50. Фізико-географічна та соціальна характеристика Нігерії

Офіційна назва - Федеративна Республіка Нігерія (Federal Republic of Nigeria - англ. мова).

географічне положення - розташована у Західній Африці на узбережжі Гвінейської затоки. На заході межує з Беніном, на півночі з Нігером, на північному заході з Чад, на сході і південному сході з Камеруном.

Рельєф місцевості і водні ресурси.

Нігерія розташована на низькому плато висотою бл. 600 м над р.м. Територія країни розчленована на великі блоки долинами річок Нігер і Бенуе і відокремлена від океану вузьким поясом прибережних боліт. Далі в глибині країни чітко виділяються уступ Нсукка-Окігві, що піднімається над долиною річки Крос, плато Джос і Біу, а також гори Адамава. На північному сході поверхня поступово знижується у бік озера Чад, яке знаходиться на 245 м над р.м.

Води.

Основні річки Нігерії – Нігер, від якого пішла назва країни, і його найбільша притока Бенуе. Головні притоки Нігера і Бенуе – Сокото, Кадуна і Гонгола, а також річки, що впадають в озеро Чад, починаються на плато Джос, яке є гідрографічним центром Нігерії.

Клімат.

На клімат впливають дві повітряні маси – екваторіальне морське повітря, пов'язане з вологими вітрами, і тропічне континентальне повітря, пов'язане з сухим і пиловим вітром харматан, який дме з пустелі Сахара. Виділяють два сезони – вологий (березень – вересень), який на півдні країни розділяється коротким сухим інтервалом у серпні, і сухий (жовтень – лютий). Опадів на півдні випадає більше, ніж на півночі.

Грунти і корисні копалини.

Майже все грунти Нігерії кислі. У ряді місцевостей на сході країни інтенсивне залуження грунтів, сформованих на піщаниках, привело до утворення т.з. «кислих пісків», які легко піддаються обробці, але швидко виснажуються.

Велика територія Нігерії складається з осадових порід, збагачених залізом. Багато родовищ залізної руди, але вони не розробляються. Найбільші родовища знаходяться в Маунт-Патті поблизу Локоджі і в Сокото. У 1980–1990-х в країні видобувалися нафта і природний газ у дельті Нігера і на шельфі, олово і колумбіт (руда ніобія) – на плато Джос поблизу Енугу і вапняк (для виробництва цементу) в Нкалагу, Абеокуті, Сокото, Укпілле і Калабарі.

Населення

Демографія.

У червні 2012 р. кількість населення Нігерії становила 160 млн. осіб.

Густота населення

Висока густота населення характерна для більшості районів південного сходу, трохи менша – для південного заходу і півночі (штат Кано і північ штату Кадуна).

Етнічний склад.

Протягом останніх двадцяти століть Нігерія пережила наслідки чисельних хвиль міграцій або вторгнень, в основному, з північного сходу. Тому етнічна і лінгвістична ситуація в країні характеризується великою строкатістю. У Нігерії проживає більш як 250 етнічних груп, що мають власну мову і культурні особливості. 80% населення складають десять груп, які чисельно переважають в окремих штатах.

Близько 35% нігерійців сповідають християнство, приблизно 48% є мусульманами

51. Країнознавча характеристика Марокко.

Офіційна назва - Королівство Марокко (Al-Mamlakah al Maghribiyah).

Географічне положення - розташована в Північно-Західній Африці, на заході омивається Атлантичним океаном, на півночі - Середземним морем. Межує: з Алжиром - на сході і півдні, із Західною Сахарою - на півдні.

Адміністративний поділ - 44 провінції, 27 префектур і 17 вілай, які входять в 16 регіонів.

Офіційна мова - арабська, берберська.

Релігія - іслам сунітського напрямку.

Грошова одиниця - марокканський дирхам =100 сантимам.

Членство у міжнародних організаціях - член ООН, Ліги арабських держав, Організації ісламської конференції і Союзу арабського Магріба. Після прийому до складу Організації африканської єдності (ОАЄ) Західної Сахари Марокко зберігає номінальне членство у цій організації.

У складі Атлаських гір виділяють три основні хребти: на півдні – Антиатлас (найвища точка 2360 м), який перетинає центральну частину країни; Високий Атлас з багатьма вершинами, що перевищують 3700 м (це найвищі гори Африки, розташовані на північ від гори Камерун); і на півночі – Середній Атлас, у північній частині якого знаходяться порослі лісом плато.

Уздовж північного узбережжя країни простягається гірський хребет Риф.

Клімат.

Північні і приатлантичні райони Марокко знаходяться у зоні середземноморського клімату з зимовими опадами. У приморських районах клімат м'який і заморозків не буває, проте у внутрішніх районах зима помітно холодніша, а літо спекотніше.

Корисні копалини.

В Анти-Атласі знаходяться пов'язані з виходами найдавніших порід родовища жильного золота, руд марганцю, кобальту, нікелю, міді тощо. Високий Атлас і центральна частина країни є металогенічними провінціями, пов'язаними з інтрузивними породами, до яких належать родовища багатьох руд кольорових і рідкісних металів (свинець, цинк, миш'як, вольфрам, молібден тощо). У палеозойських осадових породах центральної частини Марокко знайдені багаті родовища залізних руд, а в мезозойських відкладеннях - поклади марганцевих руд. У морських третинних відкладах на заході країни утворилися величезні скупчення фосфоритів і вторинних свинцево-цинкових руд. У передрифському прогині є нафта, а на північному сході країни знаходиться кам'яновугільний басейн Джерада. У Марокко є великі родовища і таких цінних нерудних копалин, як флюорит, графіт, слюда, азбест, багато мінеральних солей. Значними є запаси будівельних матеріалів (глини, мерклі, будівельного та облицювального каміння тощо). Запаси гіпсу, галіту та деяких інших природних солей настільки значні, що їх обсяги назвати практично не можливо.

Демографія.

Населення Марокко в 2010 р. становило 32,4 млн. осіб.У 20 ст. чисельність населення Марокко збільшилася майже у сім разів. Народжуваність ту исока – 22,79 на 1000 жителів, а смертність становить 5,71 смертей на 1000 жителів. Більшість марокканців переселилася до міста.

Національно-етнічний склад.

Бербери є корінним населенням Марокко, яке проживало на його території ще до поширення тут ісламу. У мовному відношенні бербери належать до хамітської (афро-азіатської) сім'ї мов, у той час як арабська мова відноситься до семітських мов.

Марокко - конституційна монархія.

Запаси корисних копалин та енергоресурси.

Марокко є провідним виробником фосфоритів (третє місце у світі за виробництвом і перше за експортом, головний імпортер - США). Промислове значення мають також родовища залізної руди, свинцю, марганцю, кобальту, міді, бариту, фториду й цинку. Фосфорити, які видобуваються у районі Юсуфії і Хурибги, розташованому у зоні "фосфоритне плато", відрізняються дуже високою якістю, втім, як і фосфорити родовища Бу-Краа на території Західної Сахари.

Електроенергія, що виробляється в Марокко, надходить як з теплоелектростанцій (які працюють на кам'яному вугіллі й нафті), так і з гідроелектростанцій.

Сільське господарство.

Марокко продовжує залишатися переважно аграрною країною, у якій 40% працездатного населення зайняті у сільськогосподарському виробництві, котре дає 25% експортної продукції. Попри успіхи в розвитку системи зрошування, як і раніше вирішальним чинником у сільськогосподарському виробництві Марокко залишаються погодні умови.

Транспорт. Порти.

Майже всі товари в Марокко транспортуються морським шляхом. Хоча найважливішим морським портом як і раніше залишається Касабланка.

Залізничний транспорт. Марокко має у своєму розпорядженні ефективну залізничну мережу.

Автомобільний транспорт Марокко має у своєму розпорядженні мережу асфальтованих шосейних доріг загальною довжиною . Автомобільним транспортом здійснюються 85% пасажирських і 75% вантажних (без фосфатів) наземних перевезень.

Зовнішня торгівля.

Обсяги експорту продовольства перебувають у прямій залежності від погодних умов, світові ціни на фосфорити вже тривалий час не підвищувалися, а що стосується відвідань Марокко туристами, то їх кількість безпосередньо залежить від стану економіки європейських країн і таких міжнародних подій, як, наприклад, війна у зоні Перської затоки.

52.ПАР

Офіційна назва - Південно-Африканська Республіка (Republic of South Africa - англ., Republiek van Suid-Afrika - афрікаанс).

Географічне положення - країна розташована на півдні Африки. Межує з Мозамбіком, Свазілендом, Ботсваною, Намібією, Лесото і Зімбабве. Омивається Індійським та Атлантичним океанами.

Адміністративний поділ - 9 провінцій (province): Східний Кейп, Вільна держава, Гаутенг, КваЗулу-Наталь, Мпумаланга, Північно-західна провінція, Північний Кейп, Північна провінція, Західний Кейп.

Офіційні мови (загалом 11 мов) - африкаанс, англійська, ісіндебеле, сесото са лебоа, сесото, сіваті, хітсонга, сетсвана, тшівенда, ісікоса, ісізулу.

Релігія - 77% населення сповідують християнство (в основному протестанти), 18% притримуються традиційних вірувань, 2,5% сповідують індуїзм , іслам, анімізм, буддизм.

Грошова одиниця - ранд = 100 центам

Членство в міжнародних організаціях - ПАР є членом ООН (вступила в 1945 році, з 1970 по 1994 вірчі грамоти не приймалися у зв'язку з політикою апартеїду), Організації Африканської Єдності (ОАЄ), Співдружності Націй.

Південно-Африканська Республіка розташована на півдні Африканського континенту, в тропічних і субтропічних широтах Південної півкулі. Територія ПАР складає 4,2% площі континенту (1221 тис. кв. км). Найбільш характерний ландшафт для країни - природні зони саван і рідколісь, напівпустель і пустель, які змінюють одна одну зі сходу на захід. Плато і плоскогір'я круто спускаються до прибережної низовини на сході і до западини на півдні. Навітряні схили порослі субтропічними вічнозеленими і листяними деревами й чагарниками.

Океанське узбережжя країни, довжиною 2 954 км, на заході омивається холодною Бенгуельською течією з боку Атлантичного океану і теплою Мозамбікською течією (Агульхас) на сході.

Гідрографія

У країні немає судноплавних річок. Деякі річки у засушливих зонах наповнюються водою лише у сезон дошів. Основними морськими портами є Дурбан, Кейптаун, Порт-Елізабет, Іст-Лондон, Річардс-Бей і Салдана-Бей.

Завдяки тому, що простори країни оточені океанами, клімат Південної Африки в основному помірний, проте кліматичні умови і кількість опадів різних регіонів суттєво відрізняються.

Розвивається видобуток золота, алмазів, платини, марганцю, хромової, залізної і мідної руд, кам'яного вугілля, азбесту, уранового концентрату.

Населення ПАР на 2010 р. становить 49,3 млн. осіб. Більшість населення країни мешкає у східних регіонах, де випадає найбільша кількість опадів, більш родючі землі, багатші природні ресурси і більше можливостей для працевлаштування.

Середня густина населення складає 34 особи на кв. км. Приблизно половина населення мешкає у містах.

Основні етнічні групи чорного населення: зулу, коса, свазі, тсвана, суто, венда, ндебеле, педі та тсонга. В Південно-Африканській Республіці представлено широкий спектр релігій та віросповідань.