Екзаменаційний білет № 19
Щоб забезпечити стабільний розвиток системи бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу, потрібно відповідним чином його спланувати. Такі плани мають бути конкретними, реальними і підкріплені розрахунками матеріально-технічного забезпечення їх виконання. Державне регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансо-вої звітності в Україні здійснює Міністерство фінансів України, завданням якого є затвердження національних (положень) стандартів бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. У банківській сфері регулювання проводить Національний банк України, а у бюджетних закладах — Державне казначейство України. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні проводиться з метою: 1) створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковим для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів; 2) удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. При Міністерстві фінансів України створена Методологічна рада з бухгалтерського обліку, яка забезпечує: а) організацію розробки та розгляду проектів національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативне-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності; б) удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні; в) методологічне забезпечення впровадження сучасної технології збору та обробки обліково-економічної інформації; г) розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів. Головне контрольно-ревізійне управління України та підпорядковані йому підрозділи: 1) розробляють інструктивні та інші нормативні акти про проведення ревізій та перевірок; 2) здійснюють методичне керівництво і контроль за діяльністю підпорядкова-них контрольно-ревізійних органів; 3) узагальнюють досвід проведення ревізій та перевірок і поширюють його серед контрольно-ревізійних служб; 4) розробляють пропозиції щодо удосконалення контролю. Державний контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок, що прово-дяться з метою встановлення чи правильно витрачаються кошти та матеріальні цінності; як вони зберігаються; який стан та чи достовірні дані бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, бюджетних закладах, державних фондах, а також в підприємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів; розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх на далі. До організації планування й управління розвитком вітчизняного обліку, контролю та аналізу залучають представники Федерації бухгалтерів і аудиторів України, Спілки аудиторів України, провідних вітчизняних періодичних видань (журналів «Бухгалтерський облік і аудит», газета «Все про бухгалтерський облік» та інші) і т.д. Аудиторська палата України здійснює сертифікацію і ліцензування суб’єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде «Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособове надають аудиторські послуги». Затвердження норми і стандартів аудиту є виключним правом Аудиторської палати України. Затверджені Аудиторською палатою України норми та стандарти аудиту є обов’язковими для дотримання підприємствами, закладами і організаціями нашої держави. Аудиторська палата України створюється і функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування. Плани розвитку бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу за часом їх дії поділяються на: 1) перспективні— плани, які складаються на тривалу перспективу (до десяти років); 2) річні - плани, де визначені заходи з розвитку бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу на наступний рік (із врахуванням запланованого у перспективному плані); 3) поточні — (місячні, квартальні, піврічні) — плани розвитку обліку, контролю та аналізу в підприємстві протягом незначного проміжку часу календарного року: місяця, кварталу, півріччя, дев’яти місяців. В залежності від рівня підпорядкованості плани бувають: 1) плани первинної ланки — це плани розвитку обліку, контролю та аналізу в підприємствах, організаціях, закладах і їх сегментах (структурних підрозділах); 2) плани вищих ланок — це плани розвитку обліку, контролю та аналізу на рівні міністерств, відомств, об’єднань, управлінь тощо, тобто це зведені плани первинних ланок (творчо опрацьовані, змінені та доповнені). За тематикою запланованих заходів плани розвитку бухгалтерського обліку, економічного контролю і аналізу можна згрупувати таким чином: 1) плани удосконалення; 2) плани розвитку; 3) інші плани; До планів удосконалення зараховують: а) плани удосконалення методології та методики бухгалтерського обліку, економічного контролю і аналізу б) плани удосконалення організації процесів обліку, контролю і аналізу сприяють До планів розвитку бухгалтерського обліку, економічного контролю і аналізу включають наступні плани: а) плани розвитку організаційної структури управління обліком контролем і аналізом б) плани розвитку нормативно-правового забезпечення обліку, контролю і аналізу в) плани розвитку інформаційного, технічного і ергономічного забезпечен-ня бухгалтерського обліку, економічного контролю і аналізу До інших планів розвитку обліку контролю і аналізу відносять: а) плани науково-дослідних і експериментальних робіт б) плани соціального розвитку облікової, контрольної, аналітичної служби;
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Калькуляція продукції тваринництва має ряд особливостей. Починають розрахунок з калькуляції собівартості продукції молочного стада великої рогатої худоби тому, що її продукцію- молоко використовують на випоювання телятам, поросятам. Об’єктами калькуляції є два види продукції: молоко і приплід. Собівартість 1 голови приплоду розраховують виходячи з фактичної вартості 60 кормоднів утримання корів. Собівартість 1 кормодня визначають діленням всієї суми витрат на утримання корів на кількість кормоднів. При визначенні собівартості 1 ц молока від загальних витрат треба відняти вартість приплоду і побічної продукції, а отриманий результат поділити на кількість отриманого молока.
Продукцією вирощування та відгодівлі ВРХ є приріст живої маси тварин. Розраховується він за формулою: П=Вк.р.+ Вв.- Вп. – Вп.р. , (1) де П- приріст живої маси; Вк.р.- вага поголів’я тварин на кінець року; Вв. – вага вибувших тварин на протязі року; Вп. – вага приплоду і отриманих тварин на протязі року; Вп.р. – вага поголів’я тварин на початок року Співвідносно до ваги для розрахунку фактичної собівартості 1ц приросту живої маси беруться вартість поголів’я тварин на кінець року додається вартість вибувших тварин віднімається вартість приплоду і отриманих тварин за рік, а також вартість поголів’я тварин на початок року. І шляхом ділення суми приросту живої ваги на за рік кількість центнерів живої ваги за рік знайдемо фактичну собівартість 1 ц приросту живої ваги . Для розрахунку калькуляції собівартості живої маси, треба знайти суму вартостей, а також центнерів відносно живої маси тварин на кінець звітного періоду і маси та вартості тварин, що вибули з господарства. Шляхом ділення суми на кількість ц живої маси знайдемо собівартість 1 ц живої маси. Після визначення собівартості 1ц живої маси, оцінюють живу масу реалізованого, переведеного в основне стадо, забитого на м’ясо і залишок на кінець року тварин проводимо коригування планової собівартості до фактичної. Після визначення собівартості живої маси проводиться дооцінка живої маси молодняка ВРХ, що склалася на кінець року. Визначення собівартості продукції свинарства включає витрати на утримання свиноматок з поросятами до відлучення, кнурів, поголів’я свиней на дорощуванні та відгодівлі. Витрати розподіляються між окремими видами продукції свинарства (голову ділового приплоду, приріст живої ваги). Собівартість приросту живої маси і однієї голови приплоду на момент відлучення визначають діленням загальної суми витрат за рік по утриманню основного стада (крім вартості побічної продукції) на кількість приросту живої маси відлучених поросят, включаючи живу масу при народженні. Собівартість 1ц приросту живої маси всіх інших облікових груп свиней (на дорощуванні і відгодівлі) визначають діленням витрат по відповідній групі на кількість приросту. За такою методикою визначається собівартість інших галузей тваринництва. Завдання 3
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 20
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Основними етапами впровадження завдання є вибір об’єктів впровадження, правова регламентація, організація обстеження етапу обліку виробництва, розробка робочої інструкції (проекту); проведення виробничих нарад, експериментування, доробка робочої інструкції (проекту); внесення змін у положення, посадові інструкції, здавання робочої інструкції (проекту) в промислову експлуатацію. Вибір об’єктів впровадження завдання. Залежно від особливостей технології і організації виробництва, рівня застосування обчислювальної техніки та інших факторів завдання на певному об’єкті впроваджують повністю або частково. Зокрема, це стосується завдання з організації нормативного методу обліку затрат і калькуляції собівартості продукції. Правова регламентація організації впровадження завдання. Основним документом впровадження облікового, контрольного і аналітичного завдання є наказ керівника підприємства. Якщо впровадження певного завдання поширюється на ряд підвідомчих виробничих об’єднань, підприємств, то такий наказ видає об’єднання. Згідно з наказом підвідомчі підприємства мають подати на затвердження план заходів щодо впровадження на підприємствах нормативного методу обліку затрат на виробництво; створити оперативні комісії під керівництвом головного інженера або заступника керівника. Комісія створюється в складі заступника (керівник); начальників управлінь — планово-економічного, бухгалтерського обліку і звітності (заступник керівника), технічного, головного механіка і енергетика, організації праці і заробітної плати, фінансового, контрольно-ревізійного і т. ін. Комісія виконує роботи з узагальнення і затвердження планів заходів, а також здійснює контроль за їх виконанням. Обстеження обліку затрат на виробництво проводиться для оцінки дійсного його стану і виявлення недоліків, що перешкоджають впровадженню нормативного обліку, розробці рекомендацій з їх ліквідації. На кожному підприємстві складають план обстеження обліку затрат на виробництво. Розробка робочої інструкції (проекту) організації нормативного обліку. В робочій інструкції (індивідуальному проекті) нормативного методу обліку витрат і калькуляції собівартості продукції мають бути відображені і конкретна методологія нормативного обліку щодо конкретних умов виробництва, і його організація. Крім того, мають бути представлені конкретні форми первинних документів (з обліку витрат за нормами, зміни норм), облікових реєстрів (калькуляційні листи, картки обліку виробництва), інструкції щодо їх заповнення, рекомендації з удосконалення нормативного господарства тощо. Кожний рекомендований документ, реєстр візують особи, відповідальні за їх складання. Проведення виробничих нарад. Важливим етапом впровадження завдання є виробничі наради з розгляду різних питань нормативного обліку. Для широкого обговорення основних питань необхідно скласти тематику нарад. Підсумки наради оформлюють протоколом, в якому обов’язково має бути рішення з обговорення з визначенням строків, виконавців тощо. Експериментування робочої інструкції (індивідуального проекту).Цей етап впровадження завдання проводиться дублюванням його за нормативним методом за місяць (у рекомендованих документах, реєстрах та ін.). Доробка робочої інструкції (індивідуального проекту) здійснюється за результатами експериментування. Зміни і доповнення в положеннях про відділи, посадові інструкціївносяться, якщо цього потребує вирішення завдання, особливо це необхідно під час впровадження нормативного методу обліку затрат і калькуляції собівартості продукції. Після обговорення і затвердження остаточного варіанта робочої інструкції (індивідуального проекту) завдання здають у промислову експлуатацію, що оформлюють спеціальним актом. |
"Стандарт-кост"— це заздалегідь визначені або передбачені кошториси витрат на виробництво одного виробу або декількох виробів одного виду протягом певного звітного і попереднього періоду, з якими порівнюють фактичну собівартість. Зміст системи "стандарт-кост" полягає в тому, що обліковується лише те, що повинно відбутись, а не те, що відбулося, враховується не реальне, а належне, і обґрунтовано відображаються відхилення, які виникли. В основі лежить чітке, тверде запровадження норм витрат матеріалів, енергії, робочого часу, праці, зарплати та інших витрат, пов'язаних з виготовленням будь-якої продукції або напівфабрикатів. До того ж встановлені норми не можна недовиконати. Перевищення норми над фактом означає, що вона була встановлена помилково. Перевага системи "стандарт-кост" перед іншими методами обліку витрат на виробництво полягає в наступному: 1. На підставі встановлених стандартів можна заздалегідь визначити суму очікуваних витрат на виробництво і реалізацію виробів, обчислити собівартість одиниці виробу для визначення цін, а також скласти звіт про доходи. При цій системі керівництво фірм забезпечується інформацією про величину відхилень від нормативів і про причини їх виникнення, яка використовується для оперативного прийняття управлінських рішень. 2. Менш складна техніка ведення обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції, оскільки картки стандартної собівартості друкуються заздалегідь із зазначенням нормативне" кількості виробничих витрат. Картка нормативної собівартості виробу показує всі повні витрати на його, виготовлення, що виключає повторне обчислення виробничих витрат по операціях або замовленнях. Наприклад, інформація про необхідні матеріали друкується за стандартною заявкою згідно з нормативною кількістю, необхідною для виконання замовлення. Якщо потрібно більше матеріалів, ніж передбачено нормативом, то складається додаткова вимога (на бланку іншого кольору, щоб зазначити, що це перевитрачання матеріалів за замовленням). Втрати можуть бути знижені або повністю виключені в системі, яка забезпечує моментальну реакцію на будь-яку тенденцію відхилення від встановленого стандарту. Коли операції автоматизовані, стандартні умови вводяться в програму ЕОМ. яка управляє виробничим процесом, будь-яке відхилення від стандартів виявляється моментально, поправки вносяться в процесі роботи. При системі "стандарт-кост" більш простими є канцелярські роботи, оскільки кожна господарська операція не документується, вартість операцій не обчислюється. В кінці звітного місяця кількість, наприклад, витрачених матеріалів множиться на собівартість одиниці і тим самим визначається собівартість всіх витрачених матеріалів. Матеріальні звіти на складах складаються лише в натуральних вимірниках. 3. Система "стандарт-кост" може використовуватися для оцінки виконання встановленого замовлення. Система "стандарт-кост" корисна при прийнятті рішень, особливо якщо стандарти розроблені окремо по змінних і постійних елементах витрат, а також при правильному встановленні ціни на матеріали та норми витрат робочої сили. Коли стандарти реальні і детальні, вони можуть стимулювати роботу окремих осіб або більш ефективне виконання завдання. Хоча стандарти часто діють, пригнічуючи робітників і начальників цехів та відділів, вони мають швидше негативний вплив, і не створюють стимулів до роботи. 4. Одна з основних переваг системи "стандарт-кост" полягає в тому, що при правильній її постановці потрібен менший бухгалтерський штат, ніж при обліку минулих витрат, бо в межах цієї системи облік ведеться за принципом вилучення, тобто враховуються лише відхилення від стандартів. Чим стабільніше працює підприємство і чим більш стандартизовані виробничі процеси, тим менш трудомістким стає облік і калькулювання. 5. Важливою перевагою системи "стандарт-кост" є те, що вона використовується для прийняття рішень, особливо якщо стандарти розроблені окремо за змінними елементами затрат, а також при правильно встановлених цінах на матеріали і нормах затрат на робочу силу. Це дозволяє використовувати вказаний метод у поєднанні з методом "директ-косту", що має особливу цінність для прийняття управлінських рішень.
Поряд із системою "стандарт-кост" не менш важливе значення в управлінському обліку посідає і система "директ-кост" ("директ-костинг"). Характерною ознакою даної системи є поділ усіх витрат на дві основні групи: змінні, тобто ті, які залежать від обсягу виробництва і зростають у зв'язку із збільшенням випуску продукції, і постійні (умовно-постійні), які не залежать від обсягу виробництва і практично завжди залишаються на одному і тому ж рівні. Змінні затрати з точки зору контролю за їх раціональністю завжди вимагають більшої уваги, ніж постійні, які нараховуються рівними сумами за однакові проміжки часу. Перевитрати, які викликають перевищення фактичної собівартості над плановою, як правило, виникають у сфері змінних затрат. Тому дуже важливо встановити контроль якраз за змінними затратами. У зв'язку з цим собівартість планується і обліковується в частині одних лише змінних затрат. Що ж стосується постійних витрат, то вони (будучи зібрані на окремому рахунку) щомісячно або один раз в рік списуються безпосередньо на дебет рахунка "Прибутки і збитки". Таким чином, валовий прибуток доводиться до рівня (величини) чистого прибутку. "Директ-кост"— це система калькулювання собівартості продукції тільки на основі прямих (змінних) виробничих витрат. Система "директ-костинг" має. ряд переваг перед системою повного розподілу витрат, основні з яких такі: - дані про собівартість, обсяг, прибутки, необхідні для цілей планування прибутку, завжди можна отримати з регулярної звітності. Отже, керівництву не потрібно вести паралельно два розрахунки для пов'язання їх один з одним; . - прибуток за певний період не змінюється під впливом постійних накладних витрат при зміні залишків запасів; — звіти про витрати виробництва і доходи, складені за системою "директ-костинг", в більшій мірі відповідають інтересам керівництва фірми, ніж ті, які. складені за системою розподілу витрат між виробами; , — підкреслюється вплив постійних витрат на прибуток, оскільки загальна сума цих витрат за даний період відображається у звіті про доходи. — показники маржинального доходу дозволяють оперативно оцінити вироби, виходячи з базових критеріїв - території, яку вони займають, категорій замовників тощо; — "директ-костинг" об'єднує такі ефективні засоби контролю, як "стандарт-кост" і гнучкі бюджети; — система "директ-костинг" оцінює запаси відповідно до поточних витрат, необхідних для виготовлення виробів. Проте, система "директ-костинг" має і певні недоліки: - основні труднощі, полягають у виділенні постійних витрат. Значна частина напівзмінних витрат може розподілятися по-різному залежно від методу, який використовується, а це, у свою чергу, буде позначатися на результатах; — для потреб довгострокового планування та інших потреб управління необхідно паралельно розподіляти постійні накладні витрати в позасистемному порядку; -при переході від системи повного розподілу витрат до системи "директ-костинг" виникають серйозні проблеми у визначенні суми прибуткового податку; - аналогічні труднощі виникають і в питаннях оцінки запасів при складанні звітів для власників акцій.
Завдання 3 |