§ 23. Словотвірні типи назв осіб

та інших істот

У назвах осіб за родом діяльності, мотивованих іменниками,

виражається вказівка на знаряддя або об'єкт спрямування діяль-

ності людини (косар, комбайнер, волейболіст, стрілець) чи

на продукт діяльності (харчовик, пасічник, мебляр).

У словотвірних типах відсубстантивних іменників на позна-

чення людей за родом діяльності, фахом продуктивними є суфік-

си -ар (-яр), -ець (івець, -овець), -ник, -ік (-їк), -up, -ист

(-іст), наприклад: шахтар, килимар, ковзаняр, фахівець, ди-

намівець; олійник, кулеметник, прозаїк, бригадир, таксист,

шахіст. Менш продуктивними є суфікси іншомовного походження

-ант, -ент: комерсант, курсант, кореспондент.

Віддієслівні іменники категорії осіб виражають значення

≪носій процесуальної ознаки≫.

Словотвірні типи віддієслівних іменників об'єднують: 1) назви

особи як виконавця певної дії або роду її заняття: читач, відвіду-

вач, дослідник, рахівник, складальник, кравець; 2) назви

особи як носія певної процесуальної ознаки, що визначає її по-

ведінку: бунтар, прохач, попихач, утискувач, критикан,

трудівник, звитяжець.

Н а й п р о д у к т и в н і ш і типи іменників із суфіксами:

-ник, -івник, -льник: виробник, візник, ремонтник, ря-

тівник, заготівник, в'язальник, веслувальник, намотуваль-

ник;

-ч (-ач, -яч): ткач, заспівувач, перекладач, збирач, діяч;

-ець (-нець): співець, борець, знавець, продавець, пере-

можець, примиренець, висуванець;

-ар (-яр), що приєднуються переважно до усіченої основи:

лікар, бунтар, маляр, кресляр.

Малопродуктивні на сучасному етапі суфікси:

-тель (спільнослов'янського походження): мислитель, вер-

шитель;

-ій: заводій, водій;

35

-ак (-як): співак, вояк;

-ун: бігун, стрибун, несун;

-к(о), -к(а): неумійко, писака;

-ок: знаток, їдок;

-чик {-щик): льотчик, гонщик;

суфікси іншомовного походження:

-атор, -итор, -ер, -ор, -ан, -am, -ант та ін.: агітатор,

диктатор, репетитор, тренер, диктор, критикан, деле-

гат, практикант.

Відприкметникові утворення назв осіб виражають носія

ознаки. Семантика їх може дорівнювати семантиці слово-

сполучення іменника з прикметником: передовик — передова

людина (на виробництві, у починанні), смільчак — сміливий

хлопець (чоловік). Однак частіше прикметникова основа,

ускладнена іменниковим суфіксом, семантично видозмінюєть-

ся у напрямі вираження ознаки за дією {заочник — той, хто

заочно навчається; молодець — той, хто позитивно харак-

теризується за вчинками, результатами праці, навчанням

та ін.).

Словотвірні типи відприкметникових іменників позначають

осіб, означених за зовнішніми ознаками (здоровань, смугляк,

чистьоха, молодець, сміливець).

Найуживаніші суфікси в таких утвореннях: -ик (відмін-

ник), -ець (марафонець), -ак (-як) (чужак, добряк), -чак

(весельчак). Непродуктивними стали суфікси: -ач (багач),

-ань (вухань), -ун (дикун, горбун), -ш(а) (лівша, правша)

та ін.

У поодиноких суфіксальних іменниках на позначення осіб

твірною основою виступає числівник (шістдесятник, сімде-

сятник) або займенник (свояк).

Вузька спеціалізація виконуваних людиною (і машиною) дій

і процесів знаходить відображення у швидкому зростанні об-

сягу наукової і виробничої термінології та сприяє активізації

словотвірних моделей, за якими творяться назви осіб жіночої

статі, що виражають їх діяльність, рід занять, фах, процесуальні

ознаки.

Іменники, що є назвами осіб жіночої статі, мотивуються імен-

никами — назвами осіб чоловічої статі.

У мові наявні лише поодинокі винятки із таких паралель-

них відповідників, як назва жіночої статі; наприклад: праля,

36

модистка, манікюрша, друкарка, доярка, що позначають

рід діяльності, яку віддавна виконували тільки жінки або

майже виключно жінки. Іменники дояр, швейник — вто-

ринні, похідні від доярка, швея, вони відображають можливість

зворотних співвідношень: назва особи жіночої статі — назва

особи чоловічої статі, що зумовлені позалінгвістичними чин-

никами. Механізація процесів праці нівелює престижність/

непрестижність виконання так званої споконвічно жіночої

праці (доїння корови, шиття білизни і под.), що зумовлює

називання осіб чоловічої статі на основі назв осіб жіночої

статі.

Для творення назв осіб жіночої статі найпродуктивніше

використовується суфікс -к(а), який приєднується після суфік-

са на позначення осіб чоловічої статі: делегатка, секретар-

ка, школярка, учителька, студентка, гімнастка, теат-

ралка, гітаристка, шахістка, медалістка. Рідше спостері-

гається усічення суфікса основи: висуванець — висуванка.

Менший ступінь продуктивності виявляють суфікси -иц(я),

-ниц(я), -щиц(я), які приєднуються до повної або усіченої ос-

нови: фельдшер — фельдшериця, льотчик — льотчиця, про-

відник — провідниця, розвідник — розвідниця, але: жнець —

жниця, продавець — продавщиця.

Спостерігаються також нерегулярні утворення із суфіксом

-ш(а) (кастелянша, педікюриіа), який частіше утворює на-

зви осіб жіночої статі із значенням ≪дружина особи, названої

мотивуючим іменником≫ (інженерша, професорша), та з суфік-

сом -их(а), який також уживається в двох значеннях. Порівняй-

те, наприклад: кравчиха, ткачиха з першим значенням; сто-

рож — сторожиха, чабан — чабаниха, які вживаються в

обох значеннях, і коваль — ковалиха, голова — головиха,

властиві розмовному мовленню із другим значенням.

Поодинокі лексеми цього розряду утворені суфіксами

іншомовного походження -ес(а) (поет — поетеса), -ис(а) (ак-

тор — актриса).

Непродуктивними (мертвими) стали суфікси -х(а) (пряха),

-ал(я) (праля, ткаля).

Назви осіб за національною і територіальною ознаками

творяться від іменникових основ — топонімів. Найужива-

ніші суфікси в цих словотвірних типах для назв чоловічого

роду:

37

-анин (-янин), -чанин, -ин: молдаванин, пражанин,

росіянин, харків'янин, фінікіянин, полтавчанин, донечча-

нин, грузин, осетин, болгарин;

-ець {-єць), -анець: житомирець, полтавець, українець,

тбілісець, марієць, американець, новгородець;

-ич: костромич, русич;

-ак {-як): словак, туляк, подоляк, сибіряк;

-ит: одесит.

Назви осіб жіночої статі цього розряду утворюються за допо-

могою суфікса -к(а), який приєднується до повної чи усіченої

основи або разом із вставним звуком (інтерфіксом), наприклад:

білорус — білоруска, поляк — полька, костромич — костро-

мичка, грузин — грузинка, камчадал — камчадалка, росія-

нин — росіянка, парижанин —- парижанка, угорець — угорка.

Корелятивні іменники на позначення особи за ознакою не-

дорослості утворюються від основ іменників за допомогою су-

фіксів, які переводять їх в іменники середнього роду: -ен(я),

-чен(я) та флексії -а, а в множині — суфікса -ат(а), -ят{а),

-чат(а): маленя, хлопченя, дитинчата.

Давнє словотвірне значення недорослості зберігається в

іменниках, що позначали доньку за родом діяльності батька з

суфіксом -івн(а) (ковалівна, бондарівна); сина — за родом

діяльності або соціальним станом батька із суфіксом -енк(о)

й -ич (коваленко, ткаченко, княжич, гетьманич); помічника

в певній діяльності з суфіксом -чук (ковальчук, чабанчук), а

в сучасній мові використовуються як українські прізвища.

Словотвірний розряд назв тварин, птахів, риб, комах на су-

часному етапі рідко поповнюється новотворами. В усталених

словотвірних типах наявні суфікси: -ак (гусак), -ач (деркач),

-ень (півень), -ун (цвіркун), -ур (снігур), -ець (тунець),

-к(а) (овечка, перепілка), -иц(я) (телиця, куниця) та ін.