103. Клімат Австралії та Океанії .

Клімат Австралії

Клімат материка дуже посушливий та жаркий. Південний тропік перетинає Австралію майже посередині, тому Сонце над північною частиною її території буває у зеніті. Материк одержує велику кількість сонячної радіації позаяк великий кут падіння променів Сонця. Австралія лежить повністю в південній півкулі, тому найтеплішим місяцем на материку є січень, найхолоднішим - липень.     На клімат Австралії впливають постійні вітри - південно-східні пасати, що дмуть з тропіків до екватора. Вони приходять з Тихого океану, тому несуть вологі повітряні маси. Але Великий Вододільний хребет затримує пасати. Це впливає на перерозподіл опадів: їх одержують лише невеликі прибережні райони до гір, за горами опадів мало.     На клімат узбереж впливають морські течії: холодні течії викликають суху погоду, теплі - вологу. Тому мало зволоженими є західне узбережжя (через холодну Західно-Австралійську течію) та південне (через течію Західних вітрів). Багато опадів одержують східні береги через теплу Східно-Австралійську течію. Австралія є найбільш посушливим материком в світі.     На території Австралії виділяють такі кліматичні пояси субекваторіальний, тропічний та субтропічний.     Субекваторіальний кліматичний пояс охоплює північну частину Австралії до 15-17° пд. ш. Клімат формується під впливом літнього океанічного екваторіального й зимового континентального тропічного повітря.     Улітку тут стоїть жарка й волога погода з частими інтенсивними атмосферними опадами. Середня місячна кількість опадів у цей період становить 230-380 мм, а добові максимуми перевищують 290 мм. Середньомісячні температури при цьому становлять 28-29°С, максимальні — близько 40°С, а мінімальні — від 17 до 20°С. Відносна вологість у середньому за місяць більша від 70%. Значні атмосферні опади влітку настільки зволожують грунт і повітря, що навіть у період континентального мусону відносна вологість не буває нижчою 50% і природна рослинність не припиняє вегетації. Тому типовим природним ландшафтом тут є вічнозелені тропічні ліси.     Над субекваторіальним поясом у другій половині літа зрідка проносяться тропічні циклони, що завдають матеріальних збитків.     Тільки в південних районах, де річна кількість атмосферних опадів не більша 600 мм, під час континентального мусону природна рослинність припиняє вегетацію, а для вегетації культурних рослин застосовують штучне зрошування.     Тропічний кліматичний пояс простягається пояс через континент із заходу на схід від 15-17° пд. ш. на півночі до 30-32° пд. ш. Клімат тропічного поясу неоднорідний через відмінності в зволоженні й термічному режимі.     Суша й атмосфера інтенсивно нагріваються вдень і охолоджуються вночі.     Середні місячні температури повітря в континентальній частині поясу становлять улітку 27-31°С, причому абсолютні максимуми досягають 45-50°С, а абсолютні мінімуми приблизно 5-10°С. Місячна кількість атмосферних опадів у цей період рідко перевищує 40 мм, а здебільшого становить 10-15 мм. Тому середня місячна відносна вологість не завжди досягає 30% чи вище: узимку термічний режим знижується в середньому на 17-15 °С в основному внаслідок зменшення нічних температур (-6, -10°С); абсолютні максимуми залишаються понад 30-35°С. Кількість атмосферних опадів узимку зменшується до 5-15 мм на місяць, а відносна вологість при цьому в середньому становить 35-45%, що зумовлюється загальним зниженням термічного режиму повітря.     На західному узбережжі тропічного поясу Австралії температури повітря нижчі на 3-5°С, ніж у континентальній частині, і річна кількість атмосферних опадів зменшується до 150-175 мм з підвищенням відносної вологості повітря внаслідок формування туманів під впливом вод холодної Західно-Австралійської течії та інверсійних процесів.     Зовсім інші умови річного ходу термічного режиму й атмосферного зволоження на східному узбережжі тропічного поясу і східних схилах Великого Вододільного хребта, де річна кількість атмосферних опадів становить понад 1500 мм, і розподіляються вони досить рівномірно протягом року, що забезпечує високі запаси вологи в грунті та повітрі, високий рівень води в річках. Річний і добовий хід температури повітря при цьому знижується на 5-6°С, що сприяє разом із значною вологістю повітря інтенсивному розвитку деревної рослинності. Тут поширені природні комплекси вічнозелених тропічних лісів як продовження субекваторіальних лісів. На ділянках, зайнятих культурною рослинністю, вирощують різноманітні теплолюбні сільськогосподарські культури.     На західних схилах Великого Вододільного хребта річна кількість атмосферних опадів у два з лишком рази менша, ніж на східних (600-500 мм). Основна їх маса випадає влітку. Тому вегетація рослин узимку припиняється. В природних умовах переважає трав'янистий рослинний покрив. На сільськогосподарських угіддях для продовження вегетації культурних рослин застосовують додаткове зрошування.     Отже, в межах тропічного поясу Австралії можна виділити дві кліматичні області: континентальну і тихоокеанську, що охоплює тихоокеанське узбережжя тропічного поясу та схили Великого Вододільного хребта. Деякі вчені виділяють західну (індійську), континентальну (центральну) і східну (тихоокеанську) області тропічного поясу. У західній та центральній областях розвиток рослинності можливий тільки при штучному зрошуванні. Тут розкинулися великі пустелі — Вікторія, Гібсона тощо.     Субтропічний пояс охоплює південні райони континенту і північну частину острова Тасманія та острів Північний Нової Зеландії. Для цього поясу характерна сезонна зміна двох типів повітряних мас — улітку поширене тропічне повітря, а взимку — повітря помірних широт. Залежно від циркуляційних особливостей території влітку на континент також надходить континентальне чи океанічне тропічне повітря, що позначається на погодних процесах. Узимку на погоду значно впливають циклони, що переміщуються з півдня на північ і назад.     Найсухіше літо характерне для центральної частини поясу, де в цей час переважає тропічне континентальне повітря. Найвологіше воно на сході, де в цей період випадає 40-50% річної кількості атмосферних опадів. У південно-західній частині поясу атмосферні опади випадають переважно взимку. Їх середня місячна кількість становить 130-190 мм, а добові максимуми досягають майже 100 мм.     Улітку найвищі середні місячні температури — від 21 до 23°С на півдні й південному заході. На південному сході вони дещо нижчі (19-21°С) у зв'язку з атмосферними опадами й підвищеною вологістю повітря. На острові Північному у Новій Зеландії і на острові Тасманія температура повітря у цей період становить 15-17 °С.     Значних змін зазнають улітку абсолютні максимуми температури повітря: від 42-45°С на континенті до 29-31°С на островах. Узимку середні місячні температури знижуються на 10-12°С, абсолютні максимуми — на 13-16°С. Абсолютні мінімуми скрізь близькі до 0°С.     У крайніх південних районах субтропічного поясу взимку з надходженням океанічних повітряних мас помірних широт бувають снігопади. 

Клімат Океанії

Океанія розташована в межах декількох кліматичних поясів: екваторіального, субекваторіального, тропічного, субтропічного, помірного. На більшій частині островів переважає тропічний клімат. Субекваторіальний клімат панує на островах поблизу Австралії та Азії, а також на схід від 180 меридіана в зоні екватора, екваторіальний — на захід від 180 меридіана, субтропічний — на північ і південь від тропіків, помірний — на більшій частині Південного острова в Новій Зеландії.

Клімат островів Океанії визначається переважно пасатами, тому на більшості з них випадають рясні опади. Середньорічна кількість опадів варіюється від 1500 до 4000 мм, хоча на деяких островах (зокрема, через особливості рельєфу і на підвітряного стороні) клімат може бути більш посушливим або вологішим. В Океанії розташоване одне з найвологіших місць планети: на східному схилі гори Ваіалеале на острові Кауаї щорічно випадає до 11 430 мм опадів (абсолютний максимум був досягнутий в 1982: тоді випало 16 916 мм). Поблизу тропіків середня температура становить близько 23 °C, біля екватора — 27 °C, з незначною різницею між найспекотнішим і найхолоднішим місяцями.

На клімат островів Океанії суттєво впливають течії Ель-Ніньо і Ла-Нінья. Під час Ель-Ніньо міжтропічна зона конвергенції рухається на північ у бік екватора, при Ла-Ніньє — на південь в бік від екватора. В останньому випадку на островах спостерігається сильна посуха, в першому ж — сильні дощі.

Більшість островів Океанії схильні згубному впливу природних катаклізмів: вулканічних вивержень (Гавайські острови, Нові Гебріди), землетрусів, цунамі, циклонів, що супроводжуються тайфунами і сильними дощами, посух. Багато з них ведуть до істотних матеріальних і людських втрат. Наприклад, в результаті цунамі в Папуа — Новій Гвінеї в липні 1999 загинуло 2200 чоловік.

На Південному острові в Новій Зеландії і на острові Нова Гвінея високо в горах є льодовики, однак через процес глобального потепління відбувається поступове скорочення їх площі.