§ 19. Лексико-синтаксичний словотвір

Похідні слова можуть з'являтися внаслідок поступового зро-

щення синтаксичного словосполучення в одне слово. Такий

спосіб словотвору називають л е к с и к о - с и н т а к с и ч -

н и м. Так, унаслідок зрощення складених числівників утвори-

лися числівники одинадцять, сімдесят, двісті, обидва. При-

слівники горілиць, утридорога, чимдуж — приклади зрощень

кількох слів словосполучень.

Словотвірне значення в зрощеннях виявляється через втра-

ту синтаксичних ознак словосполучення і появу граматично

оформленого слова, що належить до певної частини мови.

Близькими до зрощень є складні іменники, похідні від при-

кладкових словосполучень, наприклад: сон-трава, ромен-зілля,

татар-зілля, хліб-сіль, батько-мати. Внаслідок семантич-

ного з б л и ж е н н я слів синтаксичного словосполучення

поступово виникає назва у формі складного слова, яке конден-

сує зміст словосполучення в одне ціле: хліб-сіль — гос-

тинність, батько-мати — батьки.

§ 20. Лексико-семантичний словотвір

Похідне слово може з'являтись і семантичним шляхом —

через розщеплення багатозначного слова і поступове утворен-

ня омонімів. Наприклад, слова перо (знаряддя для писання),

супутник (апарат, запущений на орбіту планети) мотивуються

33

давно відомими словами: перо (гусяче), супутник (людина, яка

йде поряд у житті). Словотвірне значення цих похідних слів

виражається в контексті через співвідношення омонімії (перо —

пір'я, перо — знаряддя для писання; супутник — людина, су-

путник — апарат).

Лексико-семантичним способом утворюються переважно

іменники.

ТВОРЕННЯ ІМЕННИКІВ

§ 21. Структура іменникових основ

Іменники становлять клас слів, що інтенсивно поповнюється

новоутвореннями. Виникнення нових іменників відбувається

за допомогою всіх наявних в українській мові способів сло-

вотворення, однак найпродуктивнішими є морфологічні спосо-

би афіксації та осново- і словоскладання.

Іменникові основи характеризуються різною словотвірною

структурою. У сучасній українській мові наявні іменники з

непохідною (наприклад, ліс, край, небо, поле, сани) і з по-

хідною основою, в якій крім кореня можна виділити один або

кілька словотворчих афіксів: суфікс {учень, стілець), префікс

{прамова, переклад), суфікс і префікс (видолинок, побачення),

інтерфікс (водоспад, птахоферма), інтерфікс і суфікс (вуглеви-

добуток), інтерфікс, суфікс і префікс (непрацездатність).

§ 22. Суфіксальний словотвір іменників

У системі афіксального словотвору іменників найактивніші

суфіксальні форманти і суфіксальний спосіб, сукупністю яких

виражаються словотвірні категорії, властиві цій частині мови.

Суфіксальні іменники входять майже до всіх словотвірних

категорій цієї частини мови: назв осіб та інших істот (неосіб),

назв конкретних предметів і абстрактних понять, речовинності,

збірних та одиничних предметів.

За характером твірних основ розрізняють суфіксальні імен-

ники, мотивовані основами іменників, прикметників, дієслів, чис-

лівників та інших частин мови.

Іменники, мотивовані іменниками (відсубстантивні), творяться

суфіксами обох груп — тих, що надають нового значення, і тих, що

34

вносять відтінки суб'єктивної оцінки. Іменники, мотивовані інши-

ми частинами мови, творяться тільки суфіксами першої групи.

Твірна іменникова основа виражає предметність, що по-різному

уточнюється суфіксом у назвах осіб і неосіб та предметів.