Система статистичних показників, що характеризують розвиток тваринництва
Вивчаючи сільське господарство як одну з найважливіших галузей матеріального виробництва, сільськогосподарська статистика розробляє науково обґрунтовану систему статистичних показників, які об’єктивно відображають найважливіші сторони його стану і розвитку.
Система статистичних показників – це сукупність пов’язаних між собою і розташованих у логічній послідовності показників.
Особливості сільського господарства як складного матеріального процесу визначають систему об’єктивних статистичних показників, а також прийоми і методи їх аналізу.
Система статистичних показників сільськогосподарської статистики покликана дати всебічну характеристику масштабів сільськогосподарського виробництва, його соціальної, галузевої та міжгалузевої структури, характеру розміщення, що склався, темпів зростання, досягнутого рівня, умов, у яких воно протікає, економічної ефективності використання факторів і невиробничої діяльності галузей і підприємств.
У галузях тваринництва одержують різноманітну продукцію, яку можна розділити на дві групи: 1) продукцію нормальної життєдіяльності тварин і птиці, використання якої для вживання не пов’язане із забоєм тварин(молоко, вовна, яйця, мед та ін.) і 2) продукцію вирощування тварин і птиці(продукція приплоду приросту молодняку і приросту дорослих тварин на відгодівлі і нагулі). Використання цієї продукції для вживання передбачає забій тварин.
До продукції тваринництва сільськогосподарська статистика відносить сиру первинну продукцію, яка не піддалася промисловій переробці. Тваринницька продукція, що піддалася переробці, належить до промислової і вивчається статистикою переробних галузей промисловості. У зв’язку з цим до складу продукції тваринництва не включають продукти забою тварин і птиці (м’ясо, сало, шкіряну та хутряну сировину, перо, пух та ін.), а також продукти переробки первинної продукції тваринництва(масло, сир, сметана та ін.).
Обсяг одержаної тваринницької продукції обліковується за видами в натуральних(кг, ц, т тощо) і умовно-натуральних вимірниках(м’ясо в забійній масі, молоко в перерахунку на базисну жирність, вовна в перерахунку на миту та ін.) як маса фактично одержаної продукції за день, місяць, рік. Загальний обсяг продукції тваринництва визначають у грошовому вираженні в поточних і порівняних(незмінних) цінах.
Для характеристики рівня виробництва продукції тваринництва статистика використовує абсолютні показники обсягу, а також відносні показники продуктивності тварин(вихід продукції з розрахунку на одну голову худоби і птиці) та виходу продукції з розрахунку на одиницю земельної площі.
Під продуктивністю тварин розуміють вихід продукції на одну голову тварин за певний період часу(день, місяць, рік). Розрізняють показники індивідуальної продуктивності тварин і показники середньої продуктивності (у середньому по фермі, господарству, групі господарств, адміністративно-територіальних підрозділах, зонах, регіонах тощо). Показник середньої продуктивності визначають відношенням загального обсягу окремих видів продукції до чисельності тварин, які дали цю продукцію.
Роль і значення тваринництва в економіці країни визначають і завдання статистики продукції тваринництва, які, в основному, зводяться до такого: вивчення стану і розвитку всіх галузей тваринництва; визначення обсягів виробництва продукції тваринництва і продуктивності сільськогосподарських тварин у цілому по країні та її адміністративно-територіальних підрозділах, регіонах, зонах, сільськогосподарських підприємствах, підсобних господарствах промисловості та інших несільськогосподарських підприємствах, особистих підсобних господарствах населення, фермерських господарствах; збирання, наукового розроблення і проведення економіко-статистичного аналізу даних про виробництво продукції тваринництва і продуктивності тварин; аналізу виконання планів виробництва продукції тваринництва (за видами продукції і тварин); розроблення системи показників і методики їх визначення, удосконалення методології аналізу і сучасної організації збирання і обробки статистичної інформації про тваринництво; вивчення якості і економічної ефективності виробництва продукції тваринництва; виявлення на основі наукового аналізу резервів зростання виробництва продукції тваринництва і продуктивності тварин; вивчення динаміки і темпів зростання виробництва продукції тваринництва як у цілому по галузі, так і з розрахунку на одиницю земельної площі і душу населення; аналізу стану кормової бази і рівня годівлі тварин як головного фактора зростання продуктивності тварин; виявлення і оцінки основних факторів збільшення обсягів продукції тваринництва і продуктивності тварин.
Важливими показниками продуктивності сільськогосподарських тварин є показники молочної продуктивності корів, м’ясної продуктивності худоби і птиці, вовняної продуктивності овець і несучості домашньої птиці.
Молочна продуктивність корів характеризується такими показниками: 1) надоєм молока з розрахунку на одну корову молочного стада; 2) надоєм на дійну корову; 3) надоєм на дійну корову за період лактації.
Основним показником молочної продуктивності є надій молока з розрахунку на одну корову молочного стада. Цей показник одержують діленням валового надою молока на середнє за досліджуваний період (день, місяць, рік) поголів’я корів молочного стада. При цьому до валового виробництва молока включається все фактично надоєне молоко від корів молочного стада, незалежно від того, було воно реалізоване чи частина його використана в господарстві для виробничих потреб (на випій телят та інших тварин). Молоко, випоєне телятам при їх підсисному вирощуванні, у валовий надій молока не включають, оскільки точне визначення його обсягу практично неможливе. В поголів’я корів молочного стада не входять корови м’ясного напрямку, вибракувані та поставлені на відгодівлю, а також корови, виділені для групового підсисного вирощування телят.
Показник надою молока з розрахунку на одну корову молочного стада є основним при оцінці результатів господарської діяльності підприємств і об’єднує два показники: показник молочної продуктивності корів і показник господарського використання корів для одержання молока.
Тому для оцінки молочної продуктивності корів у господарстві визначають надій на дійну корову.
Розраховують його як відношення валового надою молока до середнього за досліджуваний період поголів’я дійних корів. До дійних корів належать корови, що дали приплід і доїлися у досліджуваному періоді. Поголів’я дійних корів завжди менше від поголів’я корів молочного стада. Пояснюється це тим, що корови перед отелом протягом певного періоду(60 днів), який називається сухостійним періодом, не дояться.
Надій на дійну корову може бути розрахований двояко: 1) діленням валового надою молока на середньогрупове поголів’я дійних корів і 2) діленням валового надою молока на середньорічне поголів’я дійних корів. Середньорічну кількість дійних корів визначають діленням загальної кількості корово-днів на календарну тривалість року (365 або 366 днів). Середньогрупову кількість дійних корів знаходять діленням загальної кількості дійних корово-днів на нормальну тривалість лактаційного періоду (305 днів).
Надій на середньогрупову дійну корову більш правильно характеризує молочну продуктивність корів, оскільки при середній тривалості сухостійного періоду 60 днів і відсутності ялових корів частка дійних корів у загальному поголів’ї корів молочного стада становить 0,84 (305:365). Відповідно надій на середньорічну дійну корову буде в 1,2 раза (1:0,84) вищим від фактичної продуктивності кожної корови. За місяцями року в зв’язку з сезонністю отелів частка дійних корів у стаді сильно коливається, що необхідно враховувати при аналізі середньої продуктивності корів молочного стада. При нормальних умовах надій на середньорічну корову молочного стада і надій на середньогрупову дійну корову приблизно рівні, а співвідношення їх чисельності близьке до одиниці. Наявність у стаді ялових, що не дояться корів, і корів із вкороченою лактацією, зменшує частку дійних корів у стаді і зменшує, таким чином, продуктивність молочного стада. Про наявність яловості в стаді можна судити по виходу телят на 100 корів (чим ближчий показник до 100, тим менша яловість).
Ступінь господарського використання корів для одержання молока характеризує показник питомої ваги дійних корів у стаді. Взаємозв’язок показників надою на корову молочного стада, надою на дійну корову і частки дійних корів у стаді виражається такою рівністю:
Надій на одну корову молочного стада = Надій на одну дійну корову * Частка дійних корів у стаді
Відповідно, при однаковому надої на одну дійну корову надій на одну корову молочного стада буде тим вищим, чим вища частка дійних корів у стаді.
До показника надою на середньо групову дійну корову близький використовуваний для зоотехнічної оцінки молочної продуктивності корів показник надою на дійну корову за період лактації. Його розраховують діленням валового надою молока, одержаного від корів, що закінчили в даному році лактацію, на їх кількість. Перевага цього показника полягає в тому, що на нього не впливає можливий зсув отелів.
Молочна продуктивність корів залежить від кількості і якості згодованих кормів, забезпеченості приміщеннями, породного складу і живої маси корів, догляду за тваринами, а також наявності в стаді ялових корів, продуктивність яких значно нижча.
Молочна продуктивність корів залежить також від їх віку (кількості отелів) і періоду лактації. Підвищення надоїв молока за лактацію найбільш часто спостерігається до 4-6 отелів, після чого продуктивність поступово знижується. Максимальний надій молока протягом лактації припадає на другий місяць, потім продуктивність корів знижується (на 7-8% по відношенню до попереднього місяця). Тому при порівнянні надоїв за два періоди або в двох стадах необхідно надої привести до одного місяця лактації.
Основним показником, який характеризує рівень виробництва молока і розвиток молочного скотарства є вихід молока з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь. Величина цього показника безпосередньо залежить від двох факторів:
Виробництво молока на 100 га сільськогосподарських угідь = Надій на одну корову * Щільність корів
При оцінці молочної продуктивності корів, поряд з показниками надоїв на одну корову, важливе значення мають показники якості молока (калорійність, вміст жиру, білка, сухих речовин, молочного цукру та ін.).
Основним показником, що характеризує якість молока, є його жирність. Під показником жирності розуміють кількість жиру, що міститься в 100 грамах молока. Для порівняння показників молочної продуктивності ферм, господарств або групи господарств з урахуванням якості молока звичайно проводиться перерахунок одержаного молока на базисну (стандартну) жирність.
Середня жирність молока визначається за формулою середньої арифметичної зваженої:
=
;
де x – жирність молока; f – кількість надоєного молока.
Жирність молока залежить від тих самих факторів, що і молочна продуктивність корів.
Для оцінки й аналізу показників м’ясної продуктивності тварин необхідно попередньо визначити продукцію вирощування тварин за рік або інший період (місяць, період відгодівлі та ін.) або валову м’ясну продукцію.
До продукції вирощування тварин відносять живу масу одержаного приплоду, приріст живої маси вирощуваного молодняка і дорослих тварин на відгодівлі і нагулі. Продукція вирощування тварин може бути визначена в цілому по стаду з урахуванням і без урахування зміни живої маси тварин основного стада. Статистична практика в даний час визначає продукцію вирощування тварин без урахування зміни живої маси тварин основного стада, яке частково знаходить відображення в показнику виробництва м’яса. Масу загиблого молодняка і тварин на відгодівлі, що являють собою втрати виробництва, з продукції вирощування виключають.
У готову продукцію вирощування тварин включають тварин реалізованих за межі господарства для забою і подальшого вирощування, забитих в господарстві, а також і молодняк, переведений в основне стадо.
Обсяг продукції вирощування тварин розраховується двома способами: способом прямого обліку і розрахунковим.
Спосіб прямого обліку полягає в тому, що в господарствах продукцію вирощування тварин визначають шляхом зважування живої маси одержаного приросту і безпосереднього визначення приросту живої маси тварин на відгодівлі і нагулі як різницю живої маси на кінець і початок періоду вирощування на відгодівлі тварин.
Розрахунковим способом продукція вирощування тварин визначається на основі обороту стада, складеного в живій масі. Для цього до живої маси молодняка і тварин на відгодівлі на кінець періоду додають живу масу молодняка і відгодованих тварин, реалізованих за межі господарства, переведених в основне стадо й забитих у господарстві, і віднімають живу масу молодняка на відгодівлі на початок періоду, а також живу масу купленого молодняка і молодняка, що надійшов зі сторони, і тварин для відгодівлі, оскільки ця продукція вироблена і облікована в інших підприємствах.
Розрахунковий спосіб визначення продукції вирощування тварин може бути використаний також для перевірки правильності визначення обсягу продукції вирощування, визначеного способом прямого обліку.
Обсяг виробництва м’яса визначають у живій і забійній масі. Під живою масою розуміють масу живих тварин. Різні види сільськогосподарських тварин суттєво відрізняються за виходом м’ясної продукції на одиницю живої маси. Тому при порівнянні м’ясної продуктивності окремих видів тварин продукція вирощування переводиться в забійну масу. Під забійною масою розуміють масу туші забитих тварин без маси голови, шкіри, нутрощів, нижньої частини ніг та інших побічних продуктів.
Відношення забійної маси тварин до живої залежить від виду тварин, породи та вгодованості. По великій рогатій худобі це співвідношення з урахуванням харчових субпродуктів у середньому становить 60%.
Для характеристики м’ясної продуктивності тварин використовується система показників. Основним показником, що характеризує інтенсивність вирощування і відгодівлі тварин є середньодобовий приріст живої маси. Показник середньодобового приросту визначається як відношення валового приросту тварин до кількості кормо-днів за відповідний період вирощування або відгодівлі тварин. Поряд з показником середньодобового приросту часто для аналізу м’ясної продуктивності використовується показник приросту живої маси на середньорічну голову тієї чи іншої вікової групи тварин.
Одним з важливих показників продуктивності вирощування є виробництво продукції вирощування і м’яса з розрахунку на одну матку і одну голову даного виду, який був на початок року, а також у відсотках до м’ясного потенціалу (жива маса тварин на початок року).
М’ясна продуктивність тварин характеризується також середньою живою масою і середньою забійною масою однієї голови забійного контингенту.
Розглянуті вище натуральні показники стану і розвитку тваринництва аналізуються, як правило, у трьох розрізах: соціально-економічному - по категоріях господарств певного регіону (району, області тощо) і в цілому по країні; виробничому - по основних видах і групах сільськогосподарських тварин і видах тваринницької продукції; територіальному - по різних адміністративно-територіальних одиницях і по країні в цілому.