменників
- •§ 23. Словотвірні типи назв осіб
- •§ 24. Словотвірні типи назв
- •§ 25. Словотвірні типи збірних
- •§ 26. Суфіксальні типи іменників
- •§ 27. Суфіксальні типи іменників зі значенням
- •§ 28. Префіксальний словотвір іменників
- •§ 29. Префіксально-суфіксальний спосіб
- •§ 31. Словесний наголос в афіксальних
- •§ 32. Творення складних іменників
- •§ 33. Творення складноскорочених іменників
- •1 . С к л а д о в и й тип — це усічення основ двох або більше
§ 24. Словотвірні типи назв
конкретних предметів, речовинності
та абстрактних понять
Загальні назви неістот представлені словотвірними типами
конкретних предметів, речовинності та абстрактних понять.
Назви конкретних предметів (знарядь, приладів, засобів пе-
ресування, устаткування, частин тіла людини та ін.) творяться
38
за допомогою суфіксів першої групи від іменникових, дієслівних,
рідше прикметникових, числівникових основ:
1) від іменникових основ за допомогою суфіксів -ак(-як),
-ач, -ник, -ик, -к(о), -ищ(е), -ав, -иц(я), -ець: вітряк, ро-
гач, рушник, паровик, книжка, вічко, горище, днище, ру-
кав, рукавиця, ножиці, стілець;
2) від дієслівних основ за допомогою суфіксів: -ак, -ач,
-к(а), -к(о), -ець, -л(о), -иц(я), -ушк(а), -ун та ін.: держак,
вимикач, сікач, мірка, ліжко, смалець, сідло, дійниця, мазни-
ця, тертушка, колун, двигун;
3) від прикметникових і числівникових основ за допомогою
суфіксів -ак(-як), -ин(а), -к(а), -ок, -м{о), -ик, -ник, -уг(а)
та ін.: синяк, пухлина, четвертина, сітчатка, солянка,
білок, більмо, шестерик, трійник, терпуг.
При творенні іменників з матеріально-речовинним значен-
ням використовуються питомі українські суфікси: -ень (во-
день, кисень), -ець (вуглець, холодець, марганець), -ель (шта-
пель), -їй (деревій), -ин(а) (баранина, солонина, смородина,
городина), -иц(я) (пшениця, пашниця) та іншомовні, зокрема
у назвах хімічних сполук, медикаментів: -ин(-ін, -їн) (аспі-
рин, анальгін, кофеїн), -ит (озокерит) та ін.
Іменники, що виражають абстрактні поняття, мотивуються при-
кметниковими і дієслівними основами. Відприкметникові іменни-
ки із словотвірним значенням узагальненої ознаки творяться за
допомогою суфіксів: -їсть (молодість, правдивість, спритність),
-ств(о), -цтв(о), -зтв(о): геройство, новаторство, пророцтво,
убозтво, -от(а): виднота, мерзлота; -ин(а): бистрина, глиби-
на, -изн(а): новизна, прямизна; -bj(a), що зазнав асиміляції:
могуття; -изм(-ізм): гіперизм, ліризм, гуманізм.
Непродуктивні суфікси давнього походження: -інь (гли-
бочінь), -об(а) (жадоба), -яв(а) (синява) та ін.
Віддієслівні іменники із словотвірним значенням узагаль-
неної дії або продукту дії творяться за допомогою суфіксів:
-анн(я), -инн(я), -енн(я), -інн(я), -ув-анн(я), які нашарову-
ються на суфікс дієслова: постачання, примноження, ствердін-
ня, випробування (і випробовування) або приєднуються до
усіченої основи: зіткнутися — зіткнення, стягнути —
стягнення (пор.: стягувати — стягування).
Малопродуктивний у віддієслівних іменниках суфікс -к(а)
виражає словотвірні значення процесу оброблення й опредмет-
39
неної дії: нарізка, оранка, обкрутка, виручка, мішанка, пе-
ревірка.
Непродуктивні суфікси -bj{a) {забуття, почуття);
-от(а) (робота); -ощ(і) (заздрощі, хитрощі); -ин(а) (біга-
нина); -н(я) (біготня, тупотня); -б(а) (боротьба, сівба,
клятьба).
§ 25. Словотвірні типи збірних
та одиничних іменників
Збірні іменники, за винятком окремих утворень безафікс-
ним способом (молодь, юнь, рвань), представлені в українській
мові суфіксальними типами.
Продуктивні словотвірні типи становлять іменники, які по-
значають сукупність людей, інших істот.
У їх творенні беруть участь суфікси: -ств(о), -цтв(о) (се-
лянство, міщанство, студентство, юнацтво), -от(а)
(парубота, кіннота), -еч(а) (малеча), -і(я) (братія, адмі-
ністрація), -ур(а) (агентура, професура), -в(а) (братва,
мушва), -н(я) (вороння, рідня), -am (-iam) (ректорат, сек-
ретаріат).
Малопродуктивними типами збірних іменників, похідних від
назв неістот, є утворення із суфіксами -ак(-як) (вишняк, лоз-
няк), -ник (чагарник), -н(я) (насіння, коріння), -инн(я),
-овинн(я) (картоплиння, кукурудзиння, ластовиння), -ин(а)
(городина, садовина, ярина), -ик(а), -ік(а) (проблематика,
символіка), -ар(ій) (розарій, гербарій), -іан(а) (Шевченкіана,
Шопеніана), -ад(а) (олімпіада, колонада).
Іменники зі значенням одиничності, виділеної із невизначе-
ної збірності, множинності, творяться за допомогою суфікса
-ин, -ин(а): лозина, насінина, картоплина, соняшничина,
дитина, квасолина, намистина.