37. Рельєф та корисні копалини Південної Америки

За особливостями будови поверхні Північну Америку можна поділити на три регіони.Рівнинами зайнята північна й центральна частини материка, на південному сході розташованіАппалачі, на заході простягнулись Кордильєри.

Рівнини материка сформовані на древній Північно-Американській платформі. Вона включає докембрійський кристалічний щит і плиту платформи, перекриту осадовими породами палеозойського й мезозойського віку. Північна частина рівнин розташована в межах Канадського щита. Західна й південна межі щита добре виражені в рельєфі: вони оточені ланцюгом озер на території Канади й по кордону Канади і США. Ця частина рівнин, приблизно до 40о пн.ш. декілька разів піддавалася зледенінню. Тут збереглися форми рельєфу, утворені древнім покривним льодовиком: згладжені горби, виорані котловини, які заповнені озерами.

Південніше розташовані Центральні рівнини, які також піддавалися зледенінню, збереглися моренні горби, південь рівнин сильно розчленований річковими долинами й балками. На крайньому півдні Центральні рівнини переходять в Міссісіпську низовину, складену річковими наносами. Вона зливається з прибережними низовинами Мексиканської затоки й Приатлантичною низовиною.

На захід від Центральних рівнин, перед Кордильєрами, розташовані Великі рівнини. Вони утворились на західному краю платформи, яка була втягнута в підняття при утворенні Скелястих гір. Ця система ступінчастих плато поступово знижується на схід від 1700 до 500 метрів. Великі рівнини розчленовані долинами рік, що стікають з гір на окремі масиви і плато.

Гори Аппалачі на південному сході материка складаються із зруйнованих середньовисотних хребтів, плоскогір’їв і плато. Це відроджені складчасто-брилові гори, які сформувалися під час каледонського і герцинського орогенезу (горотворення). Аппалачі мають пологі схили, округлі вершини, розділені широкими тектонічними долинами. Найвища точка Аппалачів – гора Мітчелл (2037 м) в Голубих горах в складі Південних Аппалачів. В західних передгір’ях Аппалачів знаходиться одна з найбільших карстових печер світу – Мамонтова печера.

Кордильєри простягнулись вздовж Тихоокеанського узбережжя материка на відстань понад 7000 км. Найвища вершина – гора Мак-Кінлі (6194 м) – піднімається в північній частині гірської системи і є найвищою точкою материка.

В широкій системі меридіональних гірських хребтів виділяють дві основні гілки: західна – власне Кордильєри і східна – Скелясті гори (найвища вершина – гора Елберт – 4399 м). Ці дві смуги гір розділені високими плато, нагір’ями, тектонічними впадинами й розломами. Серед них найвідоміші – вулканічне Колумбійське плато, плато Великий басейн, плато Колорадо, вулканічне Мексиканське нагір’я.

Будова Кордильєр пов’язана з тривалою історією їх формування. Кордильєри сформувались на протязі мезозою – початку кайнозою. Найдавніше сформувались центральні пасма Кордильєр, пізніше – Скелясті гори, а хребти Тихоокеанського узбережжя – уже в альпійську складчастість. Тоді ж утворились тектонічні розломи, з якими пов’язані вогнища землетрусів й виверження вулканів. Тут знаходиться найвищий діючий вулкан – Орісаба  (5747 м). Між хребтами Скелястих гір розташоване Йеллоустонське вулканічне плато, де знаходяться гігантські гейзери й гарячі джерела.

Надра Північної Америки містять великі запаси різноманітних корисних копалин. Їх розподіл по території материка тісно пов’язаний з геологічною будовою. На Канадському щиті і в місцях близького залягання кристалічних порід фундаменту платформи зосереджені руди чорних й кольорових металів, урану,  нікелю, золота. Найбільший залізорудний район розташований на північ й захід від озера Верхнє. Значні поклади уранових руд зосереджені в Канаді, в районі Великого Ведмежого озера. Найважливіші родовища нікелю приурочені до західної окраїни Канадського щита.

В западинах платформи, заповнених осадовими породами, накопичились значні запаси паливно-енергетичної мінеральної сировини. Найбагатші райони поширені нафти знаходяться на узбережжі й шельфі Мексиканської затоки, на Великих рівнинах, а також на Алясці. Значні запасикам’яного вугілля зосереджені в передгірному прогині й міжгірних долин Аппалачів,  а також біля підніжжя Скелястих гір.

На півострові Флорида є великі поклади фосфоритів. В Кордильєрах зосереджені переважно родовища кольорових металів: міді, свинцю, цинку, срібла.

    Північна Америка особливо багата запасами нафти й природного газу, кам’яного вугілля, залізних, нікелевих і уранових руд, фосфоритів. Країни Північної Америки добре забезпечені власною мінеральною сировиною для розвитку основних галузей промисловості.

38. Клімат Південної Америки визначається географічним положенням її території, особливостями планетарної циркуляції атмосфери, впливом навколишніх водних просторів океанів й океанічних течій, а також особливостями макрорельєфу.Південна Америка перетинається екватором в північній частині. Тому материк простягся від субекваторіальних широт північної півкулі до помірних широт південної півкулі. В помірні широти заходить лише найвужча частина материка. Таким чином, основна частина материка знаходиться в екваторіальному, субекваторіальному, тропічному і субтропічному поясах й отримує значні суми сонячної радіації. В південній Америці не так жарко, як в Африці. Тут немає великих пустельних просторів у тропічному поясі. Це пов’язано з впливом планетарної циркуляції атмосфери й океанічних течій. Основна частина материка розташована в зоні пасатної циркуляції з переважанням на північ від екватора північно-східних, на південь – південно східних вітрів зі сторони Атлантичного океану. Повітряні маси з Атлантики насичені вологою (цьому сприяють теплі течії біля східного узбережжя материка) й приносять сильні опади на східне узбережжя материка і при відсутності перешкод зі сторони рельєфу проникають аж до Анд, зволожуючи їх східні схили. Саме завдяки цьому Південна Америка є найвологішим материком на Землі.Вплив Тихого океану в Південній Америці відчутний тільки на вузькій смузі західного узбережжя материка. Це пов’язано з орографічним бар’єром у вигляді Анд, які перешкоджають проникненню повітряних мас з Тихого океану. Крім того поблизу західного узбережжя Південної Америки знаходиться холодна Перуанська течія, яка перешкоджає утворенню опадів. Тому тут утворюється пустеля Атакама, де опади – надзвичайно рідкісне явище.Південна частина західного узбережжя материка знаходиться в помірних широтах й перебуває під впливом західного перенесення.В Андах в кожному кліматичному поясі знаходиться область високогірного клімату, де добре виражена висотна поясність. В нижньому поясі гір клімат майже не відрізняється від клімату прилеглих рівнин. Але при піднятті на кожний кілометр підйому відбувається зниження ,зростає кількість опадів. Анди в Південній Америці перетинають всі кліматичні пояси й мають різну висоту, тому склад висотних поясів на окремих широтах відрізняється.

39. Вологість клімату й регулярні значні опади на основній території материка, широкі рівнинні простори сприяють формуванню на материку великих й повноводних рік. Під впливом вологих вітрів з Атлантики Південна Америка отримує в два рази більше опадів, ніж в середньому весь суходіл Землі. Таким чином, Південна Америка багатша за інші материки на водні ресурси.Живлення більшості рік Південної Америки дощове. Лише деякі ріки отримують додаткове живлення за рахунок ґрунтових вод, танення снігу й льоду в горах. Всі великі ріки материка несуть свої води в Атлантичний океан. До басейну Тихого океану належать короткі гірські річки Анд. Території внутрішнього стоку займають невеликі площі (всього 6%).Серед річок материка особливо виділяється Амазонка – найповноводніша річка Землі й найбільша по площі басейну. Амазонка – друга по довжині річка земної кулі після Нілу. Амазонка має багато приток – понад 500; Річка судноплавна на великій відстані.Амазонка приймає притоки з обох півкуль, тому вона повноводна на протязі всього року. Парана й Оріноко також великі й повноводні річки материка. На відміну від Амазонки вони мають яскраво виражену сезонність стоку. Підйом рівня води припадає на літній сезон, а зимою вони сильно міліють. Річки і їх притоки у верхній течії протікають по схилах Бразильського й Гвіанського нагір’їв. Тут вони мають багато порогів і водоспадів. На одній з приток Оріноко знаходиться найвищий в світі водоспад – Анхель (1054м). На притоці Парани річці Ігуасу знаходиться великий водоспад Ігуасу. Південна Америка бідна на озера. Найвідоміше озеро материка – Тітікака. Це найбільше високогірне озеро світу. Воно розташоване на висоті 3812 метрів над рівнем моря..Вздовж берегів Атлантичного океану розташовані великі озера лагуни. Найбільше з них – озеро Маракайбо, сполучене з Венесуельською затокою Карибського моря.

40. Венесуела — країна на півночі Південної Америки на узбережжі Карибського моря, межує на сході з Гайаною, на півдні — з Бразилією, на заході — з Колумбією. До складу Венесуели входять також близько сорока островів. Столиця — місто Каракас.Офіційна мова — іспанська. Грошова одиниця — венесуельський болівар. Державний устрій-федеративна республіка. Густа річкова мережа Венесуели має вкрай нерівномірні витрати впродовж року і бурхливі літні повені. Велика частина території належить басейну Оріноко, яка практично на всій своїй течії в межах Венесуели приймає численні притоки. Ліси займають 56% території Венесуели, однак їх площа скорочується. Венесуела — аграрно-промислова країна з розвинутою нафтодобувною промисловістю. Основа економіки Венесуели — видобуток та експорт нафти (3-є місце у світі) і природного газу. Крім того, в надрах країни є поклади залізної руди, марганцю, алмазів, золота, нікелю, вольфраму. У Венесуелі виробляється сталь, прокат, пластмаси, добрива, автомобілі, побутова електротехніка, тканини, взуття тощо. Розвинена харчова промисловість. вона має також в своєму розпорядженні значні запаси кам'яного вугілля і гідроенергетичні ресурси. У сільському господарстві обробляється лише 2% території країни. Вирощується кава, цукрова тростина, рис, бавовна, кукурудза, маніок, боби, картопля, овочі, банани. Розводять велику рогату худобу, свиней, кіз. Проте місцеве виробництво продуктів харчування не в повній мірі забезпечує потреби населення. Основний вид транспорту у Венесуелі — автомобільний транспорт. Розвинений морський транспорт. Планується розвиток залізничного транспорту.Быльшысть населення-метиси,менше негрів та эвропейців,невелика частина індіанців.

41. Аргентина займає фактично всю південно-східну частину Південної Америки, східну частину острова Вогняна Земля. Усього на території країни виділяють 4 великих природних області:1)Гірська область Анд;2)Північні рівнини, Гран-Чако і межиріччя Парани та Уругваю;3)Пампа — великі і практично безлісі рівнини на південь від Гран-Чако, на схід від Анд і на північ від ріки Ріо-Колорадо;4)Патагонія — відкриті вітрам степи на південь від Ріо-Колорадо. Головні ріки: Колорадо, Парана, Уругвай, Ріо-де-ла-Плата, Парагвай, Чубут, Ріо-Негро.Річкова сітка густіша на півночі. Великі судноплавні ріки — Парана з Парагваєм, Уругвай. Ріки півдня Аргентини маловодні. В країні багато озер, особливо на півдні Патагонії і в басейні Парани та Уругваю. Переважно озера мають льодовикове походження. Аргентина має широке розмаїття кліматичних зон. В цілому, в країні кліматичні умови вважаються помірними, але зустрічається вся гама кліматичних умов — від субтропічного клімату в північних районах до субполярного на півдні країни. На півночі Аргентини відмічаються спекотні умови, з вологим літом та м'якою і сухою зимою, спостерігаються також, періодично, посухи. Центральна Аргентина відзначається спекотним літом та дощами, бурями, грозами, частим градом на заході і прохолодними зимами. Для півдня країни характерні тепле літо і холодні зими з сильними снігопадами, особливо в гірських районах. А на високогір'ях, по всіх широтах країни, фіксують найхолодніші умови, з сухим кліматом і засніженими горами. Аргентинська нація сформувалась із креолів, які частково змішалися з місцевими індіанцями.Живуть тут також італійці, українці, іспанці, поляки, німці, євреї, переселенці з Азії. Корінне індіанське населення — нечисленне і збереглося в окремих прикордонних місцевостях.Характерні велика концентрація населення в прибережному районі Пампи та висока урбанізація. В Аргентині виробництво національного продукту на душу населення перевищує 2000 доларів США. У країні понад 50 університетів. Діють більш як 200 радіостанцій і понад 60 телецентрів.

42. Федерати́вна Респу́бліка Брази́лія — держава в Південній Америці, що межує на південному заході з Уругваєм, Аргентиною, Парагваєм і Болівією, на заході з Перу і Колумбією, на півночі з Венесуелою, Гайаною, Суринамом і Французькою Гвіаною, на сході омивається Атлантичним океаном. столиця — місто Бразиліа. мовою країни є португальська. За віросповіданням більшість бразильців — католики. Північну половину Бразилії займає широка Амазонська низовина, на півдні -Гвіанського нагір'я. Для більшої частини території Бразилії характерний теплий тропічний клімат. Територія країни вкрита дуже густою річковою мережею.Найб. річками є Амазонка Уругвай і Парана,Парагвай,Сан-Франсиску. За запасами твердої деревини Бразилія займає перше місце у світі. Маючи величезні земельні ресурси та запаси корисних копалин, Бразилія має найсильнішу економіку в Латинській Америці та є одним з головних експортерів сільськогосподарської продукції у світі. Завдяки високому рівню розвитку сільського господарства, добувної та виробничої промисловості і сектору послуг, також як і великій кількості працездатного населення, за рівнем ВВП (ППС) Бразилія значно перевищує будь-яку іншу країну Латинської Америки.

44. Суспільна характеристика Африки

Африка-другий за величиною материк після Євразії.Площа Африки становить 29,2 млн км ², з островами - близько 30300000 км ², покриваючи, таким чином, 6% загальної площі поверхні Землі і 20,4% поверхні суші.На території Африки розташовано 54 держави, 5 невизнаних держав і 5 залежних територій (острівних).Населення Африки становить близько мільярда чоловік. Вивченням культурних, економічних, політичних і соціальних проблем Африки займається наука африканістики.За основними показниками економічного і соціального розвитку Африка помітно відстає від інших великих регіонів, причому в деяких країнах це відставання навіть зростає. Зо офіційну мову прийнято вважати такі мовні сім'ї: семіто-хамітську, банту, манде (мандинго), суданську, нілотську, малайсько-полінезійську (мальгаську), індоєвропейську.Країни континенту є експортерами мінеральної сировини, металів платинової групи та кольорових, а також технічних культур, окремих продовольчих товарів.Питома вага Африки в імпорті готової продукції розвинутими країнами на початку 90-х років становила 0,5% і не мала тенденції до зростання. Частка готової продукції в експорті лише у восьми країнах перевищує скромний показник у 15%. Найбільш помітні  позиції тут мають Єгипет, Марокко, Туніс, а також Маврикій, Кот д'Івуар, Зімбабв


45. Загальні відомості про фізико-географічне положення Африки

Африка майже посередині перетинається екватором.  Таким чином, основна частина Африки розміщується між двома тропіками і тільки північ.та півден.окраїни заходять у субтропічні широти.Африка єдиний материк, що водночас розташований в усіх 4 півкулях. Півн. частина простягається із заходу на схід на декілька тисяч км. На південь материк звужується, тому більша частина розміщена на північ від екватора.Із заходу Африка омивається Атлантичним океаном,з сходу — Індійським. Півн.частина Африки розташована у безпосередній близькості від Південної Європи: у найвужчому місці Ґібралтарської протоки, лише 14 км відділяє її від Піренейського півострова. На півн.сході африканський суходіл відокремлений від Аравійського півострова Азії вузьким Червоним морем і сполучається з Аравією Суецьким перешийком.В Африці особливо яскраво виражена географічна зональність екваторіального, субекваторіального, тропічного і субтропічного поясів через розміщення більшої частини материка в широтах між тропіками.Берегова лінія Афр.порівняно з іншими материками є слабопорізаною. Найбільша затока — Гвінейська, що мало врізається у суходіл, найбільший півострів —Сомалі, що видається в Індійський океан. В Африці мало заток і бухт, зручних для будівництва портів.Найбільшим з островів, прилеглих до материка, є Мадагаскар в Індійському океані, який відокремлений від Африки Мозамбіцькою протокою. Поблизу Мадагаскару розташовані архіпелаги Коморських, Сейшельських, Амірантських і Маскаренських островів та острів Занзібар. В Атлантичному океані поблизу берегів Африки розміщені острови: Мадейра, Канарські та Зеленого мису; у Гвінейській затоці розміщені невеликі острови: Аннобон, Сан-Томе, Прінсіпі та Біоко.



46. Рельєф материка і корисні копалини

В Африці переважають рівнинні території.Великі гірські масиви займають тільки 5 частину територ. материка.На материку переважають високі рівнини.Вони простягаються на сотні км. у вигляді плоскогір'їв різної висоти.Такий характер поверхні пов'язаний з тим, що платформу, на якій вони залягають, внутрішні сили Землі розбили на окремі велетенські блоки.На півночі та заході материка окремі блоки платформи частіше зазнавали опускань, утворюючи величезні западини. Нині тут переважають висоти до 1 000м, і тому вся ця частина материка називається Низькою Африкою.Південна і Східна частини материка, де середні висоти перевищують 1 000 м, називається Високою Африкою. Водночас опускання окремих блоків платформи на сході Африки зумовило виникнення цілої системи глибоких розломів у земній корі.Тут відбувалися виливи магми і виверження вулканів. У наш час окремі з них уже згасли, як, наприклад, найвища вершина Африки гора Кіліманджаро, висота якої становить 5895 м.
Щодо корисних копалин,то переважання на континенті давніх магматичних порід спричинило багатство його надр рудами різних металів. .Окремі запаси рудних корисних копалин на материку мають світове значення, наприклад, залізні, алюмінієві, марганцеві руди в Західній Африці, уранові, мідні руди й золото — у Південній.На відміну від рудних, родовища нерудних корисних копалин утворилися під час накопичення осадових порід і поширені переважно в Низькій Африці та в інших знижених місцях материка. Так, на півночі континенту виявлено нафту, природний газ, фосфорити. В улоговинах трапляються родовища кам'яного вугілля.



47. Клімат Африки

Розташування Африки по обидва боки від екватора, а також більшої частини материка в тропічних широтах зумовлює особливості його клімату.
Для материка характерна велика річна кількість сонячної радіації, що пов'язано із зенітальним положенням Сонця.Великий кут падіння сонячних променів упродовж усього року зумовлює постійно високі температури.Африка — найжаркіший континент світу. Тут є області, де температура повітря інколи перевищує +50°С. На материку майже немає холодних зим. Навіть на крайніх півдні та півночі середня температура зимових місяців перевищує +10°С, а в екваторіальних областях протягом року — близько +25° — +26°С. Істотна зміна температури за сезонами спостерігається тільки у Високій Африці, Атлаських горах і особливо на вулканічних вершинах — Кіліманджаро, Кенія, на вулкані Камерун.На більшій частині материка переважає пасатна циркуляція, що значно впливає на розподіл опадів. Пасати Південної Африки формуються над Індійським океаном і тому несуть вологе повітря.Над Африкою панують екваторіальні та тропічні повітряні маси.Пояси високого і низького атмосферного тиску, а разом з ними повітряні маси переміщуються за сезонами: влітку — на північ, взимку — на південь. У червні Сонце перебуває в зеніті над Північним тропіком, і в субекваторіальний пояс Північної півкулі зміщуються вологі екваторіальні маси повітря. Водночас у субекваторіальному поясі Південної півкулі панують жаркі й сухі тропічні повітряні маси. У грудні, коли Сонце в зеніті над Південним тропіком, — усе навпаки.У субтропічних поясах улітку переважають тропічні повітряні маси, взимку — помірні. В холодну пору року циклони, що переміщуються із західними потоками повітря, приносять з Атлантичного океану опади. Тому в цих поясах літо жарке і сухе, зима порівняно тепла і волога.Морські течії відіграють помітну 


48. Внутрішні води Африки

Однією з основних рис Африки є невелика кількість вод суходолу.Це пояснюється тим, що більша частина території материка отримує мало опадів, а випаровуваність через високі температури повсюдно велика.Води Африки розподілені дуже нерівномірно. Густа річкова сітка розвинена там, де випадає багато опадів (у басейні річки Конґо), на узбережжі Гвінейської затоки). Понад третина материка не має постійного стоку. Вода тут з'являється у зниженнях поверхні після дощів, які випадають дуже рідко (у Сахарі, пустелі Наміб). У Сахарі залишилися сухі річища — ваді, які свідчать про вологіший клімат у минулому. Безстічні озера або болота на місці колишніх озер займають дена западин (озера Чад,Туркана).Річки Африки мають, в основному, дощове живлення.. Річка Конґо є повноводною протягом року,тому що в неї впадають річки обох півкуль,..Найдовшою річкою Африки та світу є Ніл (6671 км). . Основна маса води в головну- річку надходить із Голубого Нілу. У середній течії Ніл більш повноводніший, ніж у нижній..Другою за довжиною річкою Африки є Конґо (4700 км). Вона більш як на 2000 км коротша за Ніл, але її водність в 15 разів більша.Великими річками Африки є Ніґер, та Замбезі, що несе свої води в Індійський океан. На Замбезі розташований один із найбільших водоспадів світу — Вікторія.В Африці багато озер,є озера, розміщені в грабенах по лінії Великих Східноафриканських розломів. Грабени частково заповнені водою. Найбільші серед них — Танґаньїка, Ньяса.Є озера, які утворилися в прогинах земної кори. Таке походження має западина озера Вікторія, найбільшого в Африці. Дно плоскої западини займає і озеро Чад.У надрах материка зосереджені великі запаси підземних вод. Особливо важливе значення вони мають в посушливих районах материка.


49. Єгипет:загальні відомості про країну,природні умови та ресурси,населення

    Загальні відомості;
Держава на північному сході Африки та Синайському півострові в Азії (близько 6% території).Єгипту належать також кілька невеликих островів у Суецькій затоці та Червоному морі. На півн.країна омивається Середземним морем, на сх. — Червоним морем. На зах.межує з Лівією, на півд. — з Суданом, на північ. сході — з Ізраїлем. Площа — 1001,4 тис. км2. Населення — 79,6 млн осіб.Столиця- Каїр. У Єгипті проживає 59 млн. чоловік. 98% населення - єгиптяни (араби). Частка міського населення складає близько 50%. За річним доходом на душу населення,Єгипет відносять до найнижчого рівня серед середньорозвинених країн. Офіційна мова країни - арабська.
    Природні умови,ресурси;
Основними видами ресурсів, які використовуються в промисловості, є нафта і газ, залізні руди і фосфорити. Як і у всій Північній Африці, вода є дефіцитним ресурсом. Найважливішим джерелом водних ресурсів є річка Ніл (у межах Єгипту — 1600 км, єгипетська назва Ель-Бахр). Окрім плантацій фінікової пальми, інших деревних насаджень немає.Приблизно 94 % території Єгипту — це пустелі. Ландшафти Аравійської, Лівійської і Нубійської пустель представлені кам'янистими, щебеневими, галечниковими, глинистими, піщаними плато і низовинами. Дельта і долина Нілу з наносними ґрунтами займають 4 % площі Країни. На півночі Єгипту — субтропічний клімат, на решті території — пустельний тропічний. Єгипет розташований в межах сухої зони зволоження субтропічного і тропічного агрокліматичних поясів. Тут вирощують теплолюбні культури з тривалим періодом вегетації — бавовник, кукурудзу, цитрусові, рис, фінікову пальму.Єгипет найбагатший на туристичні і рекреаційні ресурси за всі регіони Північної Африки.
    Населення;
Для Єгипту, як і для інших арабських країн, характерними є високі показники народжуваності , при невисоких показниках смертності . Відповідно природний приріст населення стабільно великий і становить 17 на 1000 осіб на рік. Частка дітей і підлітків у віковій структурі населення є також високою — 35 %. Середня тривалість життя єгиптян — 67,1 року. Відповідно в структурі населення незначною є частка населення старшого віку — 4 %. Населення в Єгипті розміщене вкрай нерівномірно. Середня густота населення —79 осіб на 1 км2, у долині Нілу цей показник становить 2000 осіб на 1 км2. Більшість його сконцентрована в долині та дельті Нілу. Частина населення проживає в оазисах Нубійської та Лівійської пустель. Більшість .єгиптян живе в сільській місцевості, рівень урбанізації невисокий . Найбільші міста: Каїр, Александрія .Загальна кількість трудових ресурсів становить приблизно 21 млн осіб, із них у сільському господарстві — 43 %, промисловості — 23 %, решта працюють на транспорті, у сферах торгівлі, послуг і зв'язку.