1.2 Система статистичних показників, що характеризують розвиток тваринництва

Система показників статистики тваринництва повинна забезпечити достовірне і всебічне висвітлення стану галузі в кожен даний момент, розкрити закономірності її розвитку і найбільш істотні взаємозв'язки, оцінити ефективність ведення виробництва та заходів його регулювання, розкрити наявні диспропорції, показати можливі шляхи їх подолання та використання наявних резервів. Ця система включає в себе в першу чергу дві групи специфічних показників:

1. Показники поголів'я сільськогосподарських тварин - чисельність,склад, якість, рух, використання. Багато в чому вони схожі на показники земельного фонду і посівних площ у рослинництві. Істотною відмінністю тут є необхідність постійного відновлення (вирощування) тварин, що вимагає вивчення спеціальних показників відтворення стада.

2. Показники валової продукції тваринництва (обсяг, склад, якість, формування і рух), продуктивності тварин, подібні по формі з показниками врожаю і врожайності у рослинництві.

Поряд з цим для аналізу стану і розвитку тваринництва використовується система статистичних показників, що характеризують матеріальні умови та характер виробництва: стан кормової бази і використання кормів, забезпеченість приміщеннями, кадрами технікою та іншими засобами, характер технології, рівень зоотехнічних заходів та організації праці.

У тваринництві статистика має справу із статистичними сукупностями двох видів:

- Сукупність сільськогосподарських підприємств (комерційних організацій),селянських, особистих підсобних та інших господарств населення з ознаками самих цих одиниць спостереження і які містяться в них тварин;

- Сукупність тварин з їх індивідуальними ознаками виду, статті, віку, ваги, продуктивності, стану здоров'я, характеру використання тощо.

Отримання та аналіз показників статистики тваринництва ведеться в територіальному, соціальному і галузевому розрізах. Повнота і ступінь охоплення об'єктивно існуючої системи показників залежить від рівня управління ,потреби в інформації і завдань аналізу, матеріальних та інших можливостей її вивчення.

За економічними ознаками, істотним для соціально-економічної, у тому числі сільськогосподарської статистики, поголів'я тварин підрозділяється:

1. За характером господарського використання на робочу худобу (коні, ости, мули) і продуктивних тварин, деякі види тварин мають змішане використання (буйволи, олені та ін.)

2. За функціональної ролі в процесі виробництва види і окремі групи тварин відносять до основних засобів виробництва (дорослий робітник і продуктивну худобу) або до оборотних засобів (молодняк тварин і дорослу худобу на відгодівлі).

За виробничо-технічними ознаками, важливим для організації виробництва і одержання продукції, поголів'я тварин кожного виду поділяють:

1. За статтю: самиці, самці, кастровані тварини.

2. За віком:а) Доросла худоба - робітник, продуктивний чи на відгодівлі. У зв'язку з особливою роллю дорослих самок і самців, що беруть участь в одержанні приплоду і відтворенні тварин, виділяють основне стадо (матки і самці виробники), а також маточне поголів'я. У свою чергу, самців підрозділяють за кількістю сповнившись років, а маток за числом років або числа розплодом (отелень, худоби і т.п.).б) Молодняк, підрозділяється далі за віковими групами, різним для окремих видів тварин. Принципи для виділення вікових груп молодняку є спільними для всіх видів тварин - це облік якісних змін (переходів) в стані молодняку, в їх призначення та використання в зв'язку з віком. Тут важливо враховувати такі періоди і етапи:

- Молочний або підсисний період (15 ... 20 днів для телят від молочних корів, 8 міс для телят м'ясних корів, 1,5 ... 2міс для поросят і т.д.):

- Дорощування молодняку до моменту його диференціації на ремонтний,що використовується для заміни в майбутньому основного стада, і для відгодівлі (у свинарстві це приблизно 4 міс):

- Вирощування молодняку до моменту настання статевої зрілості і можливості участі у відтворенні (18 місяців для великої рогатої худоби, 9 міс для свиней і т.п.).

- Фактичну участь у відтворенні до переходу до основного стада (осіменіння та не осіменінні телиці та ін.)

Практично молодняк тварин диференціюють за кількістю закінчиш днів

(птах) або місяців (поросята, ягнята. кролі), за числом сповнившись років (велика рогата худоба, коні, вівці, кози, віслюки. мули) або по роках народження (поточного року, минулого року).

3. За породності виділяють непородних і породних тварин. Останніх підрозділяють по окремих порід з виділенням чистопородних тварин і помісей різних поколінь (4, 3. 2, 1), чистопородних, у свою чергу ,диференціюють за класами, які виділяються за продуктивністю та іншими ознаками:еліта-рекорд, еліта, 1 і 2 класи.

4. По живому вазі - при народженні, відлученні від маток, переведу з групи в групу і до основного стада, постановці па відгодівля і зняття з нього. бракування,продажу, забої.

5. За іншими істотним ознаками в залежності від завдань аналізу: за продуктивності, захворювань, пристосованості до певних умов змісту, наприклад, корів до машинного доїння, станом (корови ялові, сухостійні, на підсисних вирощуванні телят) та ін

У практиці статистики і господарського управління використовується полово зростаюча класифікація по кожному виду тварин. Ступінь диференціації на групи залежить від рівня управління, завдань аналізу, можливостей отримання інформації та інших причин.

Раніше державні органи статистики при щорічній перепису тварин на початок року застосовували досить дробову класифікацію, а зараз в умовах економічної самостійності товаровиробників - більш укрупнену.

Показники валової продукції господарського використання тварин - це в першу чергу натуральні показники фактичного її виходу або збору ,аналогічно фактичного валового збору продукції з рослинництві. Спочатку їх отримують в первинному вазі або вигляді, а потім розраховують умовно-натуральні показники обсягу продукції в перерахунку на певну якість.

На відміну від рослинництва, де продукцію отримують. як правило, один раз на рік при збиранні врожаю, молоко, яйце і продукцію вирощування отримують безперервно, тому показники обсягу визначають не тільки за рік, а й за більш короткі проміжки часу - квартал, місяць, а в господарській практиці за день, за одне доїння. Тому статистичне спостереження ведеться регулярно протягом року. Основна форма державного статистичного спостереження за продукцією тваринництва - форма 24с.г, в якій даються також відомості про чисельність і відтворенні тварин, представляється підприємствами та організаціями щомісячно і за більш розширеною програмою, щоквартально і в кінці року.

Дані про валової продукції сільськогосподарських підприємств органи статистики отримують в порядку федерального статистичного спостереження (ф.24с.г). За селянським господарством організовується суцільне, а також спеціальне вибіркове обстеження обсягів виробництва молока та інших продуктів тваринництва. За господарствам населення валова продукція визначається розрахунковим шляхом на основі даних про чисельність тварин,отриманої при щорічній перепису або обліку чисельності на 1 січня, і даних про середню продуктивності від 1 голови, що визначається за матеріалами вибіркового обстеження домашніх господарств.

Розглянемо основні показники обсягу валової продукції тваринництва.

Валовий надій молока включає всі фактично надоєне молоко за певний період (без урахування молока, висмоктаного телятами у корів годувальниць молочного стала або м'ясних корів). Облік його обсягу ведеться завідачами (коров'яче овече. козяче, кобиляче, буйволяче) і в цілому в натуральному ваговому вираженні.

Молочна продуктивність корів характеризується такими по­казниками удійності корів:

1) надоєм молока з розрахунку на одну корову молочного стада;

2) надоєм на дійну корову;

3) надо­єм на дійну корову за період лактації.

Основним показником молочної продуктивності є надій мо­лока з розрахунку на одну корову молочного стада. Цей показ­ник одержують діленням валового надою молока на середнє за досліджуваний період (день, місяць, рік) поголів'я корів молоч­ного стада.

Для оцінки молочної продуктивності корів у господарс­тві визначають надій на дійну корову.

Розраховують його як відношення валового надою молока до середнього за досліджуваний період поголів'я дійних корів. До дійних корів відносяться корови, що дали приплід і доїлися у досліджуваному періоді Поголів'я дійних корів завжди менше поголів'я корів молочного стада. Пояснюється це тим, що коро­ви перед отеленням протягом певного періоду (60 днів), який на­зивається сухостійним періодом, не дояться.

Надій на дійну корову може бути розрахований двояко:

1) ді­ленням валового надою молока на середньорічне поголів'я дій­них корів

2) діленням валового надою молока на середньо групове поголів'я дійних корів.

Середньорічну кількість дійних корів визначають діленням загальної кількості дійних корово-днів на календарну тривалість року (365 або 366 днів).

Середньо групову кількість дійних корів знаходять діленням загальної кількості дійних корово-днів на нормальну тривалість лактаційного періо­ду (805 днів).

Надій на середньо групову дійну корову більш: правильно характеризує молочну продуктивність корів, бо при середній тривалості сухостійного періоду 60 днів і відсутності ялових корів частка дійних корів у загальному поголів'ї корів молочно­го стада становить 0,84 (305 : 365). Цей показник зменшується за наявності в стаді ялових корів і скороченні тривалості лакта­ційного періоду (менше 300 днів), а збільшується при подовжен­ні лактації і підвищенні у стаді частки первісток, які не мали перед початком лактації сухостійного періоду.

Про наявність яловості в стаді можна судити по виходу телят на 100 корів (чим ближчий показник до 100, тим менша яловість).

Ступінь господарського використання корів для одержан­ня молока характеризує показник питомої ваги дійних корів у стаді. Він може бути знайдений як відношення кормо-днів дійних корів до загальної кількості кормо-днів усіх корів за звітний період. Молочна продуктивність корів залежить від кількості та якості згодованих кормів, забезпеченості приміщеннями, пород­ного складу і живої ваги корів, догляду за тваринами, а також наявності в стаді ялових корів, продуктивність яких значно ни­жча та ін.

Молочна продуктивність корів залежить також від їхнього віку (кількості отелення) і періоду лактації. Підвищення надоїв молока за лактацію найбільш часто спостерігається до 4-6 оте­лень, після чого продуктивність поступово знижується. Макси­мальний надій молока протягом лактації припадає на другий місяць, потім продуктивність корів знижується (на 7-8% щодо попереднього місяця). Великий вплив на рівень продуктивності корів мають біоло­гічні фактори: порода, вік першого парування, жива вага та розвиток первісток, кратність доїння.

Для корів з кількома отеленнями має значення вік, тривалість сервіс-періоду (період від отелення до плідного осіменіння, як правило, 60-70 днів), сухостійний період (в періоді від запуску ко­рови до її отелення, оптимальним вважається період від 45 до 60 днів). Яловість корів негативно впливає на їхню продуктивність і призводить до зниження темпів відтворення стада.

Основним показником, який характеризує рівень виробниц­тва молока і розвиток молочного скотарства, є вихід молока з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь. Величина цього показника безпосередньо залежить від двох факторів: виробництво молока на 100 га сільськогосподарських угідь = Надій га одну корову * Щільність корів

Основним показником, що характеризує якість молока, є його жирність. Під показником жирності розуміють кількість жиру, що міститься в 100 грамах молока. Середні значення жирності молока залежно від порід корів коливаються від 3,2 до 6,5%.

У зв'язку з тим що молоко буває різної якості, в першу чергу з поживності, при визначенні вахтового виробництва в господарській практиці отримують умовно-натуральні показники:

а) молоко одновідсотковою жирності. Його обсяг розраховують множенням фактичного ваги надоєного молока Q на фактичний відсоток жиру в ньому X1.

6) молоко у перерахунку на стандартну, офіційно встановлену для даної місцевості жирність Х ст.

в) вихід молочного жиру. Розраховують також вихід сухої речовини, що включає, крім жиру, протеїн, молочний цукор, мінеральні речовини.

При закупівлі молоко залежно від якості, забруднення та охолодження диференціюється за сортами - 1, 2 несортових.

Валовий настриг вовни враховується в цілому, а також за видами тварин

(овеча, козина, верблюжа) і видів вовни (тонка, напівтонких, напівгруба, груба). Показником її обсягу є фактичний настриг немитої вовни у ваговому вираженні. У немитий шерсть переводять також вовна-перегін, отриману при стрижці попередньо викуповуються овець. Вовна забитих і полеглих тварин (кисла вовна) у валове виробництво не включається.

Валовий настриг вовни визначають також у обсязі митої вовни. Її визначають по фактичному виходу митої вовни після первинної її обробки або розрахунковим шляхом за коефіцієнтами виходу митої вовни з немитої ,отриманими в попередні роки.

Валовий збір яєць включає все зібране яйце різних видів (курячих, качиних, гусячих, перепелиних). Яйце враховується в штуках і за вагою. При реалізації воно поділяється за категоріями - 1, 2, нестандартне. Окремо враховую; яйце від основного стада (дорослих несучок) і молодиць, яйце від племінного стада, придатне, попелиця інкубації, і отримане при клітинному утриманні несучок для харчових цілей.

Продукція бджільництва включає фактичний вихід меду (враховуючи і залишене на зимівлю бджіл) і воску. У хутрове звірівництво враховують вихід шкурок (хутра) за видами-лисиця, песець, норка, нутрія. У каракульської вівчарстві визначають вихід шкурок та смушків, в кролівництво, крім м'яса, кількість заготовлених шкурок, в ставкових рибництві фактичний вихід товарної риби.

Валова м'ясна продукція характеризується масою вирощеної худоби та птиці.

Продукцією вирощування є фактична вага одержаного приплоду, приріст ваги вирощуваного молодняку різного віку, а також приріст ваги дорослих тварин на відгодівлі. Вага і приріст ваги тварин визначають шляхом зважування їх при народженні, перекладі з однієї групи в іншу, постановці на відгодівлю і зняття з нього, переведення до основного стада та реалізації. Продукція вирощування худоби та птиці визначається за видами тварин і птиці, а також - в живій вазі. Проте жива маса тварин різного виду непорівнянна з точки зору виходу м'яса і його якості. У зв'язку з цим використовується інший показник - валовий м'ясна продуктивність в забійній вазі, який представляє вага туші ,включаючи сало, вага м'ясних субпродуктів 1 категорії, що використовуються на харчування (мова, мозок, печінку, нирки, серце, вим'я, діафрагма та інше), але без ваги шкіри. голови, нутрощів, нижніх частин ніг. Забійний вага визначається за фактичною виходу м'ясної продукції при забої або за коефіцієнтами забійного виходу, змінюються від 49% у овець і кіз, 58% в середньому по великій рогатій худобі, до 77% по свиням і 80% у птиці.

Забійний вага також не можна порівняти з-за різної калорійності м'яса і неоднакового питомої ваги продукції ремонтного, особливо племінного молодняку, цінність якого визначається не виходом м'ясної продукції, а очікуваної високою продуктивністю. Тому поряд із загальними показниками продукції вирощування необхідно розглядати також обсяги її найбільш цінних частин.

У практиці розрахунків продукції вирощування тварин використовуються два різних способи в залежності від наявності вихідних даних:

1. За прибутковою схемою, що використовується органами статистики як сума ваги приплоду, приросту ваги молодняку і худоби на відгодівлі за вирахуванням ваги загиблого молодняку і дорослого відгодівельного поголів'я.

2. За видаткової (балансової) схемою з суми ваги молодняку і худоби на відгодівлі на кінець періоду, ваги проданого, переданого, забитого і переведеного до основного стада віднімається вага на початок періоду,надходження з боку і з основного стада на відгодівлю.

Валова м'ясна продукція в практиці статистики розраховується лише по молодняку і худоби на відгодівлі без урахування змін живої ваги дорослих тварин, що використовуються як основних засобів виробництва. Тим часом після переведення молодняку до основного стада вага маток і виробників в протягом їх продуктивного використання зростає на 15 ... 25 , а при погіршення умов утримання може і знижуватися. Ці зміни контролюються при щорічній бонітування тварин на підприємствах, а статистикою - при обліку живої ваги всіх тварин, включаючи й основне стадо, станом на 1 січня кожного року (так званий м'ясний потенціал). Поряд з цим визначається показник виробництва м'яса (реалізації м'ясної продукції на забій). Він включає вага реалізованого на забій молодняку (без продажу племінного молодняку і поросят до 2 міс), вага всього реалізованого дорослої худоби, включаючи і вибракувана з основного стада, а також вага забитих тварин усередині господарства. Чисельність поголів'я, що реалізується на м'ясо і забиває у господарствах, являє м'ясної контингент. Облік виробництва м'яса, як і вирощування м'ясної продукції, ведеться у живій і забійній вазі. Виробництво м'яса може бути більше продукції вирощування за рахунок збільшення ваги дорослої худоби основного стада, а також при скороченні загальної чисельності поголів'я в господарствах.

Для оцінки порівняльного рівня і динаміки виробництва продукції тваринництва в статистиці застосовується відносний показник – вихід валової продукції тваринництва на одиницю земельної площі (звичайно на 1і 100 га). Розрахунок їх обумовлений тим, що базою розвитку тваринництва є рослинництво та виробництво кормів. Залежно від характеру кормової бази розрахунок показників диференціюється. Вихід яєць і м'яса птиці визначається на 100 га посіву зернових культур, продукція яких є основним кормом для птиці. Вихід свинини розраховується на 100 га ріллі,молока, м'яса, вовни і всієї валової продукції тваринництва (взятої в вартісному виразі) в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь.